Лоренцо Гіберті (; 1381, Флоренція — 1 грудня 1455,Флоренція) — італійський скульптор, ювелір, історик мистецтв. Представник раннього Відродження. Один із найкращих майстрів рельєфу.
Біографія
Ранні роки Лоренцо Гіберті був сином ювеліра Бартолуччо Гіберті. З ранніх років почав переймати навички ювелірного мистецтва у батька. Лоренцо перейняв батьківську майстерність так добре, що став працювати значно краще за нього. Але, оскільки скульптура та живопис приваблювали його більше, він пробував щось писати фарбами, відливати з бронзи невеликі фігурки, що були досить витонченими. Почав також карбувати монети на зразок античних. Був час, коли він писав з натури портрети багатьох своїх друзів.
У 1400 році у Флоренцію прийшла чума. Лоренцо довелося виїхати з Флоренції і разом з іншим художником вирушити до Романьї. Там, а саме в Ріміні, обидва вони розписували будинок можновладного сеньйора Пандольфо Малатеста й зробили багато інших творів. Всі вони були виконані старанно і сподобалися молодому володарю, який дуже любив живопис. За цей час Лоренцо не переставав займатися малюнками та рельєфами з воску, гіпсу та іншому матеріалі, бо дуже добре знав, що ці дрібні рельєфи є малюнками скульпторів і що без такого малюнка жоден з них не буде в змозі добитися досконалості в будь-якому ремеслі.
Двері Флорентійського баптистерію
Лоренцо пробув поза рідним містом не дуже довго. Чума припинилася і флорентійська сеньйорія разом з цехом купців вирішили, що потрібно зробити двоє дверей для Баптистерію Сан Джованні біля міського собору. Був оголошений конкурс, учасники якого повинні були виконати кожен по сюжету з бронзи, схожому на той, яким раніше Андреа Пізано прикрасив перші двері. Про цей конкурс Бартолуччо повідомив Лоренцо, який працював в Пезаро. У листі він переконував сина повернутися до Флоренції і взяти участь у конкурсі. Він говорив, що є чудова нагода виявити власні таланти, не кажучи вже про те, що це може дати йому так багато, що обом їм не буде більше потреби майструвати грушоподібні сережки. Лист Бартолуччо так схвилював Лоренцо, що, хоча і Пандольфо Малатеста, і його придворні, і товариш-живописець просили залишитися, він став просити звільнити його від подальшої роботи. Його таки відпустили на батьківщину.
До Флоренції з'їхалося багато художників з інших місць. Після того, як всі вони були представлені консулам цеху, було обрано семеро майстрів: троє флорентійців, решта тосканці-провінціяли. Їм призначили тверду платню з тим, що через рік кожен повинен був виготовити з бронзи один і той самий сюжет такої ж величини, що і сюжетні поля перших дверей. Темою сюжету було призначено принесення в жертву Авраамом сина його Ісаака. При цьому дозволялося робити постаті першого плану високим рельєфом, другого-середнім, третього-низьким. Серед суперників були Філіппо Брунеллескі, Донато і Лоренцо ді Бартолуччо - флорентійці, Якопо делла Кверча - сієнець, Нікколо д'Ареццо, його учень Франческо ді Вальдамбріна і Сімоне ді Колле.
Коли конкурсні роботи оглянули консули та інші громадяни, думки розділилися. У Флоренції в цей час перебували з інших міст багато живописців, скульпторів і кілька ювелірів. Вони були запрошені консулами, щоб разом із флорентійськими художниками висловити думки про оприлюднені твори. Суддів було 34 особи, освічені й майстерні. І хоча думки були не у всьому згодні, всі зійшлися на тому, що Філіппо Брунеллескі і Лоренцо ді Бартолуччо задумали й зобразили сюжет найкраще. Тільки робота представлена Лоренцо Гіберті (її і зараз можна бачити в залі зібрань цеху купців) була визнана досконалою. Вона була оброблена з такою ретельністю, що, здавалося, вона відлита не з бронзи і не відшліфована металевими інструментами, а довершена диханням. Донато і Філіппо вирішили, що замовлення має бути доручено саме йому. Вони вважали, що Лоренцо, ще дуже молодий - йому не виповнилося й двадцяти років, він буде поступово вдосконалюватися й досягне таких результатів, які цілком виправдають очікування, викликані роботою, тому що вона зроблена була в нього найкраще.
Лоренцо приступив до виконання замовлення, почавши з тих дверей, які знаходяться навпроти будівлі, зайнятій піклуванням баптистерію. Він зробив для однієї половини дверей велику дерев'яну основу, точно за розмірами розділену на окремі поля - в них пізніше повинні були бути вставлені сюжетні рельєфи, з прикрасами у вигляді голів на їхніх кутах і з іншою обробкою. Виліпивши і висушивши форму з великою старанністю в приміщенні, яке він найняв проти церкви Санта Марія Нуова, Лоренцо склав величезну піч і розпочав виливати рельєфи. Однак вийшла помилка. Тоді зрозумівши, у чому була помилка він швидко приготував іншу форму, так що про це не знав ніхто, і повторив видлив. Цього разу все вийшло вдало. Лоренцо став відливати один за одним сюжетні рельєфи і, обробивши їх, вставляв на відповідні місця в двері.
