9-ий драгунський полк — полк цісарсько-королівської кавалерії Австро-Угорщини. Повна назва: Цісарсько-королівський драгунський полк ерцгерцога Альбрехта № 9 (). Почесний шеф — Ерцгерцог Альбрехт.

виник з кавалерійського підрозділу, створеного в 1682 році як Саксен-Лауенбурзькі кірасири для Імперської армії Габсбургів. З часом цей підрозділ перетворився на Галицько-буковинський драгунський полк № 9 ерцгерцога Альбрехта, ставши частиною об'єднаної армії у складі сухопутних військ Австро-Угорщини.

У 1769 році полку було присвоєно назву «Кавалерійський полк № 26» у новоствореному кавалерійському рейтингу. Однак до 1798 року назва полку продовжувала походити від імені його власника (який не обов'язково був його командиром). Обов'язкових правил щодо написання назви не існувало (наприклад, полк графа Сербеллоні або полк Сербеллоні). З кожною зміною власника відповідний полк також змінював свою назву.

Після зміни системи в 1798 році переважно застосовувалося нумероване позначення, яке за певних обставин могло бути пов'язане з ім'ям власника. Спочатку відбулося перейменування на Драгунський полк (легкий) № 3.

З 1895 року полк мав носити свою назву «назавжди». Незважаючи на це, у 1915 році всі почесні назви були скасовані без заміни. Відтоді полк називався лише Драгунським полком № 9 (однак на практиці це не вдалося реалізувати, з одного боку, тому що ніхто цього не дотримувався, з іншого боку, тому що дуже економна військова адміністрація імператорсько-королівської армії наказала спочатку використати всі наявні бланки та штампи!)gem. «Verlautbarung der Quartiermeisterabteilung» des Heeresgruppenkommando FM. Erzherzog Eugen / Q.Op. Nr. 665/15. Ausgegeben vom Feldpostamt 512.

Згодом до систематики було додано також наступну нумерацію: 1682/1 (за Тессіном),Tessin 1986 Bd. 1: 40. полк кірасасирів K 12 (за Блеквенном).Bleckwenn: …?, S. ??

Історія формування

У 1682 році полковник Юліус Франц, герцог Саксен-Лауенбурзький, отримав патент на створення кірасирського полку. 6 березня того ж року в Богемії розпочався набір та формування цього полку. До нього було виділено роту з Дюневальдських кірасирських полків (пізніше Драгунський полк № 7) та дві роти з Меттерніхських кірасирських полків (розформованих у 1801 році). Офіційна назва — Кірасирський полк Саксен-Лауенбурга. У 1689 році — Кірасирський полк Доріа (очільник — Йоганн Баптист, маркіз Доріа). 1692 року — Кірасирський полк Гронсфельда (очільник — Йоганн Франц Гронсфельд цу Бронкхорст-унд-Еберштайн). 1719 року — Кірасирський полк Мануеля Португальського (очільник — Мануель Португальський). У 1721 році було приєднано роту (120 осіб) розформованого полку Гальвес. У 1731 році полк отримав частини розформованих аукціонних рот кірасирських полків Кордовського, Гамільтонського та Караффського. 1745 року назву змінено на Ц.-к. кірасирський полк Мануеля Португальського. 1766 рік — Ц.-к. кірасирський полк Берліхінгена (очільник — Макс Емануель фон Берліхінген). 1768 року роту карабінерів було передано до новоствореного 1-го «Карабінерного полку» (пізніше ДП № 3), а як компенсацію було прийнято ескадрон розформованого Кірасирського полку Кляйнгольта. 1769 рік — згідно з армійським реєстром кавалерії присвоєння № 26. У 1775 році відбулося включення частини вояків Оберстської дивізії та 2-го ескадрону Майорської дивізії розформованого Кірасирського полку Ротшютца. 1779 року відбулося перетворення на драгунський полк. Нова назва — Ц.-к. драгунський полк Берлігінґена (очільник — Макс Емануель фон Берлігінґен). 1780 рік — згідно з армійським реєстром кавалерії: полк № 20. 1785 рік — Ц.-к. драгунський полк «Тоскана» (очільник — ерцгерцог Йосиф Антон Йоганн Баптист Австрійський). 1789 рік — згідно з армійським реєстром кавалерії: полк № 26. 1795 рік — Ц.-к. драгунський полк ерцгерцога Йоганна (очільник — ерцгерцог Йоганн Баптист Йозеф Фабіан Австрійський). 1798 року позначений Ц.-к. полк легких драгунів «Ерцгерцог Йоганн» № 3. Цього ж року — Ц.-к. драгунський полк «Ерцгерцог Йоганн» № 3. У 1802 році полк отримав частину розформованого Драгунського полку «Кронпринц» № 2 Оберстської (Полковницької) дивізії і відтоді до 1860 року значився як Драгунський полк «Ерцгерцог Йоганн» № 1. 1859 рік — Ц.-к. драгунський полк «Граф Штадіон» № 1 (очільник — Філіп, граф Штадіон цу Тангаузен-унд-Вартгаузен). 1860 року відбулося перетворення на 9-й кірасирський полк «Граф Штадіон». 1867 року відбулося перетворення на драгунський полк № 9 «Граф Штадіон» № 9 (очільник — Філіп, граф Штадіон цу Тангаузен-унд-Вартгаузен). 1868 рік — Ц.-к. драгунський полк «Карл, принц цу Зольм-Браунфельс» № 9 (очільник — Фрідріх Вільгельм Карл Людвіг Георг Альфред Александр цу Зольм-Браунфельс) 1875 рік — Ц.-к. драгунський полк «Барон Піре де Біен» № 9 (очільник — Ежен Піре де Біен). 1889 рік — Ц. і к. драгунський полк «Барон Піре де Біен» № 9 (очільник — Ежен Піре де Біен). 1895 рік — присвоєння назви на «вічні часи»: Ц. і к. драгунський полк «Ерцгерцог Альбрехт» № 9 (на честь ерцгерцога Альбрехта Фрідріха Рудольфа Австрійського-Тешенського). 1915 рік — Ц. і к. драгунський полк № 9 (офіційне скасування почесних назв у межах загальної реформи). 1918 рік — полк розформовано (у зв'язку з розпадом Австро-Угорської імперії).

