Сочі — місто-курорт, яке розташоване на Чорноморському прибережжі в Краснодарському краї Росії. Місто стало всесвітньо відомим в 2007 році, коли було обране столицею проведення Зимових Олімпійських та Паралімпійських ігор 2014 року.
Зрозуміти Сочі часто називають неофіційною «літньою столицею» Росії або «перлиною Чорного моря». Це найбільший і завантажений російський курорт. Щорічно місто відвідує більше 4 мільйонів туристів. З травня по вересень населення Сочі як мінімум подвоюється за рахунок туристів, включно із знаменитостями та політичною елітою країни.
Тільки 3% від всіх гостей міста є іноземцями, причому прикордонне розташування Сочі зовсім не сприяє притоку іноземних туристів: у сусідній Абхазії є своє чорноморське узбережжя, а всім іншим летіти в Сочі нітрохи не простіше ніж до Туреччини або Греції. Мабуть найвідомішим іноземним відвідувачем, який не є політиком, був рок-музикант Боно, лідер гурту U2, запрошений у 2010 погостювати в резиденції тодішнього президента Дмитра Медведєва. Але в цілому місто залишається популярним лише для туристів з Росії.
Ще один парадокс Сочі — вибір цього теплого і південного російського міста, яке асоціюється в національній свідомості з півднем, пальмами і спекотним кліматом, в якості столиці Зимових Олімпійських ігор 2014 року. Хоча клімат прибережної та гірської частин міста настільки різний, що коли в горах лежить багатометровий шар снігу, на узбережжі як і раніше тепло і комфортно. Нарешті, Сочі просто пощастило, а відома приказка «знав би прикуп — жив би в Сочі» якраз пов'язує місто і його жителів з удачею або ж навіть з раптовим, непередбачуваним щастям та багатством.
Можливо, олімпійська удача допоможе місту вийти за рамки національного і стати міжнародним курортом. Місту є що запропонувати любителям природи, спорту, історії та пляжного відпочинку.
Історія Протягом тисячоліть територія сучасного Сочі була заселена гірськими кавказькими племенами і перебувала під впливом і пануванням грецької, римської, візантійської, а пізніше абхазької і османської цивілізацій. Від усіх них залишилося кілька пам'яток, включно із дольменою бронзового століття і середньовічними візантійськими храмами.
Російська імперія досягла цих земель на початку XIX століття і після російсько-турецької війни в 1829 році приєднала їх до себе. Місто Сочі було засноване в 1838 як форт Олександрія, паралельно були засновані форти Святого Духу (1837), що поклав почало майбутньому району Адлер, Лазаревський і Головінський (1839), що стали згодом селищами Лазаревське і Головінка.
Російські фортеці були побудовані на землях трьох кавказьких народів — садзів (Святого Духу), убихів (Олександрія і Головінський) і шапсугів (Лазаревський). У 1839 форт Олександрія перейменований в Навагинську фортецю, в ході Кримської війни залишений, а в 1864 відбудований наново як Пост Даховський. З 1874 — Даховський Посад, з 1896 — Сочі (по назві ріки Сочі, на берегах якої стояло селище).
У 1917 Сочі було присвоєно статус міста. На сьогодні не до кінця вивчене питання про належність Сочі до якоїсь держави під час громадянської війни 1917–1921 рр. За картами українських істориків Сочі — місто, що є частиною Кубанської Народної Республіки, а значить і УНР. За версією грузинських істориків Сочі — місто, що входило до автономної Абхазії. Крім цього Сочі входило до складу: Чорноморської Радянської Республіки і Кубано-Чорноморської Радянської Республіки. У 1935 над долиною річки Верещагінки побудований Світланінський віадук, що з'єднав центральну частину міста з мікрорайоном Світлана.
Різко змінилася ситуація міста у 1934 році, коли сталінським урядом була розпочата генеральна реконструкція Сочі. Всього за сім років, з 1932 по 1939 роки, населення міста різко зросло з 17 000 до 72 000. Побудовані нові дороги, театри, парки, готелі та санаторії, наблизили вигляд Сочі до сучасного. У 1961 році до складу міста включені сусідні поселення, що поклали початок історії Великого Сочі. Після розпаду СРСР Крим став частиною незалежної України, та Сочі взяло на себе його роль головного національного курорту та стало літньою резиденцією Президента Росії .
