Лікійська мова — одна з вимерлих анатолійських мов. У залізну добу була поширена на території Лікії в Анатолії (сучасна Туреччина). Деякі дослідники вважають, що вона була нащадком хеттської або лувійської мови (чи відразу обох). Вимерла в I столітті до н. е. — була замінена грецькою мовою.

Лікійська мова відома за такими джерелами:

, що містить текст грецькою, арамейською та лікійською мовами. Стела в Ксанфі, що містить текст лікійською А, грецькою та мілійською (лікійською Б) мовами. Написи лікійською мовою (близько 170) Написи на монетах (близько 100) Топоніми та особисті імена, які проникли в грецьку мову.

На їх основі був зроблений висновок про існування принаймні двох діалектів: Перший розглядається як стандартна лікійська. Другий діалект засвідчений на стороні d Летоонської стели і називається лікійська B або мілійська. Він має архаїчні риси і використовувався, ймовірно, в релігійних цілях.

Лікійська мова мала власну абетку, що належала до групи малоазійських абеток. Подібність лікійських букв з грецькими часто оманливе, оскільки лікійське письмо розвивалося паралельно.

Фонетика

Приголосні

Вибухові Загальновизнано, що смичні приголосні мали глухі і дзвінкі аллофони. Дзвінкі аллофони зустрічалися після носових (а також назалізованних голосних), глухі в інших позиціях. Наприклад, Trqqñt- (ім'я бога грози) вимовлялося [tərkənd-] і відображено в грецької транскрипції як Τροκονδος / Τερκανδας. Рідко зустрічається звук, транслітеруємий як / τ /, у всіх випадках чергується з / T /. Відомо, що Пії * k w в лікійському А переходить в t перед i ( ti- < * k w i- 'хто, який'), також були запропоновані етимології, згідно з якими t / τ виникає з * k w перед * eCarruba 1978, p. 165ff. К. Мельчерт на цій підставі припускає тут палаталізовану фонему / c /. При цьому в мілійській лабіовелярний перед голосним переднього ряду дає k ( ki- 'хто, який'), який Мельчерт розглядає як особливий передній велярний / k </Melchert 2008, p. 48-49. Розвиток в лікійському А може в цьому випадку розглядатися як перехід в палатальний і потім в дентальний смичний.

Аффрікати і фрікатівние Принаймні в деяких випадках лікійські z передає глуху аффрікати /ts/ ( Hr-zze/i- 'верхній' з суфіксом-zze- з протоанатолійського * -tsyo- < Пії * -tyo-). В інших випадках, однак, можна припустити дзвінкий щілинний /z/. Θ в лікійському А є рефлексом стародавнього * d + h. Міри (A) h відображає зміну * s> h в лікійському А, яке не відбулося в мілійській. Зазвичай вважається, що лікійські b, d, g позначають дзвінкі фрикативні. Ця думка підкріплюється такими написаниями, як грец. Λαπαρας (лікійські ім'я Dapara) і лікійські Ñtarijeus (Darius). Ці написання не мали б сенсу, якби лікійські d означало дзвінкий смичний.

Сонанти

Написання типу hrppi 'над' або sñta (числівник) можуть означати, що плавні і носові Сонанти мали складові аллофон. Зазвичай вважається, що особливі літери ñ і m позначають складові носові. Це, однак, не пояснює випадки типу qãñti 'вони вбивають'. Подвоєння в hrppi (див. нижче) показує, що на фонетичному рівні вимова було [hərp.pi], зі вставним голосним. Якщо припустити таке ж вимова для «складових» носових (sñta [sənta]), то можна помітити, що ñ і m зустрічаються тільки в позиції кінця складу. Мельчерт вважає, що це були неразомкнутие аллофон носових проривних (/n̚/, /m̚/)<ref name = "Melchert 2008, p. 50">Melchert 2008, p. 50</ref>. Глайд /w/ and /y/ зазвичай записуються за допомогою букв W і j, але як другий елемент дифтонги — як відповідні голосні: ai, ei, au і т. д. Такі приклади, як Ebeija 'ці' (номінатів-аккузатів мн. Ч. СР роду), ймовірно, слід читати як [eβej.ja]. Древнє * w представлено як b після приголосного, оскільки, очевидно, стало фрикативний в цієї позиції ( esbe- 'кінь' < * ek̑wo-). Оскільки таке b ніколи не подвоюється після приголосного, як звичайне /Β/ (наприклад, erbbe- 'битва' або 'поразка'), його можна розглядати як аллофон /w/.

Подвоєння приголосних

Особливістю лікійської орфографії є часте подвоєння приголосних. Задовільного пояснення цим написаниям поки не знайдено. Початкові і деякі серединні гемінати, ймовірно, пов'язані з внутрішньомовними фонетичними процесами, такими як синкопа: наприклад, ttaraha, прикметник від tetere/i- 'місто' (?). Однак вельми регулярна гемінація другого елементу деяких сполучень приголосних (при відсутності її в інших) виразно пов'язана зі складовою структурою: СР Hrppi 'Над' (фонетично, ймовірно, [hərp.pi]) і epre/i- 'за-, ззаду' (ймовірно, [E.pre/i-]).

Голосні

Передбачається наявність 8 голосних фонем: /i/, /u/, /e/, /a/ і відповідних їм назалізованних. Окремі букви є тільки для /Ã/ і /ẽ/. Існування двох інших назалізованних передбачається на підставі таких написань, як Ιμβρος при лікійському Ipre- ([Ĩbre-]). Є кілька спадних дифтонгів: ai, ei, ãi, ei, au, eu.

Примітки

Джерела Trevor R. Bryce, The Lycians, Vol. I, Copenhagen: Museum Tusculanum Press, 1986, pp. 68-71 (ISBN 87-7289-023-1) Melchert, H. Craig. (2008). Lycian. In: The Ancient Languages Of Asia Minor. Ed. R. D. Woodard. Cambridge University Press, Cambridge, 2008, pp. 46-55. Carruba, O. (1978). Il relativo e gli indefiniti in licio. Sprache 24:163-179.

Посилання

Інформація з лікійської мовою Лікійський глосарій База даних з лікійської лексики (C. Melchert) Граматика лікійської мови Текст на лікійській мовою Фрідріх Йоганнес. Дешифрування забутих писемностей і мов  — в Ліберії «Нового Геродота»