Територіальна одиниця полку

1781 — Штирія та Каринтія 1823 — Галичина 1853 — додатково округ комплектування піхотного полку № 30 (Львів) 1857–60 — додатково округ комплектування піхотних полків № 9, 15, 24, 30 та 58 (Стрий, Тернопыль, Коломия, Лемберг та Станіслав) 1860–67 — додатково округ комплектування піхотних полків № 41 та 55 (Чернівці, Бережани) 1867–68 — додатково округ комплектування піхотного полку № 80 (Золочів) 1868 — виключно з Буковини (додатково округ комплектування піхотного полку № 41, частково № 24) З 1889 — з району XI корпусу (Військово-територіальний округ Львова)

Підпорядкування, склад та статус у липні 1914 року Підпорядкування: XI корпус — 4-та кавалерійська дивізія — 21-ша кавалерійська бригада.

У австро-угорській кавалерії полк зазвичай початково складався з трьох-чотирьох (як виняток — більше) дивізіонів, де під терміном «дивізіон» мався на увазі підрозділ чисельністю в батальйон, тоді як повноцінне з'єднання називали піхотною або кавалерійською дивізією. Кожен дивізіон налічував три ескадрони, кожен з яких, у свою чергу, складався з двох рот. Кількість вершників у окремих підрозділах варіювалася, проте зазвичай становила близько 80 осіб у роті або 160 осіб в ескадроні.

Структура роти в кавалерії була скасована під час армійської реформи, ініційованої імператором Йосифом II.

Окремі підрозділи були названі на честь їхніх офіційних лідерів:

1-й дивізіон був полковничим (Oberst-Division), 2-й — підполковничим (Oberstlieutenant-Division), 3-й — майорським (Majors-Division), 4-й — другим майорським (2. Majors-Division), 5-й дивізіон (за наявності) — третім майорським (3. Majors-Division).

Через постійні перейменування історію полків австро-угорської кавалерії вкрай важко відстежити; ситуацію ускладнює також безперервна й, на перший погляд, довільна, а подекуди неодноразова зміна класифікації підрозділів.

В рамках армійської реформи кавалерійські полки, які на той час складалися з трьох дивізіонів, з 1860 року були скорочені до двох дивізіонів.

Склад:

Штаб Допоміжні служби: взвод розвідників (піонерів) телеграфна служба допоміжна служба

2 дивізіони, в кожному з яких: 3 ескадрони по 177 драгунів Повний склад полку — 37 офіцерів і 874 драгуни.

Набір рекрутів до полку — Львів.

Національний склад на 1914 рік такий: 50 % румунів, 29 % русинів, 21 % інших національностей. Полкові мови: румунська та українська.

