Intel Corporation — одна з найбільших у світі компанія-виробник напівпровідникових елементів та пристроїв, найбільш знана як розробник та виробник x86-серії мікропроцесорів, процесорів для IBM-сумісних персональних комп'ютерів.
Заснована у 1968 році як Integrated Electronics (), розташовується у Санта Кларі, США. Intel також виробляє процесори для вбудованих систем та інших приладів, які відносяться до комунікацій та новітніх технологій. Заснована піонерами напівпровідників Робертом Нойсом та Гордоном Муром, спочатку була знана тільки інженерам та технологам, проте вдала рекламна кампанія «Intel Inside», проведена у 1990-х, зробила її, та її процесори Pentium практично загальновживаними словами.
Intel була розробником SRAM (статичний) та DRAM (динамічний) чипів пам'яті, що і забезпечило її провідний стан у бізнесі на початку 1980-х років. Тільки після створення першого комерційного мікропроцесору 1971 року для персонального комп'ютера, Intel визначила головний напрямок своєї діяльності. Протягом 1990-х років компанія витратила багато грошей на розробку нового мікропроцесора та для прискорення розвитку комп'ютерної індустрії. В цей період Intel стала де факто монопольним постачальником мікропроцесорів для ПК, та була знана як своєю агресивною тактикою в захисті своїх позицій на ринку, так і боротьбою з Microsoft за контроль над процесом розвитку всієї комп'ютерної індустрії.
Історія Intel заснували у 1968 році Гордон Мур (хімік та фізик) і Роберт Нойс (фізик та співвинахідник інтегральної мікросхеми) коли вони обидва покинули компанію Fairchild Semiconductor. Конкурент Intel, AMD, була заснована членами зрадницької вісімки, які також пішли з Fairchild Semiconductor, але у 1969 році. Четвертим працівником Intel став Енді Гроув (хімік-інженер), який керував компанією протягом всіх 1980-х та на підйомі у 1990-х роках. Гроув тепер згадується як ключовий бізнес-керівник та стратег. Наприкінці 1990-х років Intel була однією з найбільших та найуспішніших компаній у світі, хоча жорстка конкуренція у напівпровідниковій індустрії з того часу не зменшується.
Intel пройшла через декілька окремих етапів розвитку. Спочатку вона була знана завдяки транзисторам власного виробництва, а її головним продуктом був чип статичної оперативної пам'яті (SRAM). Intel зростала протягом 1970-х розвиваючись та покращуючи виробничий процес та збільшуючи кількість продуктів, залишаючись лідером у виробництві пам'яті. Коли Intel створила перший мікропроцесор у 1971, її головним продуктом поступово став чип динамічної оперативної пам'яті (DRAM). Тим не менш, зростаюча конкуренція із японськими виробниками транзисторів у 1983 році привела до різкого падіння прибутковості ринку. Тоді несподіваний успіх персонального комп'ютера від IBM запевнив тодішнього керівника Грова переорієнтуватись на мікропроцесори та змінити фундаментальні основи бізнес-моделі. Наприкінці 1980-х це рішення довело свою ефективність, і Intel отримала 10-річний період безпрецедентного росту як провідний (та найприбутковіший) постачальник комп'ютерних комплектуючих. Після 2000 року, зростання через виробництво передових мікропроцесорах уповільнилось, та конкуренти відвоювали значну частину ринку, що зменшило домінуючі позиції Intel. На початку 2000-х тодішній голова Крег Баррет спробував розширити бізнес-зацікавлення компанії поза межами напівпровідників, але тільки деякі з цих напрямків врешті решт стали успішними. У 2005 та 2006, теперішній керівник Пол Оттеліні реорганізував компанію, спрямувавши її на ядро процесора та анонсував серію різких зменшень у розмірі робочої сили, що в кінцевому рахунку зменшить розмір компанії приблизно на 10 %.
У вересні 2006 року компанія Intel мала близько 100 000 працівників та 200 філій по всьому світу. Її прибуток у 2005 році склав $38,8 млн.
