Повний Місяць або повня — фаза Місяця, під час якої він має вигляд правильного яскравого диска.
Місяць є повним, коли різниця екліптичних довгот Сонця та Місяця дорівнює 180°, Земля розташована між Сонцем та Місяцем, тому з неї можна спостерігати весь його видимий бік. У повсякденні повним Місяцем зазвичай називають період у декілька діб, протягом якого Місяць візуально майже не відрізняється від повного. У середньому проміжок часу між повтореннями фази повного Місяця, або синодичний місяць, становить близько 29,53 дня.
У багатьох культурах повні Місяці мають важливе культурне та духовне значення у святах та фестивалях. У фольклорі їх пов'язують з безсонням, божевіллям і надприродними явищами, але наукові дослідження не знайшли доказів того, що вони впливають на поведінку людини.
Характеристики
Означення Повний Місяць — це фаза Місяця, при якій різниця екліптичних довгот Сонця та Місяця дорівнює 180°. Тоді Земля розташована між Сонцем та Місяцем, тому з неї можна спостерігати весь його видимий бік. Місяць у повні має вигляд правильного яскравого диска. У повсякденні повним Місяцем зазвичай називають період у декілька діб, протягом якого Місяць візуально майже не відрізняється від повного. Якщо Сонце, Земля та Місяць розташовані точно на одній лінії, останній потрапляє в тінь Землі й настає місячне затемнення. Середня зоряна величина повного Місяця 🌕︎ становить близько −12,74 m, що робить його другим за яскравістю об'єктом на небі після СонцяВИДАВНИЦТВО, Д. Т. ЗОРЯНИЙ ВСЕСВІТ..
У середньому проміжок часу між повним Місяцем і наступним повторенням тієї ж фази, або синодичний місяць, становить близько 29,53 дня. Через еліптичність орбіти час настання молодика і повного Місяця може зміщуватися відносно середнього значення до тринадцяти годин. Якщо не можна знайти точну дату, спостерігаючи за молодим Місяцем на початку місяця, існує ще дванадцять годин різниці залежно від часового поясу. Крім того, можуть виникнути розбіжності початку календарного дня — ввечері чи опівночі.
Під час повні протягом декількох годин спостерігається так званий опозиційний ефект — помітне зростання яскравості місячного диска, попри незмінність його розміру, що пояснюється повним зникненням для земного спостерігача тіней на поверхні Місяця в цей час.
Час та тривалість події Повний Місяць часто сприймається як подія, що триває цілу ніч, хоча його фаза, видима з Землі, постійно зростає або спадає, і повним він стає лише в той момент, коли закінчується зростання і починається спадання. Для будь-якої місцевості насправді повний Місяць можна побачити приблизно у половині випадків, тоді як інша половина припадає на день, коли повний Місяць перебуває під горизонтом. Орбіта Місяця нахилена на 5,145° відносно екліптики, тож Місяць, Земля і Сонце не завжди лежать на одній лінії, тому повний Місяць не є ідеально освітленим, за винятком ночі з місячним затемненням, коли Місяць перетинає екліптику на протилежній стороні від Сонця.
У багатьох альманахах подаються не лише дата, а й точний час повного Місяця, як правило, за всесвітнім координованим часом (UTC). Типові місячні календарі, які включають місячні фази, можуть бути зміщені на один день, якщо вони підготовлені для іншого часового поясу. Ночі з повнею є неоптимальними для астрономічних спостережень, оскільки сонячне світло відбите Місяцем та посилене опозиційним ефектом затьмарює багато зір.
Розрахунок часу повного Місяця Дату та приблизний час повного Місяця (у спрощеній моделі з коловою орбітою Місяця) можна обчислити за таким рівнянням:
,
де d — кількість днів з 00:00:00 1 січня 2000 року в земній шкалі часу (сучасний стандарт астрономічного часу, визначений Міжнародним астрономічним союзом, для вимірювання часу астрономічних спостережень, які здійснюються з поверхні Землі, застосовується в ефемеридах).
Для всесвітнього часу (UTC) потрібно додати наступну приблизну поправку до d:
,
де N — це кількість повних Місяців після першого повного Місяця 2000 року.
