Ференц (Франц) Ліст (, ; нар. , Добор'ян (Райдинг), Австрійська імперія — , Байройт, Німеччина) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент та публіцист. Представник музичного романтизму і засновник угорської композиторської школи.
Ференц Ліст — перший піаніст, який виступав із сольними концертами, завдяки чому заслужив визнання професіоналів і публіки. Попри те, що немає жодного звукозапису гри Ліста, його визнано одним із найвпливовіших піаністів своєї епохи. Також був знаний через свою благодійність: допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, навчав безкоштовно талановитих студентів, сприяв фонду пам'яті Бетховена, пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті.
Багато з його фортепіанних творів увійшли до «традиційного репертуару» — зокрема «Угорські рапсодії», «Соната сі мінор» та два фортепіанні концерти. Зробив численні фортепіанні транскрипції популярних сцен із опер, симфоній, каприсів Нікколо Паганіні, пісень Франца Шуберта; його окремі фортепіанні твори вважаються найвидатнішими прикладами фортепіанної майстерності. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а органні твори Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів.
Біографія Ференц Ліст народився в селищі Добор'ян (австрійська назва Райдінґ) біля міста Шопрон, Угорщина.З 1920 року за Тріанонським договором місто Шопрон у складі Австрії.
Батьки Батько Франца Ліста, Адам Ліст (1776—1826) служив у князя Естергазі «доглядачем поголів'я овець». Це була почесна і відповідальна посада, позаяк вівці становили головне багатство родини Естергазі. Князі підтримували мистецтво. До 14-ти років Адам грав на віолончелі в оркестрі князя, яким керував Йозеф Гайдн. Після завершення навчання в католицькій гімназії в Пресбурзі (нині Братислава) Адам Ліст став послушником Францисканського ордену, але через два роки вирішив з нього піти. Він на все життя зберіг дружбу з одним із францисканців, що, як припускають деякі дослідники, надихнуло його назвати сина іменем патрона ордену — Францом, а сам Ліст, також підтримуючи зв'язки з францисканцями, у пізні роки життя вступив до ордену. Адам Ліст писав музику, присвячуючи свої твори Естергазі. 1805 року домігся свого призначення в Айзенштадт, де була резиденція князів. Там у 1805—1809 роках у вільний від основної роботи час він продовжив грати в оркестрі, маючи можливість працювати з багатьма музикантами, які приїжджали туди, у тому числі з Луїджі Керубіні та Людвігом ван Бетховеном. 1809 року Адам був відісланий до Райдінґа. У його будинку висів портрет Бетховена, який був кумиром батька і згодом став кумиром сина.
Мати Франца Ліста, до шлюбу Анна Лагер (1788—1866), народилася в Кремсі (Австрія). Осиротівши в 9 років, була змушена переїхати до Відня, де працювала покоївкою, а в 20 років переїхала до брата в Маттерсбург. 1810 року Адам Ліст, приїхавши в Маттерсбург відвідати батька, познайомився з нею, а в січні 1811 року вони одружилися.
У жовтні 1811 року народився син, який був їхньою єдиною дитиною. Ім'я, дане при хрещенні, було записано латиною як Franciscus, а німецькою вимовлялося Франц. Частіше використовується угорське ім'я Ференц, хоча сам Ліст, слабко володіючи угорською, ніколи ним не користувався.
Дитинство Участь батьків у музичному формуванні сина була винятковою. Адам Ліст рано почав навчати сина музики, сам давав йому уроки. У церкві хлопчика вчили співу, а місцевий органіст — гри на органі. Після трирічних занять Ференц у восьмирічному віці уперше виступив на публічному концерті. Батько возив його до вельмож, де хлопчик грав на роялі, зумівши викликати серед них доброзичливе ставлення. Розуміючи, що Ференцові потрібна серйозна школа, батько повіз його до Відня.
З 1821 року Ліст навчався у Відні гри на фортепіано у Карла Черні, який погодився вчити хлопчика безкоштовно. Школа Черні дала Лістові універсальність його фортепіанного мистецтва. Теорією Ліст займався в Антоніо Сальєрі. Виступаючи на концертах, Ліст став сенсацією для віденської публіки. Під час одного з виступів Бетховен, після блискучої імпровізації Франца в каденції одного зі своїх концертів, поцілував його. Ліст про це згадував протягом усього життя.