В 2012 році корпорація Intel та компанія InterDigital (обидві США) оголосили про те, що частина дочірніх структур компанії InterDigital підписали остаточну угоду про продаж Intel близько 1700 патентів і патентних заявок за $375 млн. Угода також включала продаж патентів, які були, в основному, пов'язані з технологіями бездротового зв'язку 3G, LTE і 802.11Intel купує у InterDigital 1700 патентів і патентних заявок на 375 млн. дол. 19.06.2012, 18:02.
У 2015 році Intel поглинув компанію Altera, яку придбав за $16,7 млрд.
До кінця 2025 року компанія Intel планує скоротити чисельність співробітників до 75 тисяч осіб — це на 22 % менше, ніж у 2024 роціIntel скоротить штат на 22%. 25.07.2025, 20:07.
SRAM та мікропроцесори Першими продуктами компанії були мікросхеми пам'яті довільного доступу. Intel стала лідером у жорсткій конкуренції ринків DRAM, SRAM, та ROM протягом 1970-х. Команда інженерів Intel, ядро якої склали Марсіан Гофф, Федеріко Феґґін та Стенлі Мазор, а також інженер компанії Busicom Масатоші Шіма розробили перший однокристальний мікропроцесор Intel 4004 (представлений на загальний ринок 15 листопада 1971 року). Початковим завданням проєкту мікропроцесора була розробка інтегральної схеми для заміни багатьох спеціалізованих інтегральних схем у калькуляторах Busicom.
Мікропроцесори не стали основою бізнесу Intel до середини 1980-х. (Примітка: Intel часто згадують разом з Texas Instruments через майже одночасний винахід мікропроцесора.)
Від DRAM до мікропроцесорів У 1983 році, на світанку ери персональних комп'ютерів, прибутки Intel почали зменшуватись через японських виробників чипів пам'яті, і тодішній президент компанії Енді Гроув вирішив сфокусувати увагу компанії на мікропроцесорах. Гроув описав цей перехід у книзі Виживе тільки параноїк. Ключовим елементом книги була ідея, а згодом чіткий план, як стати єдиним постачальником популярного процесору Intel 8086.
Тоді виробництво комплексних інтегральних схем було не достатньо надійним для замовників, щоб можна було залежати від єдиного постачальника. Але Гроув почав виробництво процесорів на трьох різних фабриках, та зупинив ліцензування архітектури чипів конкурентам, таким як: Zilog та AMD. Коли ПК-індустрія переживала бурхливий ріст наприкінці 1980-х та 1990-х, Intel стала однією з тих, хто отримав найбільші прибутки.
Процесори x86 та IBM PC Незважаючи на виняткову важливість мікропроцесора, 4004 та його продовження 8008 та 8080 не були головною статтею прибутку Intel. Після того, як наступний процесор 8086 (та його варіант 8088) були готові у 1978 році, Intel розпочала велику рекламну кампанію цих чипів під назвою «Operation Crush», та планувала залучити стільки замовників, скільки лише можливо. Перемога у дизайні архітектури IBM PC, незважаючи на свою важливість, не була повністю реалізована на той час.
IBM представила свій персональний комп'ютер у 1981 році, який швидко став дуже успішним. У 1982 році Intel створила мікропроцесор 80286. Тим не менш, IBM вирішила не використовувати його, натомість спробувала зробити власний x86 процесор під ліцензійною угодою з Intel. Compaq, перший виробник IBM PC-клонів, у 1985 році випустила настільну систему, засновану на швидкому 286 процесорі та у 1986 продовжила першою системою на 80386 процесорі, перевершуючи IBM та встановлюючи конкурентні відносини на ринку ПК-сумісних систем, та зробила Intel ключовим постачальником компонентів.
Intel 80386 В цей період Гроув раптово покинув компанію, перед тим згорнувши більшість її бізнесу з DRAM та спрямувавши сили на ринок мікропроцесорів. Мабуть, найважливішим було рішення бути єдиним виробником 386 мікропроцесорів. До цього виробництво мікропроцесорів було у зародковому стані, та різні виробничі проблеми часто зменшували виробництво чи навіть зупиняли його, перериваючи поставки до замовників. Для того, щоб зменшити ризик, ці компанії наполягали на тому, що урізноманітнення виробників вони використають для безперервного постачання. Процесори серій 8080 та 8086 вироблялись декількома компаніями, зокрема Zilog та AMD. Гроув вирішив не продавати ліцензію на виробництво 386 процесора іншим виробникам, натомість запровадив виробництво на трьох різник фабриках у Санта Кларі (CA), Хілсборо (OR), та Феніксі (AZ), запевняючи замовників в тому, що це забезпечить поставки процесорів. Коли успіх комп'ютера Compaq Deskpro 386 встановив 386 процесор як найкращий вибір серед процесорів, Intel отримала позицію майже ексклюзивного лідера, як його постачальник. Прибутки від цього стрімкого розвитку завдяки архітектурі та великим виробничим можливостям цього розвиненого на той час процесора зробили Intel беззаперечним лідером на ринку до початку 1990-х.
