По́критка — дівчина, яка народила позашлюбну дитину (байстрюка). За давнім українським звичаєм, їй обрізали коси і покривали голову хусткою. Звідси вислів — покритка. Також використовувалися терміни: стрига (від того, що її публічно обстригали), нешлюбна мати.
Положення Такій дівчині заборонялося ходити з відкритим волоссям, вона мала покривати голову хусткою. Церква також була за публічну кару для покритки.
Покритки в літературі у творі Панаса Мирного «Нечесна»:
в поемах Тараса Шевченка «Катерина», «Наймичка», «Сон», «Відьма», «Мати-покритка», «Марина», ; у повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Сердешна Оксана». у п'єсі Марка Кропивницького «Доки сонце зійде роса очі виїсть», покриткою називала себе Оксана, після того як дізналася про зраду Бориса у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла повні», покриткою була Мотря, мати головного героя Нечипора
Див. також Байстрюк Дошлюбний секс
Джерела Покритка // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 462—463.
Посилання