Париж Після Відня в 1823 році сім'я Лістів виїхала до Парижа. Метою була Паризька консерваторія, але Ліста туди не прийняли, тому що брали тільки французів. Однак батько вирішив залишитися в Парижі, незважаючи на своє складне матеріальне становище. Через це доводилося постійно організовувати виступи. Так у ранньому віці почалася професійна діяльність Ліста. Займалися з Лістом педагоги з тієї ж Паризької консерваторії (серед них були такі видатні музиканти як Фердинандо Паер й Антонін Рейха), однак ніхто більше не вчив його гри на фортепіано — Черні залишився останнім його педагогом. У цей період Ліст почав писати музику, переважно репертуар для своїх виступів — етюди. У 14 років розпочав створювати оперу «Дон Санчо, або Замок любові», яка навіть була поставлена в Гранд-Опера в 1825 році.
У 1827 році після тяжкої хвороби помер Адам Ліст. Близько трьох років Франц перебував у пригніченому стані, його дратувала роль «паяца», дивини світських салонів. Через ці причини Ліст на кілька років залишив паризьке світське життя, навіть був опублікований його некролог. У Ліста зріс рівень містичних настроїв, які проявлялися й раніше.
У світі Ліст з'явився знову тільки в 1830 році, у період Липневої революції. Його захопило бурхливе життя довкола нього, заклики до справедливості. Виникає ідея «Революційної симфонії», у якій мали б бути використані революційні пісні. Ліст повернувся до активної діяльності, успішно концертував. Окреслилося коло близьких йому музикантів: Гектор Берліоз (який створив у цей час «Фантастичну симфонію»), Нікколо Паганіні (який приїхав до Парижа в 1831 році). Гра геніального скрипаля спонукала Ліста домогтися ще більшої досконалості у виконанні. На певний час він відмовився від концертування, посилено працював над технікою й переклав для фортепіано каприси Паганіні, що вийшли під назвою «Шість етюдів». Це був перший і надзвичайно блискучий досвід у фортепіанному перекладанні, який згодом Ліст довів до найвищого рівня. На Ліста як на віртуоза мав також величезний вплив Фридерик Шопен (який до Ліста ставився скептично, не встигнувши побачити розквіту його творчості після 1848 року і вбачаючи в ньому лише віртуоза). Серед знайомих Ліста — також письменники Александр Дюма, Віктор Гюго, Альфред де Мюссе, Жорж Санд.
Близько 1835 року вийшли статті Ліста про соціальне становище артистів у Франції, про Роберта Шумана та інші. У цей же час Ліст почав і педагогічну діяльність, якої ніколи не полишав.
На початку 1830-х рр. Ліст познайомився з графинею Марі д'Агу, подругою Жорж Санд. Вона захоплювалася сучасним мистецтвом. Графиня мала деякі літературні здібності й друкувалася під псевдонімом Данієль СтернЛист Ференц. Музыкальная енциклопедия. — Москва, 1976. Графиня д'Агу та Ліст покохали одне одного. 1835 року графиня пішла від свого чоловіка й порвала всі зв'язки зі своїм колом. Разом із Лістом вона поїхала до Швейцарії.
«Роки мандрівок»
З 1835 по 1848 роки тривав наступний період життя Ліста, за яким закріпилася назва «Роки мандрівок» (за назвою збірника п'єс).
У Швейцарії Ліст і Марі д'Агу жили в Женеві і, часом, у якому-небудь мальовничому селищі. Ліст робив перші начерки п'єс для збірника «Альбом мандрівника», що згодом став «Роками мандрівок» (), викладав у Женевській консерваторії, іноді їздив у Париж з концертами. Однак Париж уже захоплений іншим віртуозом — Сигізмундом Тальбергом, і Ліст не мав колишньої популярності. У цей час Ліст почав надавати своїм концертам просвітницьку тематику — грав симфонії (у своєму перекладанні для фортепіано) і концерти Бетховена, парафрази на теми з опер й інше. Разом з д'Агу Ліст написав статтю «Про роль мистецтва й становище митця в сучасному суспільстві». У Женеві Ліст не припиняв активного європейського життя. До нього приїжджали друзі з Парижа, у тому числі Жорж Санд.