Справжній час повного Місяця може відрізнятися від цього наближення приблизно на 14,5 години через еліптичність орбіти Місяця. Вік та видимий розмір повного Місяця змінюються в циклі тривалістю трохи менше ніж 14 синодичних місяців, який називають циклом повного Місяця.
Пов'язані явища
Зміна кольору Справжній колір Місяця — сірий, оскільки він досить рівномірно відбиває сонячне світло всіх кольорів, але водночас поглинає значну частину цього світла (альбедо Місяця становить лише 7—14 %). Інші кольори, які можна спостерігати, переважно зумовлені впливом атмосфери та залежать від висоти Місяця над горизонтом.
Коли Місяць знаходиться низько, він може бути оранжевого або червонуватого кольору. Це стається через те, що світло від Місяця мусить пройти через більший шар атмосфери, де синє світло розсіюється і залишається тільки червона частина спектра, згідно з принципами релеївського розсіювання. Ще одним випадком є темно-червоний колір Місяця під час затемнення.
Набагато рідкіснішим є блакитний МісяцьБлакитний Місяць 2023: що це за явище і як його побачити. // Автор: Михайло Года. 27.08.2023, 20:14. Він зазвичай спостерігається під час вивержень вулканів чи лісових пожеж, внаслідок яких в атмосферу потрапляє значна кількість частинок розміром близько 1 мкм. Цей розмір частинок є оптимальним, щоб розсіювати червоне світло, не розсіюючи при цьому синє. Місяць блакитного кольору спостерігався після вивержень вулканів Кракатау (1883), Ель-Чичон (1983) чи Пінатубо (1991), а також після масштабних лісових пожеж у Канаді 1953 року.
Місячне затемнення
Місячне затемнення — це астрономічне явище, яке відбувається, коли Місяць потрапляє в тінь або півтінь Землі. Воно можливе тільки тоді, коли Місяць знаходиться в повні та перебуває близько до площини орбіти Землі. Місячне затемнення відбувається не щомісяця, оскільки орбіта Місяця нахилена на 5,145° відносно площини екліптики, а лише тоді, коли повний місяць знаходиться навколо одного з вузлів його орбіти (висхідного або низхідного). Затемнення відбувається приблизно кожні шість місяців, часто за два тижні до або після сонячного затемнення, яке відбувається під час молодика навколо протилежного вузла.
Повне затемнення відбувається, якщо Місяць повністю заходить у тінь Землі. Тоді сонячні промені впродовж певного часу взагалі не потрапляють безпосередньо на його поверхню. Під час такого затемнення Місяць не зникає повністю, а його поверхня стає темно-червоною. Таке забарвлення зумовлене слабким світлом, яке розсіюється крізь атмосферу Землі. Природа цього явища подібна до природи заграви, завдяки якій небо стає червоним після заходу та перед сходом Сонця. Для оцінки яскравості Місяця під час повного затемнення використовується шкала Данжона. Центральне місячне затемнення — повне місячне затемнення, під час якого Місяць проходить через центр тіні Землі.Часткове затемнення настає, коли в тінь від Землі потрапляє лише частина Місяця. При такому типі затемнення, навіть у максимальній фазі, частина Місяця лишається в півтіні й освітлюється прямими сонячними променями. Повне затемнення може тривати до 107 хвилин, однак загальний проміжок часу між першим та останнім контактом краю Місяця з тінню Землі може сягати 236 хвилин.
Якщо Місяць перебуває тільки в напівтіні Землі, затемнення називають півтіньовим. Такі затемнення малопомітні та фіксуються лише за допомогою приладів. Півтіньові затемнення також поділяють на повні, коли весь Місяць потрапляє в напівтінь Землі, і часткові, коли лише його частина перебуває в напівтіні.
