Друга чехословацька республіка, офіційна назва Чехо-Словацька Республіка () — недовготривала держава, що виникла після окупації Судетської області Третім Рейхом, була конституційною республікою і федеративною державою у складі Чехії, Словаччини та Карпатської України.

30 вересня 1938 року було підписано Мюнхенську угоду, що надавало Німеччині Судетську область, населену етнічною німецькою більшістю (судетські німці). Крім цього, 1 жовтня 1938 року Чехословаччина втратила Заолжя, окуповане Другою Річчю Посполитою, що було населене етнічними поляками. У листопаді Угорщина, згідно з першим Віденським арбітражем, окупувала Південну Словаччину і південь Карпатської Русі з Ужгородом та Мукачевом, населеною угорськомовною більшістю за переписом 1910 року

Таким чином, Мюнхенська угода зруйнувала існуючу систему безпеки — Чехословаччина відмовилась від допомоги Франції та Радянського Союзу у захисті територіальної цілісності, подав у відставку президент Едвард Бенеш. Його змінив Еміл Гаха, до того часу голова Верховного адміністративного суду Чехословаччини, який мав намір впроваджувати пронімецьку політику умиротворення. Після втрати укріплень в Судетській області країна лишилась обезброєною проти Третього Рейху, хоча вона мала значні запаси військової техніки і заводи оборонної промисловості. Спроба перепродати обладнання Польщі та балканським країнам була заблокована Третім Рейхом. Новий чеський уряд, очолюваний прем'єр-міністром Рудольфом Бераном, почав копіювати модель італійського фашизму, створивши партію національної єдності (Strana národní jednoty) і ввівши цензуру. Діяльність Комуністичної партії Чехословаччини і Комінтерну були заборонені. Уряд Другої республіки до початку німецької окупації обмежив права громадян шляхом введення антисемітських расових законів, та задіяли Указ від 2 березня 1939 року про створення концтаборів для циган в Лети.

14 березня 1939 року словацький парламент проголосив в Братиславі акт про незалежність і створення Словацької Республіки. Це було зроблено за сприянням Німеччини і під загрозою німецької згоди про приєднання Словаччини до Угорщини (терен, що відійшов до Словаччини згідно з Тріанонським договором (1920)). Нова словацька держава була визнана більшістю європейських країн й стала країною-сателітом Третього Рейху.

15 березня 1939 року Гітлер під час візиту в Берлін Президента Чехословацької республіки Еміла Гаха змусив останнього прийняти створення Протекторату Богемії та Моравії і окупацію країни Вермахтом. Протектором був назначений Костянтин фон Нейрат. Озброєння і військовий потенціал чеської армії було передано Третьому Рейху, а в травні 1939 року золото Чехословаччини, що було на банківському депозиті в банках Великої Британії, було на прохання уряду протекторату передано до Праги, і згодом передано Третьому Рейху.

Словаччина була в свою чергу змушена підпорядковувати свою зовнішню політику Третьому Рейху і дозволила ввести підрозділи Вермахту на її терени (долина річки Ваг), а також брала участь у Вересневій кампанії на боці Третього Рейху проти Польщі.

Див. також Перша чехословацька республіка Третя чехословацька республіка

Примітки

Бібліографія Jan, Gebhart and Kuklík, Jan: Druhá republika 1938—1939. Svár demokracie a totality v politickém, společenském a kulturním životě, Paseka (2004), Praha, Litomyšl, ISBN 80-7185-626-6.