Інформація про дислокацію І.ІІ.ІІІ. 1698 р. розміщений в Угорщині 1700 р. розміщений у Богемії 1701–02 рр. розміщений в Угорщині 1712–16 рр. — Кеніггрец і Тепліц 1718 р. розміщений у Хорватії 1720 р. — Мантуя 1722 р. — Гогенмаут (деякі загони були розміщені у Верхній Австрії та Моравії) 1725 р. — Куртрей 1732–34 р. — Брюссель 1735 р. — Рурмонд 1736–37 рр. — графство Гемера 1739–41 рр. — Сібіу 1748 р. — Сексард 1749 р. — Печ 1750 р. — Ессегг 1753 р. — Орадя 1755–56 рр. — Банат 1758 р. — Медіаш 1766 р. — Сігішоара 1767 р. — Печ 1775 р. — Ессегг 1776–78 рр. — Вальпо (Вальпово) 1779 р. -Орадя 1781 р. — Деречске 1786–88 рр. — Босермені (Берекбожормен) 1789 р. — Дєндєш 1790 р. — Жовква 1791–92 рр. — Кестхей 1798 р. — Кутна Гора 1799 р. — Форарльберг 1801–05 рр. — Ряшів 1808 р. — Кестхей 1807 р. — Папа 1808–09 рр. — Відень 1810 р. — Дебрецен 1811 р. — Деж 1812–13 рр. — Яворів 1814–15 рр. — Турук-Сент-Міклош, потім Регін, потім Вашківці (Буковина) 1816 р. — Відень, потім Бохня 1817 р. — Городенка 1821 р. Відень 1823 р. — Маріє-Терезієопіль 1827 р. — Ряшів 1828 р. — Печвар 1831 р. — Каніжа 1833 р. — Печвар 1836 р. — Моор 1846 р. — Маріє-Терезієопіль 1848 р. — Ессегг 1849 р. — Ньїредьгаза та Цеглед 1850 р. — Оденбург, потім Бернау 1851 р. — Веселі 1854 р. — Буськ-Розділ 1855 р. — Городок 1857–59 рр. — Тарнів 1859 р. — Відень 1862–66 рр. — Шопрон 1866 р. — Цеглед 1871 р. — Тарнополь 1882 р. — Святи Юр 1885 р. — Братислава 1888 р. — Чернівці 1894 р. — Брезани 1904–08 рр. — Львів 1908 рр. — штаб і II-й дивізіон — Броди — І-й дивізіон — Кам'янка-Бузька 1914 рік — штаб полку і ІІ-ий дивізіон — у Бродах, І-ий — у Кам'янці-Бузькій (тоді Кам'янка-Струмилівська).

1914 — входить до складу ХІ корпусу, 4 кавалерійська дивізія, 21 Бригада кавалерії

Шеф полку

1682 р. — генерал кавалерії Юліус Франц, герцог Саксен-Лауенбург 1689 р. — полковник Йоганн Баптист маркіз Доріа 1692 р. — генералфельдвахтмейстер Франц граф Гронсфельд-Бронкхорст 1719 р. — генерал-фельдмаршал Емануель, інфант Португалії 1766 р. — фельдмаршал-лейтенант барон Еберхард Максиміліан Карл фон Берліхінген 1785 р. — полковник Йосиф Антон, ерцгерцог Тоскани 1795 р. — фельдмаршал ерцгерцог Йоганн Баптист 1859 р. — фельдмаршал-лейтенант Філіпп граф Штадіон у Тангаузені та Вартгаузені 1868 р. — фельдмаршал-лейтенант Карл князь Зольмс-Браунфельський 1875 р. — фельдмаршал-лейтенант Ежен барон Піре де Бігайн

Заступник шефа

1785 р. — Барон Карл фон Лілієн, генерал кавалерії, († 1810) 1810 р. — барон Емануель фон Шуслех, генерал кавалерії († 1827) 1827 р. — Йоганн Пікард, лицар фон Ґрюнталь, фельдмаршал-лейтенант († 1855) 1855 р. — Філіпп Граф Штадіон у Тангаузені та Вартгаузені, FML (від власника 1859)

Командири полків І.ІІ.ІІІ. 1682 р. — підполковник Йоганн-Александер, граф Нуаркерм 1687 р. — підполковник Леопольд, граф Шлік 1689 р. — полковник Доріа (власник) 1691 р. — підполковник Франц-Йосиф, граф Сереньї 1692 р. — підполковник Генріх, фрайгер фон де Роо 1698 р. — підполковник Йоганн-Флоте фон Зайльбург (Флессе?) 1703 р. — підполковник Жозеф-Альберт, граф Сен-Круа 1707 р. — підполковник Йоганн-Генріх Глобен 1711 р. — підполковник Роберт, граф Бофорт 1721 р. — полковник Людвіг, маркіз де Рошонвіль 1725 р. — полковник Фрідріх-Генріх, фрайгер фон Штайн 1734 р. — полковник Йоганн-Йозеф де Голлі 1739 р. — полковник Прейсготт, граф Кюффштайн 1744 р. — полковник Карл, фрайгер фон Цедтліц 1751 р. — полковник Йоганн-Гастон, кавалер д'Арже 1757 р. — полковник Ніколаус, граф Коллоредо-Мелс 1759 р. — полковник Франц, шевальє де Босфор 1771 р. — підполковник (згодом полковник) Йозеф, фрайгер фон Броудре (Брудерн) 1784 р. — полковник Йозеф, барон фон Фрон 1785 р. — полковник Генріх, граф Бельгард 1793 р. — полковник Франц, фрайгер фон Бюрен 1796 р. — полковник Карл, граф де Ла Мотт 1799 р. — полковник Джозеф, граф Гавр 1802 р. — полковник Себастьян, барон Шпет фон Цвіфальтен 1805 р. — полковник Йоганн Беллуте де Ваттерс 1805 р. — полковник Людвіг, ріттер фон Генці 1806 р. — полковник Йоганн Беллуте де Ваттерс 1809 р. — полковник Йоганн фон Сомбатхей 1812 р. — полковник Йоганн фон Штюк 1815 р. — полковник Йоганн, фрайгер фон Шустер 1824 р. — полковник Генріх Зунстенау фон Шютценталь 1834 р. — полковник Фрідріх, фрайгер фон Руммерскірх