Агрипина Старша (Віпсанія Агрипина) (14 до н. е. — 18.10.33 н. е..) — давньоримська військова та політична діячка. Брала участь у всіх військових походах свого чоловіка, що було радикальним вчинком для тогочасної римлянки. Агрипина була серед війська могутніша, ніж командири і полководці, вона придушила заколот, проти якого було безсиле ім'я самого імператора Тиберія, який, злякавшись її політичних амбіцій, домігся її загибелі«К. Вержбицкий». Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141—142..

Ранні роки Агрипина Старша походила з плебейського роду Віпсаніїв, була дочкою Марка Віпсанія Агріппи та Юлії Старшої. Дитинство Агрипини тривало під суворим наглядом її діда АвгустаКудрявцев В. Н." Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту.ст.2-4 . Донька і онучки виховувались під його пильним наглядом так, що вони вміли навіть прясти вовну (традиційна чеснота римської жінки); він забороняв їм все, чого не можна було сказати або зробити відкрито, записавши в домашній щоденник; він настільки оберігав їх від зустрічей зі сторонніми, що знатного юнака Луція Веніція він письмово дорікнув у нескромності за те, що в Лазнях він підійшов привітати його дочку.

У 5 році Агрипину видали в шлюб з Германікома, сином Друза Старшого і Антонії. Германік був талановитий і дуже вродливий, завдяки чому Август розглядав його як одного зі своїх ймовірних наступників. Врешті він обрав Тиберія, але наказав тому, в свою чергу, усиновити Германіка.

Військова діячка Ставши імператором, Тиберій відправив Германіка на чолі війська, щоб той відновив престиж римської військової міці, яка була підірвана поразкою в Тевтонбургському лісі.

Агрипина була наділена великою сміливістю і рішучістю, та не поділяла спосіб життя звичайної римлянки (вірної римської дружини, яка мусила чекати повернення чоловіка з війни вдома). Вона вирушила в похід в Галлію разом із чоловіком як дружина головнокомандувача армії. Хоча вона зробила це з благих спонукань, патріархальне римське суспільство зреагувало на її вчинок неоднозначно. Попри це, Агрипина несла тяготи військового життя нарівні з іншими мешканцями військового табору. За час перебування в Германії вона народила у військових таборах чотирьох зі своїх 9 дітей, які жили разом з нею«Елена Федорова» «Агриппина Старшая» ст.3.

Агрипина була серед війська могутніша, ніж командири і полководці, вона придушила заколот, проти якого було безсиле ім'я самого імператора Тиберія. Одного разу під час війни з германцями стався знаменний випадок: поширилася чутка про оточення римського війська і про те, що незліченні сили германців йдуть з наміром вторгнутися в Галію, і якби не втручання Агрипини, то був би розібраний наведений на Рейні міст, тому що знайшлися такі, які в страху були готові вчинити таку ганьбу. Але володівши міцним духом, Агрипина взяла на себе в ті дні обов'язки командирки і надавала необхідну допомогу, якщо хтось із вояків потребував одягу або перев'язки раниВолодимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16 ст.1. При поверненні легіонів вона стояла біля мосту і зустрічала їх похвалою і вдячністю.

Після блискучих перемог Германік повернувся до Риму в 17 році і отримав від Тиберія право відсвяткувати тріумф. Як свого спадкоємця, Тиберій призначив Германіка правителем східної частини імперії. Агрипина вирушила з чоловіком у східні провінції, де в 19 р. н. е. в Сирії він раптово помер за підозрілих обставин (підозрювалось отруєння).

Політична лідерка В 19 році Агрипина доставила прах чоловіка до Рима, де і жила постійно. Її втрату розділили багато людей, оскільки подружжя було дуже популярним та шанованим, по смерті Германіка народна любов і співчуття перейшли Агрипині та її дітям. Як вдова народного героя, вона мала велику повагу серед простого населення і серйозний вплив на сенаторів, особливо серед незадоволених владою Тиберія і його префекта Сеяна, який розпалював підозри Тиберія, та Лівії Друзілли.

Агрипина Старша, маючи владні амбіції, поринула в гущу політичної боротьби з метою стати неформальною лідеркою опозиції, підтримуючи невдоволених сенаторів. Вона не приховувала своє негативне ставлення до Тиберія і відкрито говорила, що він винен у смерті її чоловіка, вона сказала це навіть самому Тиберію. Імператор, у свою чергу, ставився до неї теж вкрай неприязно, підозрюючи в прагненні до верховної влади.

Підступи Тиберія Ще більше їх стосунки погіршали після того, як Лівія захистила свою подругу Планціну, підозрювану в отруєнні Германіка. Притягнутий до суду за звинуваченням у загибелі Германіка Гней Кальпурній Пізон, керуючий провінцією Сирія, висунув зустрічні звинувачення Тиберію і Сеяну, але, не доживши до початку слухань у сенаті, раптово вчинив самогубство.

Агрипина одного разу на щось поскаржилася Тиберію. На що він спитав її, чи вважає вона за образу, що не царює. Відтоді він більше не розмовляв із нею. Одного разу за обідом він запропонував їй яблуко, але Агрипина не ризикнула його куштувати. Після цього він перестав її запрошувати до столу, вважаючи, ніби його підозрюють у спробі отруєння. Між тим і те й інше було підлаштовано наперед.