Нова глава в історії Сочі почалась у 2007, разом з перемогою в конкурсі на право приймати Олімпійські ігри 2014 року. Обсяг нового будівництва величезний, включаючи нову інфраструктуру (дороги, каналізація, аеропорт, морпорти і т. д.), спортивні споруди (як у приміщенні, так і на відкритому повітрі), офісні та житлові будівлі. Колишній радянський внутрішній курорт поступово знаходить новий вигляд.
Клімат
Сочі розташоване у тій невеликій частині Росії, якій пощастило перебувати в субтропіках. На відміну від середземноморського клімату, в Сочі (як і в Абхазії) дуже високий рівень вологості. Незважаючи на значні опади, Сочі має до 300 сонячних днів на рік, що в будь-який інший частині Росії просто неймовірно. Для відвідування Сочі підійде майже будь-який час року за винятком, листопада, грудня і січня.
Велика частина опадів випадає взимку, частково у вигляді снігу, проте зазвичай у прибережній частині міста не встановлюється сніжний покрив. Мешканці міста рідко використовують зимові шини, тому кожен серйозний снігопад впливає на роботу транспорту. Клімат у гірській частині Великого Сочі значно холодніший і робить з міста повноцінний лижний сезон взимку (зазвичай це лютий і березень). Завдяки цьому, Красна Поляна швидко розвивається як зимовий курорт і буде приймати змагання на відкритій місцевості на Олімпійських іграх 2014 року.
Райони
Адміністративно Велике Сочі розділене на чотири райони:
Як дістатись
Основними воротами Сочі є Міжнародний аеропорт Сочі (IATA:AER) , сам аеропорт розташований в Адлері, по дорозі між Сочі і Красною Поляною. У 2010 році закінчилася його реконструкція в рамках підготовки до Олімпійських Ігор 2014 року.
Розклад польотів дуже сильно різниться у різних порах року. З травня по вересень польотів набагато більше, ніж в інший час.
У зимовий час достатньо часто бувають затримки рейсів через негоду. Щоб запобігти цьому, можна також скористатися аеропортами Краснодара або Геленджика.
У Сочі є дві основні залізничні станції: у центрі Сочі і в Адлері. Але більшість поїздів також зупиняються в інших станціях Великого Сочі: Лазаревська, Лу, Дагомис, Мацеста та Хоста. Квитки можна придбати на сайті Російських Залізниць , в касах, а також в туристичних агенствах. Продаж починаються за 45 днів до відправлення поїзда.
Дороги / з'єднують Сочі з Москвою (1660 км) через Воронеж (1150 км), Ростов-на-Дону (570км) та Краснодар (300 км).
Дорога дуже різниться — на різних ділянках може бути як і схожим на серпантин, так і на нормальне шосе. Зазвичай до Москви дорога займає 2 дні і 5-9 годин до Краснодара, в залежності від транспортної ситуації.
Сочинський автовокзал розташований поряд із залізничним вокзалом у самому центрі Сочі. Другий за значимістю автовокзал розташований в Адлері.
Міжнародні автобусні рейси: Кишинів, Молдова (30 годин, щодня, крім п'ятниці та неділі) Одеса, Україна (27 годин, щотижня по неділях) Сухум, Абхазія (4,5 годин, 3 рази на добу)
Основні міжміські рейси:
Анапа (10 годин, щодня, 400 руб.) Астрахань (26,5 годин, щодня, 1300 руб.) Краснодар (8 годин, 2 рази на добу, 350 руб.) Майкоп (8 годин, 2 рази на добу, 420 руб.) Махачкала (27 годин, щодня) Нальчик (17,5 годин, щодня) Новоросійськ (8,5 годин, щодня, 320 руб.) Ростов-на-Дону (12,5 годин, по непарних днях, 650 руб.) Ставрополь (14 годин, 2 рази на добу, 750 руб.)
