«Нью-Йорк таймс» («Нью-Йорк таймз», , вимова: амер. / брит. ) — найстаріша і третя за популярністю після «Волл-стріт джорнел» () і «Ю-Ес-Ей тудей» () щоденна газета у Сполучених Штатах Америки. Заснована 18 вересня 1851 року, відтоді видають без перерви. Газета 112 разів вигравала Пулітцерівську премію, більше ніж будь-яке інше новинне видання. Як і основна частина американських газет, «Нью-Йорк таймс» була створена як регіональне видання. Однак концепція регіонального ЗМІ не завадила їй стати однією з найвпливовіших газет світу. Вебсайт «Нью-Йорк таймс» вважається одним із найпопулярніших новинних сайтів із відвідуваністю в 30 мільйонів осіб на місяць. Слоганом газети є фраза «Усі новини, гідні друку» (All the News That's Fit to Print), яка розташовується в лівому верхньому кутку на першій сторінці газети. Згодом, з появою сайту «Нью-Йорк таймс», цей слоган довелося переробити в «У нас новини, на які ви клікаєте» (All the News That's Fit to Click).
З середини 70-х газета «Нью-Йорк таймс» істотно розширила організацію та свій зміст, додавши спеціальні щотижневі секції на різні теми, які доповнюють звичайні новини, редакційні статті, новини спорту. Нещодавно вона була поділена на рубрики: Новини, Відгуки, Бізнес, Спорт, Наука, Мистецтво, Стиль, Будинок, Новини Нью-Йорка та інші. «Нью-Йорк таймс» залишалася газетою великого формату (в той час, як інші газети змінили свій формат і перейшли на формат таблоїда) і з 8 колонками протягом декількох років, тоді як більшість газет скоротила кількість колонок до 6. Також «Нью-Йорк таймс» була однією з останніх газет, яка застосувала кольорову фотографію, особливо на першій сторінці.
Історія «Нью-Йорк таймс» була заснована як «New-York Daily Times» 18 вересня 1851 року журналістом і політиком Генрі Джарвісом Реймондом (1820—1869), пізніше членом Партії Вігів і другим головою Республіканського Національного Комітету, і колишнім банкіром Джорджем Джонсоном. Незабаром вони продали газету за копійки (сьогоднішній еквівалент дорівнює 28 центам). Газета вкоротила свою назву до «The New-York Times» у 1857 році. У 1890-х роках дефіс у назві міста був прибраний.
21 квітня 1861 р. «Нью-Йорк таймс» відійшла від свого початкового розкладу випуску публікацій «понеділок — субота» і приєдналася до інших великих щоденних газет, збільшивши тираж недільного номера й запропонувавши щоденне висвітлення теми громадянської війни. Головний офіс «Нью-Йорк таймс» був атакований під час Нью-Йоркського призовного бунту або Тижня Заклику, спровокованого початком призову на обов'язкову військову службу в Північній Об'єднаної Армії в розпалі громадянської війни 13 липня 1863 року. Вплив газети зріс у період з 1870—1871 рік, коли вона опублікувала серію статей про викриття Вільяма Твіда, голови міської Демократичної партії, відомої в місті як «Tammany Hall» — що призвело до кінця панування в мерії Нью-Йорка «Tweed Ring's». У 1880-х «Нью-Йорк таймс» поступово відходить від редакційної підтримки кандидатів Республіканської партії, щоб стати політично незалежнішою та більш аналітичною газетою. У 1884 році демократ Гровер Клівленд (колишній мер Баффало і губернатор штату Нью-Йорк) у своїй першій президентській кампанії підтримує газету. Хоча цей перехід коштував «Нью-Йорк таймс» втрати читачів, серед яких консерватори, бізнес-орієнтовані читачі, читачі вищих верств, але згодом газета відновила кількість читачів за кілька років і повільно набула репутації справедливої та неупередженої газети, особливо в 1890-х роках під керівництвом нового власника, видавця Адольфа Окса з Чаттануги, штат Теннессі.