26 року Агрипина звернулася до Тиберія із проханням про повторний шлюб, але той відмовив.

Нарешті 30 року Тиберій заочно, за намовою Сеяна і Лівії, спеціально звівши на Агриппину наклеп, ніби вона хотіла шукати порятунку в статуї Августа, заслав її на острів Пандатерію (в Тірренському морі)Древний Рим и древние народы Европы ст.3, де вже знаходилася її мати, разом з Нероном, одним зі старших синів. Коли Агрипина стала чинити опір, то центуріон вибив їй око. Агрипина вирішила померти від голоду, але Тиберій наказав силоміць розкривати їй рот і впихати їжу.

Агрипина Старша загинула у вигнанні в 33 році в 47 років, потерпаючи від голоду й злиднівЕлена В. Фёдорова "Императорский Рим в лицах"ст.5. І навіть після її смерті Тиберій продовжував її злісно переслідувати: самий день її народження велів він відтепер вважати нещасливим. Він ставив собі в заслугу навіть те, що не задушив її; за таке своє милосердя він навіть прийняв від сенату декрет з вираженням подяки і золоте підношення, яке було поміщене в храм Юпітера Капітолійського.

Вшанування Двох старших синів Агрипини, Цезаря Нерона і Друза Цезаря, за наказом Тиберія оголосили ворогами держави і теж заморили голодом (одного на Понтійських островах в 30 р., іншого — в Римі в 33 р.). Її третьому сину, Калігулі, судилося стати імператором після смерті Тиберія. Калігула вирушив на Пандатерію і на Понтійські острови, щоб забрати прах матері і брата; через поспіх він відплив у бурхливу погоду, щоб видніше було його синівську любов, наблизився до їх останків благоговійно, поклав їх в урни власними руками; з не меншою пишнотою, на судні з прапором на кормі, він привіз їх в Остію вгору по Тибру в Рим, де найбільш знатні вершники крізь натовп народу внесли їх у мавзолей Августа. У їх пам'ять він встановив всенародно щорічні поминальні обряди, а на честь матері — ще й циркові ігри, де її зображення везли в процесії на особливій колісниці. В культурі та мистецтві Агрипина Старша увійшла в історію як зразок римської матрони, як жінка, яка через кохання порушувала неписані закони.

Багато європейських художників зверталися до образу Агрипини Старшої. Проте попри військову і політичну біографію, а також трагізм смерті Агрипини, митці-чоловіки зосереджувалися на її ролях дружини і матері. Всіх зацікавлювала тема її щирої і глибокої скорботи над прахом чоловіка, яка знайшла відбиття в роботах Лоуренса Альма-Тадема, Бенджаміна Уеста, Вільяма Тернера. Агрипина в європейському мистецтві і літературі стала втіленням образу цнотливої жінки, люблячої матері, вірної дружини. Дуже відома робота художника Бенджаміна Веста «Агрипина висаджується в Брундизії з прахом Германіка». Його картина описує події слідом за смертю Германіка, отруєного в Сирії в 19 р. н. е. Праця символізує подружню вірність. Відображено, як дружина Германіка, Агрипина Старша привезла прах чоловіка назад у Рим. Її зустрічали величезні натовпи скорботних, коли вона висаджувалася на італійському узбережжі в Брундизії; з нею були двоє її синів. Вона зображується в одязі вдови, закритою вуаллю особою, яка стоїть на носі корабля або яка ступає на берег. Вона тримає урну з прахом чоловіка.

В 1979 році Агрипина Старша була шанована на Поверсі спадщини американської феміністичної мисткині Джуді Чикаго як одна з 1037 видатних жінок, що зробили внесок у розвиток людства..

Родина Чоловік — Германік Юлій Цезар, Діти: Нерон Юлій Цезар, квестор 26 року. Друз Юлій Цезар, префект Риму 25 року. Тиберій Юлій Цезар Юлій Цезар Гай Юлій Цезар Гай Цезар Август Германік, імператор 37—41 років. Юлія Агрипина Юлія Друзілла Юлія Лівілла

Родовід

Скамандр, Засновник Троади Теукр, Цар Троади Батія, Цариця Троади Іл, Цар Троади Ерехтей, Цар Троади Трой, Цар Трої Іл, Цар Трої Лаомедонт, Цар Трої Пріам, Цар Трої Креуса, Цариця Трої, дружина Енея Асканій Юл, Засновник Царського роду Юліїв Юлії, Царський рід Гай Юлій Цезар Старший, Намісник Азії Гай Юлій Цезар, Римський Диктатор Юлія Цезар Молодша, Патриція Атія Бальба Секунда, Патриція Октавіан Авґуст, Римський Імператор Юлія Старша, Римська Імператриця Агрипина Старша, Римська Імператриця Калігула, Римський Імператор Агрипина Молодша, Римська Імператриця Нерон, Римський Імператор

Примітки

Література К. Вержбицкий. Российская историческая энциклопедия. Т. 1. М., 2015, с. 141—142. Монеты Рима. Краткие биографии римских императриц от Фульвии до Криспины. Елена Федорова «Агриппина Старшая» Кудрявцев В. Н. Римские женщины. Исторические рассказы по Тациту Елена В. Фёдорова «Императорский Рим в лицах» Володимир Лук'янюк «Цей день в історії» 2001-16 Древний Рим и древние народы Европы. Рання Римська Імперія.