Супермісяць, веселка та інші Коли повний Місяць поєднується з положенням перигею, утворюється рідкісне явище супермісяця: видимий діаметр повного Місяця збільшується приблизно на 14 %, а яскравість — до 30 %. Якщо супермісяць збігається з блакитним Місяцем або повним місячним затемненням, виникають особливо помітні явища, відомі як суперблакитний Місяць чи супер-блакитно-кривавий Місяць. Такі поєднання створюють сприятливі умови для детального вивчення топографії та геологічної будови поверхні Місяця, калібрування астрономічних приладів і спостереження гравітаційних ефектів. Хоча наукова цінність цих явищ обмежена, вони мають значний потенціал для популяризації астрономії та залучення громадськості до спостереженьSuprapto, N., Deta, U. A., Lestari, N. A., Kholiq, A., Adam, A. S., Mubarok, H., & Jauhariyah, M. N. R. (2018, November). Pre-service physics teachers’ understanding on total lunar eclipse: A response of supermoon on January 31st 2018. In Journal of Physics: Conference Series (Vol. 1108, No. 1, p. 012097). IOP Publishing.Agrawal, Dulli. (2017). Moon, super-moon, planets of the solar system and star Vega: Brightness and size. 5. 104-. Goshu, B. S. (2024). Exploring the Impact of Super Blue Moons on Science and Spirituality. Budapest International Research in Exact Sciences (BirEx) Journal, 6(3), 171—190..
Інше явище, яке можна спостерігати, коли Місяць у повні та низько над горизонтом — місячна веселка. Вона виникає, коли краплі води в повітрі заломлюють світло Місяця, наприклад, під час дощу або поблизу водоспаду. Місячні веселки набагато рідкісніші та тьмяніші, ніж денні веселки, і часто виглядають білими, оскільки їхня яскравість замала для того, щоб людське око могло розрізнити кольори.
Невеликі коливання орієнтації Місяця, які дозволяють спостерігачам на Землі побачити не лише 50 % поверхні, а приблизно 59 % у різні моменти часу, називаються лібраціямиEckhardt, D. H. (1981). Theory of the libration of the Moon. The Moon and the planets, 25(1), 3-49.. Основні лібрації з амплітудами до ≈7° спричинені тим, що Місяць рухається по еліптичній орбіті, а його вісь обертання нахилена відносно площини орбіти. Законом Кассіні, відкритим у 1693 році, описується загальний рух Місяця як комбінація його обертання навколо власної полярної осі та ретроградного прецесійного руху екватора у площині екліптики. Цей опис також передбачає існування фізичних лібрацій — дуже малих додаткових коливань з амплітудами меншими за 0,5", які пов'язані з внутрішньою структурою та фізичними властивостями МісяцяZhang, W., & Liu, L. (2008). The affect of physical libration of moon on lunar satellites. Yuhang Xuebao, 29(6).. До 1970 року спостереження фізичних лібрацій були обмежені низькою точністю вимірювань, і теорія випереджала практичні дані. Ситуація різко змінилася з появою лазерного далекомірювання Місяця в рамках програми «Аполлон», яке збільшило точність вимірювань приблизно у 10 000 разів у порівнянні з попередніми методами. Це зробило необхідним створення нових напіваналітичних теорій, які враховували не лише класичну динаміку, а й гравітаційне поле Місяця та зовнішні збуренняPavlov, D. A., Williams, J. G., & Suvorkin, V. V. (2016). Determining parameters of Moon's orbital and rotational motion from LLR observations using GRAIL and IERS-recommended models. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy, 126(1-3), 61-88.. Згодом чисельні інтеграційні методи разом з даними лазерних вимірювань та VLBI дозволили досягти виняткової точності у дослідженні лібраційMoons, M. (1982). Analytical theory of the libration of the Moon. The Moon and the planets, 27(3), 257—284..
Вплив повного Місяця
Вплив на Землю
Сила тяжіння Місяця спричиняє підняття рівня води у Світовому океані та його спадання. Такі коливання рівня води називають припливами та відпливами. Коли настає повний Місяць або молодик, припливи стають вищими. Це пояснюється тим, що Сонце, Місяць і Земля знаходяться на одній прямій, і Сонце своїм тяжінням підсилює дію Місяця. Такі припливи називають сизигійними. Коли ж Сонце знаходиться під прямим кутом до відрізка Земля-Місяць, то настає квадратурний приплив (Місяць перебуває в першій або в третій чверті). Сизигійний приплив удвічі-втричі вищий квадратурного. Період зміни припливів — сім днів.