Chrysler New Yorker (Крайслер Нью Йоркер) — американський великий легковий автомобіль, що випускався Chrysler Corporation з 1940 по 1996 рік.
Велику частину своєї історії ця модель займала в модельному ряду корпорації проміжне положення між дешевшими масовими моделями та ексклюзивними Chrysler Imperial та Imperial, приблизно відповідаючи автомобілів таких конкурентних брендів, як Buick, Oldsmobile та Mercury.
Після припинення виробництва автомобілів під маркою Imperial в 1976 році, New Yorker став флагманом концерну, і утримувався в цьому положенні до самого зняття з виробництва, з короткими перервами в 1981 - 1983 та 1990 - 1993 роках, коли на кілька років було відроджено ім'я «Imperial».
У всіх поколіннях ця модель була одним з найбільш дорогих і дорого оснащених автомобілів марки.
1940–1942
Модель New York Special була спочатку представлена як окрема підсерія Chrysler Imperial 1938 року. Він був доступний у 1938 році як 4-дверний седан з 298.7 куб. дюймовим рядним 8-циліндровим двигуном і щедрим асортиментом комфорту й простору для пасажирів (серія C19)Lee, p. 145. В 1939 році її розширили з додатковими двома версіями купе і 2-дверним седаном, та більш потужним двигуном. Тепер в серії C23 модель мала назву «New Yorker», відкинувши вставку «Special»Lee, p. 146.
Перші кабріолети були представлені з повністю новим дизайном кузова моделей 1940 року. Це був перший New Yorker, серія C26, який визнали окремою моделлю, а не версією ImperialLee, p. 147. Він також побачив представлення Fluid Drive, гідромуфти між двигуном і трансмісією. Єдиною доступною трансмісією була базова ручна 3-ступенева. Був також New Yorker Highlander, спеціальна версія з сидіннями-шотландками й іншими елементами інтер’єру.
Злегка оновлені кузови були представлені в 1941 році, де бізнес-купе мало 3-віконний дизайн. Всі кузови були злегка ширшими і нижчими, зі збільшеною площею скляної поверхні. Іншою новою моделлю був Town Sedan, в якого задні двері мали навіси на передніх кінцях. Цього року Vacamatic був зроблений доступним, хоча, на відміну від версії на 6-циліндрових моделях, версія Saratoga/New Yorker була з 3-ступеневою трансмісією з овердрайвом.
Внаслідок вступу Америки в Другу світову війну 7 грудня 1941 року, все автомобільне виробництво було призупинене в лютому 1942 року. Таким чином, 1942 модельний рік тривав грубо половину від нормального. Автомобілі, побудовані після грудня 1941 року мали маскувальне оздоблення. 1942-гі були досить новими в дизайні, де простежувався перехід до повоєнного понтонного стилю, з більш інтегрованими в кузов крилами. Решітка радіатора складалась з п’яти горизонтальних хромованих брусів, які обгортали перед, досягаючи краю передніх колісних арок. 12,145 машин New Yorker серії C36 було побудовано того року.
Chrysler буде виготовляти і експериментувати з двигунами для танків і літаків протягом Другої світової війни. Одне післявоєнне застосування цього призведе до створення Hemi першої генерації 1950-х.
1946–1948
Після війни New Yorker став окремою серією.
На відміну від більшості автомобільних компаній, Chrysler не робив суттєвих змін з кожним модельним 1946–1948 роком. Отже моделі Chrysler 1946–1948 рр. мали той самий основний зовнішній вигляд, відомий за «решітку-гармошку», заснований на кузові моделей 1941 року. 1947 побачив мале оновлення шин, оздоблення й панелі приладів, тоді як перші моделі 1948 року були 1947-го з жодними видимими змінами.
Післявоєнні Chrysler продовжували пропонувати Fluid Drive, де тепер New Yorker пропонував справжню 4-ступеневу напівавтоматичну трансмісію.
1949–1954
New Yorker 1949 року використовував новий післявоєнний кузов Chrysler Corporation, який він ділив з Dodge і DeSoto, з понтоном і 3-об’ємним силуетом. Двигун залишився 323.5-куб. дюймовою рядною вісімкою в парі з Fluid Drive і 4-ступеневою напівавтоматичною трансмісією Prestomatic. Види кузова були зменшені до клуб-купе, 4-дверного седана і кабріолета. Колісна база на New Yorker була збільшена до 131.5 дюйма (3,340 мм) від рами 127.5 дюймів (3,240 мм), представленої в 1941 році. Попередній дизайн був збережений аж до початку 1949, так як застосування нової серії (C46) було відкладене через страйк в кінці 1948 року.