У Сочі є міжнародний термінал для круїзних суден, тому для іноземця одним із зручних способів подивитися Росію без візи є круїз на теплоході з зупинкою у Сочі.
Морський порт Сочі обслуговує декілька регулярних міжнародних рейсів, переважно з травня по жовтень: Швидкісний паром до Трабзона, Туреччина — 3,5 год, 3500 руб., з травня по жовтень, два рази на тиждень. До Батумі, Грузія — 4,5 год, 3000 — 3500 руб., відправляється щодня. Лише для громадян Росії, Грузії та країн СНД.
Квиток на пором зазвичай можна купити в порту за день до відправлення.
Також є зв'язок по морю з містами Новоросійськ, Туапсе та Гагра (Абхазія).
Транспорт
Автобусом На відміну від інших російських міст приблизно такого ж розміру, в Сочі немає трамваїв та тролейбусів. Весь міський транспорт представлений автобусами та маршрутками.
Найнеобхідніші та основні маршрути автобусів у місті: 3K — від центрального автовокзалу до Мацести 12 — від Битха до Мацести 17 — від центрального автовокзалу до Нової Зорі (окружна дорога центру Сочі) 22K — від центрального автовокзалу до Битхи 36 — від морського порту до Мамайки 47K — від центрального автовокзалу до вулиці Транспортна (Торговий центр «Олімп») 57 — від залізничної станції Адлер до Імеретинської низовини та Веселого (на кордоні з Абхазією) 64 — від Мамайки до Кудепсти, через центр Сочі, Мацесту і Хосту 99 — від залізничної станції Сочі до вулиці Виноградної (окружна дорога Сочі) 105 — від центрального автовокзалу до Міжнародного аеропорту Сочі через Мацесту, Хосту і Адлер 106 — від залізничної станції Сочі до форелевої Ферми через Міжнародний аеропорт Сочі 125 — від центрального автовокзалу до Імеретинської низовини через Мацесту, Хосту і Адлер 130 — від залізничної станції Адлер до форелеве Ферми 135 — від ринку Адлера до Красної Поляни 155 — від центрального автовокзалу до Лазаревського, через більшість передмість Лазаревського (Дагомис, Вардане, Лоо, і т. д.) 167 — від центрального автовокзалу доАдлера (ринок/Торговий центрНове Століття)
У маршрутах 1 — 99 ціна не залежить від дальності поїздки та коштує 9 рублів. У маршрутах, номер яких 100 і вище, ціна залежить від дальності поїздки (від 10 до 50 рублів).
Потягом Протяжність Великого Сочі в 105 кілометрів робить залізничний транспорт одним з найзручніших способів дістатися з одного району в інший. Залізниця довгий час була одноколійною, йшла від Туапсе до Абхазії та налічувала 5 станцій і 28 платформ в межах міста. У рамках підготовки до Олімпіади в Сочі Російська залізниця додала ще дві лінії — від Адлера до аеропорту і від Імеретинської низовини до Красної Поляни загальною протяжністю 28 кілометрів з 5-ма новими станціями та платформами.
Останнім часом якість обслуговування в електричках постійно поліпшується. Замість старих електричок на лінії відправляються Ластівки (швидкісний електропоїзд фірми Siemens). Більшість з них йде від залізничної станції Адлер до Туапсе, також є лише 1-2 поїзда до Краснодара та Майкопа. Поїздка від Сочі до Лазаревського обійдеться в 45 рублів на звичайній електричці (тривалість поїздки — 1 година 45 хвилин), на сучасній — 100–200 рублів (тривалість поїздки — 50-70 хв) залежно від класу. Від Лазаревського до Адлера буде коштувати приблизно на 40 відсотків більше. На звичайній електричці поїздка займе 2 години 20 хвилин.
Що відвідати
Пам'ятники
Музеї
Парки
Олімпійський парк
Чим зайнятись
Що купувати
Де поїсти
Дешево
Середні ціни
Дорого
Де розважитись
Де зупинитись
Дешево
Середні ціни
Дорого
Де навчатись
Як заробити
Застереження
Як вирішувати проблеми
Зв'язок Поштові індекси — 354000—3549991. Телефонний код — +7 862.
Куди далі