«Подвиг розвідника» () — український радянський художній фільм 1947 року. Зняв на Київській кіностудії режисер Борис Барнет за повістю Михайла Маклярського.
Сюжет Дія фільму розгортається в часи німецько-радянської війни.
Радянський розвідник Олексій Федотов під іменем німецького офіцера Генріха Еккерта вирушає в окуповану німцями Вінницю із завданням: викрасти та доставити радянському командуванню таємне листування генерала фон Кюна (його зіграв сам режисер фільму Борис Барнет) з гітлерівською ставкою. Йому вдається не лише виконати завдання, але й викрасти самого генерала.
За прототип головного героя вважають радянського розвідника Миколу Івановича Кузнецова, що діяв у тилу німців під виглядом німецького офіцера Пауля Зіберта. Протягом 1943 — 1944 років у Західній Україні Кузнецов здійснив низку терористичних актів проти високопосадовців Третього Рейху.
Історія Фільм знімали у Вінниці майже одразу після визволення міста від німецької окупації у березні 1944 року.
Під час перегляду фільму в клубі НКВД, впливові особи цього відомства, які були там присутні, висловили своє крайнє незадоволення.
Міністр держбезпеки Абакумов, сказав, що він категорично проти демонстрації фільму. Абакумов побачив у фільмі факт «розголошення методів агентурної розвідки». І звинуватив у цьому одного з авторів сценарію, колишнього полковника держбезпеки Маклярського.
Професійні розвідники теж були проти. Вони вважали, що фільм «Подвиг розвідника» не що інше, як явна профанація і наклеп на радянську розвідку.
На захист фільму виступив режисер Михайло Ромм. Він висловився в тому сенсі, що «Подвиг розвідника» — не посібник для майбутніх професіоналів спецслужб, а майстерно зроблений детектив. І тому, попри перебільшення й деякі невідповідності, буде цікавий глядачам.
Усе вирішило схвалення кінострічки Сталіним, який любив продивлятися кіноновинки в себе на дачі. Фільм настільки йому сподобався, що голова держави особисто підписав посвідчення про присвоєння офіцерського звання Павлу Кадочникову.У Вінницькому «Савої» улюбленця Сталіна «заспокоювали» правоохоронці. «Подільська порадниця», 9 квітня 2008
Стрічка вийшла на екрани у 1947 році й одразу завоювала величезну популярність. Лише за перший рік її переглянули 22 мільйони глядачів. У 1948 році виконавцю головної ролі Павлу Кадочникову, режисеру, художникові та сценаристам була присуджена Сталінська премія.
У ролях Павло Кадочников — майор Олексій Федотов, він же Генріх Еккерт Амвросій Бучма — агроном Лещук Віктор Добровольський — генерал розвідки Дмитро Мілютенко — Бережний Сергій Мартінсон — Віллі Поммер Михайло Романов — Еріх фон Руммельсбург Петро Аржанов — Карповський він же Штюбінг Борис Барнет — генерал фон Кюн Олена Ізмайлова — Тереза Губер Віра Улесова — Ніна Сергій Петров — Астахов Віктор Халатов — Фрідріх Поммер Валерія Драга — фрау Поммер Олексій Биков — Медведєв
Знімальна група Режисер-постановник: Барнет Борис Васильович Сценаристи: Михайло Маклярський, Михайло Блейман, Костянтин Ісаєв Директор фільму: М. Камінський Художник-постановник: Уманський Моріц Борисович Художники: Катерина Юкельсон, Юнія Майєр Оператор: Данило Демуцький Композитор: Дмитро Клебанов, Оскар Сандлер
Відгуки кінокритиків За словами Ірини Захарчук, кінокритика часопису «Слово і час», у фільмі домінує «… христологічно-агіографічна модель мілітарного героя. Він поставав не просто як воїн, що виконує бойове завдання, а як носій єдиної правди про війну, людина, котра черпає фізичну й моральну силу для подвигів у совєтській ідеології»[https://web.archive.org/web/20190323221732/http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11196/06-Zaharchuk.pdf Ірина Захарчук. «Мілітарна стратегія соцреалізму», журнал «Слово і час»] На думку ж Олександра Скрипника, кінокритика військового журналу СЗРУ «Камуфляж», стрічка «… стала на довгі роки культовим фільмом у повоєнний період.».«Подвиг розвідника» Михайла Маклярського. Служби зовнішньої розвідки України, Часопис «Камуфляж», № 9, 2011
Джерела та примітки
Посилання Подвиг розвідника на сайті Першого Національного каналу України