New Yorker 1950 року був більш люксовим, ніж звичайні 8-циліндрові Chrysler (Saratoga мав вісімку з простішим оздобленням) з доступною в кількох кольорах оббивкою салону (незвична для 1950 року), рядним 8-циліндровим двигуном Spitfire 135 к. с. (101 кВт) і просторовим інтер’єром, маючи сидіння "chair height". Трансмісія "Prestomatic" fluid drive мала два передні діапазони, кожен з яких мав по дві ступені. В простому водінні, був залучений високий діапазон з використанням зчеплення. Автомобіль тоді можна було вести без використання зчеплення (якщо не було потреби заднього ходу чи низького діапазону); на будь-якій швидкості вище 13 миль/год. (21 км/год.), водій відпускав акселератор і трансмісія переключалась на вищу передачу діапазону легким глухим звуком. Коли автомобіль зупинявся, нижча передача знову була залучена.
Великою новиною 1950 року був 2-дверний хардтоп, або Special Club Coupe, як його називав Chrysler в серії New Yorker. Модель називалась Newport в продажній літературі. Також, Chrysler додав м’яку гумову накладку на панелі приладів для безпеки.
В 1951 році Chrysler представив 180 к. с. (130 кВт) двигун FirePower Hemi. Двигун став популярним вибором серед шанувальників швидкої їзди і схожих гонщиків, тенденція, яка продовжує процвітати сьогодні з її моделлю-тезкою другої генерації. Автомобілі з двигуном FirePower Hemi могли розганятись від 0 до 60 миль/год. (97 км/год.) за 10 секунд, швидше, ніж двигун Rocket на Oldsmobile 88 того часу.
New Yorker також пропонував Fluid Torque Drive, справжній гідротрансформатор, замість Fluid Drive. Автомобілі з Fluid Torque Drive йшли лише з напівавтоматичною трансмісією Fluid Matic і мав важіль переключення передач на колонці керма. Підсилювач керма, перший в індустрії, появився як опція на автомобілях Chrysler з двигуном Hemi. Він продавався під назвою Hydraguide.
Універсал пропонувався в 1951 році, зі збудованими лише 251. Його 131.5 дюймова (3,340 мм) колісна база є найдовшою зі всіх, які застосовувались на універсалі.
В 1952 відбувся малий редизайн задніх ліхтарів з сигналами заднього ходу в нижчій секції. Це був останній рік для шасі зі 131.5 дюймовою (3,340 мм) колісною базою на New Yorker.
В 1952 році Гарольд A. Кларк використав New Yorker як базу для повно-розмірного спортивного автомобіля під назвою Clark Cyclonic. Ціна була приблизно $15,000 і Кларк планував виготовити 48 за перший рік. Чи досяг цей автомобіль кількості свого випуску, невідомо. Франциско Роша був першим, хто його купив.
В 1953 році був менш громіздкий стиль зі зменшеною колісною базою до 125.5 дюймів (3,190 мм), суцільне гнуте вітрове скло й інтегровані в кузов задні крила. Дротяні колеса тепер були опцією. Saratoga 1952 року став New Yorker в 1953 році, тоді як колишній New Yorker тепер був New Yorker DeLuxe. Кабріолет і хардтоп Newport були доступні лише в New Yorker DeLuxe, тоді як базовий New Yorker пропонував довго-базовий седан і універсал Town & Country. Кабріолет був найдорожчою моделлю New Yorker на 125.5 дюймовому (3,190 мм) шасі в 1953 році за $3,980 – було збудовано лише 950 машин. Також новими були висувні дверні ручки.
В 1954 році була преміум версія стандартного розміру кузова 1950-х. Інтерес Крайслера в 6-циліндрових машинах почав спадати на користь популярного FirePower Hemi V8. New Yorker продавався за більш доступну ціну: $3,230 за стандартний і $3,400 за DeLuxe. Стандартна модель мала м’яку віддачу 195 к. с. (145 кВт), тоді як DeLuxe використовувалась як стендова з можливостями двигуна видавати 235 к. с. (175 кВт). (Про таку потужність не чули в 1954 році від своїх конкурентів.)
Щоправда представлені майже наприкінці 1953 модельного року, всі New Yorker 1954 року були доступні з новою 2-ступеневою автоматичною трансмісією Powerflite. Fluid Torque Drive і Fluid Matic були відкинені. 1954 був останнім роком для пропозиції довго-базового седана Chrysler.