Адольф Окс, видавець «Chattanooga Times», придбав «Нью-Йорк таймс» у 1896 році. Наступного року він придумав слоган газети: «Усі новини, гідні друку» (All the News That's Fit to Print), яка розташовується в правому верхньому куті на першій сторінці газети впродовж наступних 120 років. Це було ударом для газет-конкурентів, як-от газета Джозефа Пулітцера «New York World» та Вільяма Рендольфа Герста «New York Journal», що славилися своєю похмурістю, сенсаційністю й оцінними судженнями й неперевіреними фактами. У кінці століття їх почали називати «жовта преса» (жовта журналістика). Під керівництвом Окса, продовжуючи і розширюючи традиції Генрі Раймонда (які були ще з часів Джеймса Гордона Беннета в «New York Herald», який передував появі в Нью-Йорку Пулітцера і Херста) «Нью-Йорк таймс» домоглася міжнародного впливу, репутації та тиражу. У 1904 році «Нью-Йорк таймс» отримала першу негайну відповідь на радіотелеграф про морську битву, звіт про знищення Імператорського російського Балтійського флоту в битві на Порті Артур у протоці Цусіма — Східне узбережжя Кореї в Жовтому морі, західній частині Тихого океану, під час російсько-японської війни (одна з найважливіших військово-морських битв, що змінила історію).
У 1910 році була проведена перша передача по повітрю в Філадельфії. Перша трансатлантична доставка по повітрю через дирижабль у Лондон відбулася в 1919 році. У 1920 р. Щоб цей документ опинився в руках у делегатів Республіканської партії надвечір, «4 AM Airplane Edition» було відправлено літаком у Чикаго.
У 1940 році газета «Нью-Йорк таймс» розширила своє охоплення і масштаб. У 1942 році регулярно почали з'являтися кросворди, а в 1946-му додався і розділ моди. «Нью-Йорк таймс» почала міжнародне видання в 1946 році. У 1967 році Міжнародне видання припинило випуск через те, що «Нью-Йорк таймс» приєдналася до власників «New York Herald Tribune» і «Вашингтон пост», щоб опублікувати «International Herald Tribune» у Парижі. Газета купила класичну радіостанцію (WQXR) в 1946 році. На додачу до WQXR, газета також раніше володіла АМ- WQEW (1560 AM). Класичний музичний формат радіо одночасно транслювався на обох частотах до початку 1990-х років, коли біг-бенд і стандартні музичні формати WNEW-AM (зараз WBBR) перейшли з частоти 1130 AM на 1560. Радіостанція AM змінила літери назви з WQXR на WQEW. До початку 21-го століття Нью-Йорк таймс орендувала WQEW для ABC Radio для його формату Радіо Disney, яка мовить на 1560 AM. Дісней став власником WQEW у 2007 році. 14 липня 2009 року було оголошено, що WQXR продано WNYC, який 8 жовтня 2009 р. перейшов на хвилю 105,9 FM і почав використовувати станцію як некомерційну. Студію новин було оголошено переможцем Пулітцерівської премії у 2009 році «Нью-Йорк таймс», яка стала третьою національною газетою за накладом після «Ю-Ес-Ей тудей» і «Волл-стріт джорнел». Газета належить «The New York Times Company», у якій нащадки Адольфа Окса відіграють провідну роль. У 2009 році наклад газети впав на 7,3 % — до 928 000 примірників. Уперше з 1980 року тираж опустився до позначки нижче одного мільйона.
26 грудня 2010 року було повідомлено, що наклад газети «Нью-Йорк таймс» у будні дні склав 906 100 примірників і 1 356 800 примірників по неділях. В окрузі, районі Нью-Йорка, газета коштує 2,50 $ з понеділка по суботу і 5 $ у неділю.
Газета «Нью-Йорк таймс» має не тільки свою штаб-квартиру, але й 10 бюро новин у регіоні Нью-Йорк, 11 національних інформаційних бюро і 26 зарубіжних інформаційних бюро. «Нью-Йорк таймс» скоротила ширину сторінки до 12 дюймів (300 мм) з 13,5 дюймів (340 мм), прийнявши 6 серпня 2007 ширину, яка стала стандартним форматом для всіх газет США. Через неухильне зниження продажів друкованого варіанта і зростання інтернет-версій засобів масової інформації та соціальних медіа газета переживає скорочення протягом кількох останніх років.
У липні 2022 року було оголошено про відкриття бюро видання у Києві, яке мало висвітлювати події російсько-української війни загалом та повномасштабного вторгнення зокрема.
