Мецо-сопрано ( від mezzo — половина, середина і soprano — верхній) — жіночий співочий голос з робочим діапазоном від ля малої октави до до третьої октави.

Реальне використання Деякі ролі, призначені для сопрано, часто виконують мецо-сопрано. Це надає ролям повноту і драматичну глибину, що часто їм підходить. До таких ролей відносяться Деспіна в опері «Так чинять усі» і Церліна в «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта. Інші ролі, призначені для драматичних сопрано, розташовані між сопрано і мецо. Мецо часто грають Сантуццу в «Сільській честі» П'єтро Масканьї, леді Макбет в «Макбеті» Джузеппе Верді, і навіть Ізольду в «Трістані та Ізольді» Ріхарда Вагнера. Ці приклади показують, що кордон між сопрано і меццо-сопрано чітко не визначений.

Різновиди У вітчизняній традиції розрізняють два види мецо-сопрано — Ліричне і драматичне, натомість в західній, подібно до сопрано — три види, також колоратурне: Колоратурне мецо-сопрано (). Ролі, яку вони співають часто вимагають не тільки володіння нижнім регістром, але й верхньою теситурою для виконання швидких пасажів і прикрас. Колоратурні мецо-сопрано можуть співати роль субреток або ліричних мецо-сопрано.

До колоратурного мецо-сопрано належать такі партії — ** Розіна («Севільський цирульник», Джоаккіно Россіні)

Юлій Цезар («Юлій Цезар», Гендель)

Ліричне мецо-сопрано (), гладкий і чутливий голос, добре підходить для ролей травесті.

До ліричного мецо-сопрано належать такі партії — ** Керубіно («Весілля Фігаро», В. А. Моцарт)

Донна Ельвіра («Дон Жуан», Вольфганг Амадей Моцарт) Дідона («Дідона і Еней», Генрі Перселл)

Драматичне мецо-сопрано () має сильний середній регістр, теплий високий регістр і загалом потужніший, ніж ліричне або колоратурне меццо-сопрано.

До драматичного мецо-сопрано належать такі партії:

Амнеріс («Аїда», Джузеппе Верді) Азучена («Трубадур», Джузеппе Верді) Кармен («Кармен», Жорж Бізе) Клітемнестра («Електра», Ріхард Штраус) Марфа («Хованщина», Модест Мусоргський)

Джерела Меццо-сопрано // Лисько Зіновій. Музичний словник. Репринт. Вид. К. : Музична Україна, 1994. 168 с.

Посилання

Примітки