Закон України «Про попереднє ув'язнення» — закон України, який визначає порядок відбування обвинуваченою або підозрюваною у вчиненні злочину особою (а також підсудною і засудженою) запобіжного заходу у виді попереднього ув'язнення. Закон ухвалено 6 червня 1993 року, введено в дію з 8 серпня 1993 року.
Закон «Про попереднє ув'язнення» пов'язаний із нормами Кримінального процесуального кодексу (розділом про запобіжні заходи), Кримінально-виконавчого кодексу України (в частині про порядок відбування покарання у слідчому ізоляторі, переведення зі слідчого ізолятора до виправної колонії), Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину (в частині про порядок залишення в ізоляторі тимчасового утримання осіб, узятих під варту, та інші перехідні положення). Складається закон з 22 статей.
Законом регулюються порядок переведення взятих під варту осіб до місць попереднього ув'язнення (переважно це слідчі ізолятори, гауптвахти) з інших кримінально-процесуальних або кримінально-виконавчих установ і навпаки, режим, медичне, побутове, матеріальне забезпечення утримуваних осіб; правила тримання осіб залежно від їх статі, віку, колишнього місця роботи, злочину, у вчиненні якого вони підозрюються, процесуального статусу (наприклад, обвинувачений і підсудний); права та обов'язки взятих під варту осіб; порядок надання побачень, листувань і подання скарг. Крім того, відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу, цим законом регулюється порядок звільнення взятих під варту осіб, а також обов'язки персоналу місць попереднього ув'язнення, прокурорський нагляд за додержанням норм цього та інших законів щодо взяття під варту.
Див. також Кримінальний процесуальний кодекс України Тримання під вартою Закон Савченко
Посилання Закон «Про попереднє ув'язнення»