У 1837 році, уже маючи дитину, Ліст і д'Агу поїхали до Італії. Тут вони відвідали Рим, Неаполь, Венецію, Флоренцію — центри мистецтва й культури. В Італії Ліст написав нариси про місцеве музичне життя, які надіслав у Париж для публікації. Для них було обрано жанр листів. Адресат більшої частини листів — Жорж Санд, що відповідала Лісту також нарисами в журналі.
В Італії Ліст уперше в історії зіграв сольний концерт без участі інших музикантів. Це було сміливе й зухвале рішення, що остаточно відокремило концертні виступи від салонних.
До цього ж часу відносяться фантазії й парафрази на теми з опер (у тому числі з «Лючії ді Ламмемур» Доніцетті), переклад «Пасторальної симфонії» Бетховена й багатьох творів Берліоза. Давши кілька концертів у Парижі та Відні, Ліст повернувся до Італії (1839), де закінчив перекладання симфоній Бетховена для фортепіано.
Ліст давно мріяв поїхати в Угорщину, однак його подруга Марі д'Агу була проти цієї поїздки. У цей же час в Угорщині відбулася велика повінь, і Ліст, маючи вже величезну популярність і славу, вважав своїм обов'язком допомогти співвітчизникам. У такий спосіб з д'Агу відбувся розрив, і в Угорщину він виїхав сам.
Австрія й Угорщина зустріли Ліста тріумфально. У Відні після одного з концертів до нього підійшов Тальберг — давній його конкурент, визнавши перевагу Ліста. В Угорщині Ліст став виразником патріотичного підйому нації. На його концерти дворяни приходили в національних костюмах, підносили йому дарунки. Кошти від концертів Ліст перевів на користь потерпілих від повені.
Між 1842 й 1848 роками Ліст кілька разів об'їхав всю Європу, в тому числі побував у Російській імперії, Іспанії, Португалії, був у Османській імперії. Це був пік його концертної діяльності. Росію Ліст відвідував у 1842 та 1848 роках. У Петербурзі Ліста слухали видатні діячі російської музики — Володимир Стасов, Олександр Сєров, Михайло Глінка. При цьому Стасов і Сєров згадували про своє потрясіння від його гри, а Глінці Ліст не сподобався, він більше цінував Джона Філда.
Ліст цікавився російською музикою. Він дуже високо оцінив музику «Руслана й Людмили» Михайла Глінки, зробив фортепіанну транскрипцію «Маршу Чорномора», листувався з композиторами «Могутньої купки». У наступні роки зв'язки з Росією не переривалися, зокрема, Ліст видав збірник обраних уривків з російських опер.
У цей же час досягла кульмінації просвітницька діяльність Ліста. У свої концертні програми він включав безліч фортепіанних творів класиків (Бетховена, Баха), власні переклади симфоній Бетховена й Берліоза, пісень Шуберта, органних творів Баха. З ініціативи Ліста в 1845 році були організовані святкові заходи на честь Бетховена в Бонні, він же вніс значну суму для встановлення там пам'ятника геніальному композиторові.
Однак через якийсь час Ліст розчарувався у своїй просвітницькій діяльності. Він зрозумів, що вона не досягає мети, а обивателеві приємніше послухати попурі з модної опери, ніж сонату Бетховена. Активна концертна діяльність Ліста припинилася.
Гастролі Україною Ференц Ліст приїздив до України три рази — у 1842, 1843 та 1847—1848 роках. Під час своєї подорожі 1847 року Ф. Ліст дав концерти у багатьох українських містах: у Києві (на сцені Актової зали Червоного корпусу Київського університету), Чернівцях, Кропивницькому, Житомирі, Немирові, Бердичеві, Кременці, Львові, Одесі, Миколаєві.