486, Pentium та Itanium
Intel представила 486 мікропроцесор у 1989 році, та у 1990 офіційно затвердила другу команду інженерів, які паралельно проєктували процесори під кодовими назвами «P5» та «P6», та пропонувала нові процесори кожні два роки, попри те, що розробка процесорів тривала більше чотирьох років. Р5 був представлений у 1993 р. як Intel Pentium, замінивши старі номери на назву торгової марки (числа, наприклад 486, не можуть бути торговими марками). Р6 вийшов у 1995 р. як Pentium Pro, його поліпшена версія Pentium II у 1997 р. Нові архітектури були в розробці у Санта Кларі (Каліфорнія), Хілсборо (Орегон), Хайфа (Ізраїль).
Команда розробників з Санта Клари зробила у 1993 р. наступний крок у розвитку х86 архітектури процесором під кодовою назвою «Р7». Перші спроби були закинуті вже через рік, але швидко відновлені у співробітництві з інженерами Hewlett-Packard, хоча Intel швидко взяла на себе більшість відповідальності за розробку. Результатом роботи над 64-бітною архітектурою став процесор Itanium, який був представлений у червні 2001 р. Швидкість роботи Itanium із кодом x86-архітектури не досягла очікуваного рівня, і з самого початку він не зміг конкурувати з 64-бітними розширеннями до звичайних процесорів на х86 архітектурі, які вперше з'явились у AMD (AMD64). Intel продовжує розробляти платформи Itanium та IA-64.
В цей період команда розробників у Гілсборо спроєктувала та представила Pentium Pro у 1995 р. процесор Pentium 4 Willamette (кодові назви P67 та P68), які були названі Pentium 4 та 64-бітне розширення до х86 архітектури, представлене в деяких версіях Pentium 4 та у чипах Intel Core 2.
Помилка у Pentium У червні 1994 року інженери Intel знайшли помилку у операціях з рухомою комою у процесорах Pentium. За певних обставин, молодший байт результату частки двох чисел з рухомою комою був неправильним, що може стати причиною значніших помилок у наступних підрахунках. Intel вирішила виправити помилку у наступних чипах та не оприлюднила її.
У жовтні 1994 року Др. Томас Найслі, професор математики Лінчберзького коледжу самостійно знайшов помилку, та оскільки не отримав відповіді на запит до Intel, 30 жовтня опублікував повідомлення у Інтернеті (). Відомості про баґ швидко розповсюджувались по мережі та перейшли до преси. Оскільки помилку можна було легко виявити звичайному користувачеві (існувала певна послідовність цифр, яку треба було ввести у калькулятор Microsoft, щоб побачити неправильний підрахунок), заяви Intel про те, що ця помилка несуттєва, та «навіть не описка» не були сприйняті багатьма користувачами комп'ютерів. На День Подяки 1994 року New York Times надрукувала статтю журналіста Джона Маркофа, у якій приверталась загальна увага до цієї помилки. Intel змінила позицію та запропонувала замінити кожен проблемний чип. Це коштувало Intel $500 млн збитків у 1994 році.
Парадоксально, але «Pentium flaw» (), реакція Intel на неї, та висвітлення проблеми у ЗМІ змінило назву Intel від знаного тільки професіоналами до загальновідомого слова. На хвилі рекламної кампанії «Intel Inside» (), цей епізод деким вважається позитивним для Intel, бо змусило її більше піклуватись про кінцевого користувача та забезпечувати більшу обізнаність для загалу, уникнувши (для більшості користувачів) тривалого негативного враження.
Intel Inside, Intel Systems Division, та Intel Architecture Labs