Анто́н Володи́мирович Карташов (; , Киштим, Пермська губернія, Російська імперія — , Мантон, Франція) — російський журналіст, історик Церкви, теолог. Обер-прокурор Священного синоду Російської православної церкви; міністр сповідань Тимчасового уряду Росії; церковний діяч Російського екзархату Константинопольського патріархату у Франції.
Кандидат богослов'я, доцент (1900) Санкт-Петербурзької духовної академії, професор з історії Росії на російському філологічному відділенні Сорбонни (1922-1939 рр.), доктор церковної історії honoris causa Свято-Сергіївського православного богословського інституту (1944 р.).
Життєпис Антон Володимирович Карташов народився 23 липня 1875 року в родині гірничого майстра. Закінчив Пермську семінарію (1894 рік) й Санкт-Петербурзьку духовну академію (1899 рік). В Санкт-Петербурзькій духовній академії викладав історію російської церкви (1900—1905 роки). У Петербурзі захопився літературою та політикою. Після Лютневої революції — на гребні подій. До історії увійшов як останній обер-прокурор Священного Синоду Російської Православної Церкви. У цій якості 1917 року він провів ліквідацію цього державного інституту Російської імперії. Також він передав повноту церковної влади Помісному Собору РПЦ 1917—1918 років.
Про цей період діяльності Карташова український історик Лариса Владиченко пише наступне:
Естонський та фінський період У січні 1919 року утік з Росії до Естонії, де увійшов до уряду Юденича на правах міністра сповідань. Згодом став активним діячем російської еміграції у фіно-угорських країнах півночі Європи — обіймав посаду голови Російського національного комітету у Фінляндії.
Еміграція до Франції З Фінляндії виїхав до Франції, де у Парижі став членом єпархіальної ради Великоруського екзархату Вселенської Патріархії. Редагував тижневик «Боротьба за Росію» (). Був одним із засновників та професорів Свято-Сергієвського православного богословського інституту у Парижі (1925—1960 роки).
Наукові праці Краткий историко-критический очерк систематической обработки русской церковной истории. — , 1903. Русская церковь в 1904 г. — , 1905. Воссоздание Св. Руси . — Париж, 1956. Очерки по истории русской церкви, Том 1. Том 2 — Париж, 1959. Вселенские соборы. — Париж, 1963.
Примітки
Література та джерела Херасков И. М. А. В. Карташёв. К пятидесятилетию ученой и педагогической деятельности // «Возрождение». — 1951. — № 14. Лариса Владиченко. До історії державного органу у справах релігій в Україні (укр.) Карташёв Антон Владимирович // Православная энциклопедия под редакцией Патриарха Московского и всея Руси Кирилла, Т. 31, С. 373-377, 2017 г. http://www.pravenc.ru/text/1681179.html