Будівля штаб-квартири Перша будівля газети була розташована за адресою 113 Nassau Street в Нью-Йорку. У 1854 році газета переїхала на 138 Nassau Street, а в 1858-му — на 41 Park Row. Це зробило «Нью-Йорк таймс» першою газетою, що розміщувалась у будинку, зведеному спеціально для неї. У 1904 році газета переїхала на Times Tower, розташований за адресою 1475 Broadway, у районі під назвою Longacre Square, який пізніше перейменували на відомий Times Square на честь газети. Будівля також відрізняється електронною новинною стрічкою, відомою в народі як «Блискавка» («The Zipper»). На цій стрічці ззовні будівлі з'являються різні заголовки. Цей метод використовується й досі, але зараз ним керує інформаційне агентство «Рейтер». Після дев'яти років перебування офісу у вежі газети Таймс-сквер була зведена додаткова будівля на 229 West 43rd Street. Після декількох розширень, у 1960 році будівля на 43-й Street стала головною штаб-квартирою газети, а Times Tower на Бродвеї в наступному році продали. Він служив головною будівлею друкарні газети до 1997 року.
Десять років по тому «Нью-Йорк таймс» перевела свій відділ новин і штаб-квартиру із Західної 43-ї вулиці в блискучу нову вежу на 620 Восьмій авеню між Західною 40-й і 41-ю вулицями, на Мангеттені — просто навпроти Восьмої авеню. Нова штаб-квартира для газети, офіційно знана як The New York Times Building, але неофіційно багато мешканців Нью-Йорка називають її новою «Times Tower». Це хмарочос, побудований за проєктом Ренцо П'яно.
Власник У 1896 році Адольф Окс купив збиткову газету «Нью-Йорк таймс» і організував «New York Times Company». Відтоді була заснована одна із знаменитих газетних династій Окс-Сульзберґер. У 1960 році, після того як видавець газети став публічною компанією, сім'я продовжує контролювати газету, маючи у власності контрольний пакет акцій класу Б. Власники акцій класу А мають обмежене право голосу. Така подвійна система дає власникам змогу продовжувати контролювати компанію після того, як вона стала публічною. Родині Окс-Сульзберґер належить 88 % акцій класу Б. Будь-які зміни, які проводяться в структурі компанії, газети, повинні проводиться і бути ратифікованим 6 з 8 директорів, які користуються довірою родини. Членами правління є: Daniel H. Cohen, James M. Cohen, Lynn G. Dolnick, Susan W. Dryfoos, Michael Golden, Eric MA Lax, Arthur O. Sulzberger, Jr. and Cathy J. Sulzberger.
Кредити та інвестиції 20 січня 2009 року «Нью-Йорк таймс» анонсувала, що Карлос Слім, мексиканський телекомунікаційний магнат і друга у світі найбагатша людина, дав 250 млн дол. позики газеті «щоб фінансувати його бізнес». Відтоді Слім зробив додаткові інвестиції в акції Times; посилаючись на Reuters, його позиція на 6 жовтня 2011 року досягла позначки 8,1 % володіння акціями класу А.
Відомі журналісти Волтер Дюранті — лауреат Пулітцерівської премії в журналістиці, очолював московське бюро «Нью-Йорк таймс». Заперечував Голодомор в Україні 1930-х років у своїх публікаціях. Джейсон Блер () — через плагіат та фабрикацію фактів у статтях був вимушений звільнитись у 2003 році. Джудіт Міллер () — стаття на першій шпальті газети про труби для збагачення урану, знайдені в Іраку, з посиланням на «анонімні джерела» стала одним з аргументів на користь війни в Іраку. Подальший аналіз показав, що знайдені труби не придатні для названих цілей. У 2005 році була вимушена звільнитись через звинувачення в необ'єктивності. Серж Шмеман (Шмеман Сергій Олександрович) — лауреат Пулітцерівської премії в журналістиці, директор бюро «Нью-Йорк таймс». Зокрема пише статті про Україну.
Зміст газети Газета «Нью-Йорк таймс» складається з трьох розділів: Новини: Міжнародні, національні, столичні, бізнес, технології, наука, здоров'я, спорт, метрополітен, освіта, погода та некрологи. Думки: Редакційні статті, нередакційні статті, листи до редакції. Розваги: Мистецтво, кіно, театр, подорожі, гід по Нью-Йорку, їжа і вино, дім і сад, мода і стиль, кросворд.