Нижче наведений список почесних громадян Ковеля.

Почесні громадяни міста Ковеля

№ФотоП. І. Б.Коротка біографічна довідкаДата присвоєння 1 <small> Булгаков Василь Іванович Народився 1 січня 1910 р. у селі Крестище Тимського повіту Курської губернії. У 1930 р. закінчив Іваново-Вознесенську піхотну школу імені Фрунзе. Командував 260-ю стрілецькою дивізією Червоної Армії, яка у липні 1944 р. звільнила Ковель від німців і на своїх багнетах принесла в місто радянську владу. Дивізії було присвоєно звання «Ковельської», а Василю Булгакову — звання генерал-майора. З відзнакою закінчив у 1950 р. Вищу військову академію імені Ворошилова. Командував 45-м армійським корпусом на Далекому Сході. Генерал-лейтенант. У відставці — з 1968 р. Обирався членом Сімферопольського міськкому КПРС, депутатом міської ради народних депутатів, головою міської ради ветеранів компартії. Нагороджений орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Знамені, орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни І ступеня, багатьма медалями. Помер 4 березня 1994 р. Похований у Сімферополі. 23 червня 1969 2 Водолазька Тамара Карпівна Народилася 23 березня 1919 р. у селі Шамівка Знаменського району Кіровоградської області у бідній сім'ї. В період окупації виконувала доручення партизанського загону, потім була медичною сестрою у військовому шпиталі. Закінчила Кіровоградський учительський інститут, з 1949 р. — у Ковелі. Працювала вчителем, завучем, директором шкіл № 5, № 7, № 1. У березні 1955 р. обрана депутатом Верховної Ради УРСР. За її клопотанням у Ковелі було збудовано міст через Турію на теперішній вулиці Сагайдачного, добудовано і реконструйовано готель на вулиці Театральній, розпочато будівництво банно-прального комбінату, було виділено кошти на будівництво лікарні, благоустрій міста, збудовано Палац культури в селищі Луків. Тричі обиралась депутатом міської ради. Нагороджена орденом Вітчизняної війни II ступеня, орденом «За мужність», десятьма медалями та нагрудним знаком «Відмінник народної освіти УРСР». Померла 17 січня 2009 р. Похована у Ковелі. 9 червня 2005 3 <small> Горбатюк Ігор Ярославович Народився 13 вересня 1967 р. в селищі Шилово Рязанської області (Росія). Закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище імені маршала інженерних військ імені Харченка та військово-інженерний інститут при Подільському державному аграрно-технічному університеті. Брав участь у ліквідації наслідків повені в Угорщині (2000 р.), ліквідації наслідків буревію в селі Пробіжна Тернопільської області (2000 р.), ліквідації наслідків повені в Закарпатській області (2001 р), ліквідації наслідків буревію на Волині (2006 р.), ліквідації наслідків вибуху на 275 АБРБ селі Новобогданівка Запорізької області (2007—2008 р.р.). Неодноразово брав участь в проведенні аварійно-рятувальних робіт, а саме розмінуванні територій Рівненської і Волинської областей. Особисто знешкодив більше 5000 вибухонебезпечних предметів. Полковник служби цивільного захисту. Нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня, «Мужність» РФ, «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня, медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня, «Почесна відзнака МНС України», відзнаки «За відвагу в надзвичайній ситуації» І та ІІ ступеня, нагрудним знаком «За розмінування» ІІ ступеня, знаком «Почесний сапер Повітряно-десантних військ», Дипломом всеукраїнської акції «Герой — рятівник 2004 року», має статус учасника бойових дій за розмінування. 6 липня 2004 4 <small> Калінін Анатолій Григорович Народився 3 квітня 1909 р. в місті Людиново Жиздринського повіту Калузької губернії в робітничій сім'ї. П'ятнадцятирічним юнаком розпочав свою трудову біографію на великому машинобудівному заводі, де працювало понад 9 тисяч робітників, ставши учнем слюсаря. Через кілька місяців пішов навчатися на фабрично-заводське училище у Брянській області. Брав участь у розбудові народного господарства, довгий час працював на залізниці. З 1931 р. Анатолій Григорович проходить службу в армії: командир танкетки, старшина 54-го кавалерійського прикордонного загону. З перших і до останніх днів війни перебував на фронті, був учасником взяття Берліна, дійшов до річки Ельби, де і зустрів Перемогу. У післявоєнний час працював на різних посадах у Ковелі, був активістом громадського життя, багато сил і вміння віддав вихованню підростаючого покоління. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і II ступенів, «Червоної Зірки», багатьма медалями. Помер в 1992 р. Похований у Ковелі. 20 жовтня 1987 5 <small> Кірпа Георгій Миколайович Народився 20 липня 1946 р. у селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області. Український державний діяч, інженер-транспортник. Міністр транспорту України (2002—2003 рр.), міністр транспорту та зв'язку України (2004 р.), кандидат технічних наук (1997 р.), генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004 рр.). Найзначиміше для ковельчан, що зініціював і реалізував у життя Георгій Миколайович, це — реконструкція залізничного вузла у зв'язку з переведенням залізничної станції на електротягу. Зроблено це у стислі строки (7 місяців), яких залізнична будівельна практика ще не знала. 29 жовтня 2001 р. до ладу введено реконструйований залізничний комплекс, а по 72-кілометровій колії пройшов перший електропоїзд з Ківерець до Ковеля. Його нагороджено орденами Дружби народів, «За заслуги» III ступеня, орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня. Георгій Миколайович — Заслужений працівник транспорту України, почесний залізничник. Загинув від вогнепального поранення 27 грудня 2004 р. Офіційна причина смерті — ймовірне самогубство. 4 липня 2001 6 <small> Корпачов Микола Іванович Народився 3 листопада 1925 в селі Ново-Нікольське Сталінградської області (нині Волгоградська) в сім'ї селянина. Досить рано залишився сиротою. В 1933 р. помер батько. На руках матері залишилося четверо дітей. Рано довелося пізнати злидні, холод і голод. Доля його тісно пов'язана з армією. Він, 20-річний юнак, який у неповні сімнадцять став солдатом, визволяв Україну, Білорусь, Польщу, Східну Пруссію, Німеччину. Перемогу зустрів на острові Рюген (Німеччина).

Закінчив офіцерське училищі, а в 1968 р. — військово-політичну Академію імені Леніна. У 1973 р. пішов у відставку.