1955–1956
В 1955 році, Chrysler покінчив з дизайном високої лінії даху К.Т. Келлера і прийшов з новим седаном, який запозичив стильові риси від виготовленого на замовлення Imperial Parade Phaeton 1952 року Вірджила Екснера. Двигун Hemi видавав 250 к. с. (190 кВт) того року. Результат став поступово зростаючою тенденцією зростання потужності двигуна протягом наступних двох десятиліть з Chrysler і його конкурентами. Трансмісія Powerflite контролювалась за допомогою важеля на панелі приладів.
Серія називалась New Yorker DeLuxe з відкиненим базовим New Yorker. Клуб-купе було відкинене і замінене на 2-дверний хардтоп Newport. Новий вище оцінений 2-дверний хардтоп St.Regis заповнив нішу колишнього Newport. Седан, кабріолет і універсал Town & Country все ще пропонувались.
1956 модельний рік Chrysler охрестив "PowerStyle" і це була одна з дизайн-робіт Вірджила Екснера. New Yorker отримав нову сітчасту решітку радіатора, шкіряні сидіння, кнопковий селектор PowerFlite, і V8 з 280 к. с. (210 кВт).
На 2-дверний хардтоп St. Regis давали унікальне 3-тонове забарвлення за вищу ціну і модель універсала Town & Country була найдорожчим автомобілем Chrysler 1956 року за $4,523. Це був перший рік для 4-дверного хардтопа New Yorker. Було виготовлено лише 921 кабріолет.
1957–1959
Цього року, автомобілі Chrysler були перероблені зі стилем Вірджила Екснера "Forward Look", вартістю $300 млн. New Yorker 1957 року мав потужний 392 куб. дюймовий (6,4 л) двигун Hemi V8 оцінений в 325 к. с. (242 кВт). Цей стильний автомобіль добре продавався зі збудованими 10,948, але лише 1,049 кабріолетами. Моделі 1957 року також йшли з 3-ступеневою автоматичною трансмісією TorqueFlite і торсіоновою підвіску під назвою Torsion-Aire, яка давала автомобілю гладкіше керування і якість їзди. New Yorker також хизувався плавниками, які піднімались прямо за передніми дверима.
Моделі початку року мали ординарні передні фари і опційні подвійні, якщо регламент штату їх дозволяв. Ординарні фари були відкинені пізніше в році.
В 1958 році Forward Look залишається незмінним, але з новим боковим оздобленням кузова, зменшеними задніми ліхтарями і 345 к. с. (257 кВт). Кабріолет був все ще доступним, з виготовленими лише 666 і відомо про існування лише 15 з них у 2008. Продажі були міцними, але знизились з останнього року через рецесію 1958 року. Репутація автомобіля також впала через проблеми з іржею, спричинені прискореним виробництвом і тестуванням.
Величезною новиною від Chrysler в 1958 році було представлення системи круїз-контролю під назвою "Auto-Pilot".
В 1959 році, New Yorker мав новий 413 куб. дюймовий (6,8 л) 350 к. с. (260 кВт) Golden Lion V8, нові плавники, новий передок, і не було Hemi. Виробництво FirePower (1G) Hemi було закінчене і був замінений менш дорогим і легшим клиноподібним двигуном Wedgehead V8. Hemi більше не повернувся на New Yorker і модель повільно закінчила свій імідж швидкого автомобіля і перейшла в розряд люкс-автомобіля. Сам двигун Hemi повернувся на автомобілі Mopar до 1964 року без 426 Hemi другої генерації.
1960–1964
В 1960 році моделі мали цільну конструкцію, перенесений двигун RB видавав 350 к. с. (260 кВт).
New Yorker ввійшов у 1961 рік з новою решіткою, нахиленими фарами, і запаскою на кришці багажника. 413 куб. дюймовий "RB" Golden Lion V8 продовжився. Це був останній рік стилю моделей "Forward Look". Chrysler збудував 2,541 2-дверний хардтоп New Yorker цього року, останній до 1964 року в Канаді і 1965 в США.
В 1962 році класичні плавники Chrysler, які робили автомобіль унікальним, урізали і тепер лише 4-дверні моделі пропонувались з кузовами універсал, седан, і хардтоп. Автомобіль без плавників багато критиків прозвали "чудним" і продажі були низькими в порівнянні з моделлю початкового рівня, Newport, яка була ідентичною в кузові й пропонувалась з кабріолетом. New Yorker був останнім Chrysler, який мав 126-дюймову (3,200 мм) колісну базу.