Розподіл сюжетів був такий самий, що і в Андреа Пізано за малюнками Джотто для перших дверей. Всього було двадцять сюжетів на теми з Нового заповіту і ще вісім фігур служили їм продовженням. Внизу були розміщені четверо євангелістів, по двоє на кожній половині, і четверо батьків-засновників церкви, теж по двоє. Всі вони розрізняються між собою позами та одягом: один пише, інший читає, третій розмірковує. І, несхожі один на одного, всі зображені дуже жваво і технічно досконало. Зовнішня декоративна рама, розділена своєю чергою на малі рами для сюжетних рельєфів, відокремлених один від іншого бордюрами, вся обплетена гірляндами, складеними з листя плюща і інших рослин. По кутах — чоловіча чи жіноча голова у високому рельєфі, що зображає пророка або сивілу. Над батьками церкви і євангелістами, згаданими вище і які займають чотири нижніх поля на кожних дверей, починаються з боку церкви Санта-Марія-дель-Фйоре — сюжетні рельєфи. Перший зображує Благовіщення. Лоренцо представив, в позі витончено зігнутої, Діви, жах і раптове сум'яття, викликане появою ангела. Поруч — Різдво Христове: свята Діва Відпочиває на ліжку після народження немовляти, Йосип дивиться на неї, пастухи і ангели славлять піснями Христа. Наступний сюжет, на іншій половині в тому ж ряду, поява волхвів і поклоніння їх немовляті Христу, супроводжуване дарами. Свита волхвів, наступна за ними, коні і всі інші передані з великим мистецтвом. Поруч — співбесіда підлітка Христа з богословами в храмі. Тут настільки ж чудово зображені захоплення і увагу, з яким освічені старці слухають Христа, як і радість Марії та Йосипа, які його шукали і нарешті знайшли. Наступний ряд, над Благовіщенням, починається з рельєфу, який зображує Хрещення Христа Іоанном в Йордані: пози обох чудово передають благоговіння одного і віру іншого. Поруч-Спокуса Христа дияволом, який настрашився словами Ісуса і всієї своєю фігурою показує страх, засвідчуючи тим, що він визнає в ньому Сина Господнього. На іншій стороні в тому ж ряду —вигнання з храму торгашів: Христос розкидає їх товари — срібне начиння і все інше, постаті людей, що втікають і падаючих один на одного, зроблені розумно, витончено і красиво. Поруч, продовжуючи роботу, Лоренцо зобразив крах тури апостолів: св. Петро залишає судно, що йде на дно, і Христос його підтримує. Цей рельєф рясніє різними рухами тіла у апостолів, що рятують човен, а віра св. Петра розпізнається по тому, як він іде назустріч Христу водою як по суходолу. Наступний ряд починається над Хрещенням. Спочатку йде Преображення на горі Фавор. В позах апостолів Лоренцо показав, як реагують смертні на справи небесні і дивовижні. Христос зображений у всій своїй божественності, з високо піднятою головою, між Іллею та Мойсеєм. Поряд з цим рельєфом — воскресіння Лазаря. Лазар виходить з гробу зі стиснутими саваном руками і ногами і стоїть, гордо, на превеликий подив оточуючих. Поряд же Марія Магдалина, яка цілує з шанобливим благоговінням ноги Христові. На іншій половині цього ж ряду-в'їзд на осляті в Єрусалим. Сини ізраїльські в різних позах вистилають землю одягом, пальмовими і оливковими гілками, а за Спасителем поспішають апостоли. Поруч — Таємна вечеря, чудово скомпонована Гіберті. Апостоли представлені за довгим столом, половина — всередині приміщення, половина — зовні. У новому ряду, над Преображенням, зображено Моління про чашу, де в трьох різних ракурсах показано сон апостолів. Поруч взяття Христа під варту і поцілунок Юди. Тут багато чудового: і апостоли, які рятуються втечею, і євреї, які хапають Христа руками, сповненими сили. На іншій половині- побиття Христа біля колони. Він звивається від болю під батогами, і вся його постать викликає співчуття, євреї ж бичують його з такою мстивою люттю, що жести їх наводять жах. На рельєфі поруч-Христа приводять до Пілата, який умиває руки і засуджує його до розп'яття на хресті. Над Молінням про чашу в останньому ряду-Хресний шлях Христа до місця страти. З ним юрба солдатів, які дикими жестами змушують його йти через силу. Тут же в розпачі ридають обидві Марії, зображені в таких дивних позах, що краще не бачив ніхто з присутніх. Поруч Христос на хресті, біля підніжжя якого Богоматір зі св. Іоанном Євангелістом. На іншій половині-Воскресіння з мертвих. Варта, приспані громом, застигла немов мертва, а Христос піднімається догори у всій славі свого прекрасного тіла. Останній рельєф-Зішестя Св. Духа, де поза і становище тих, на кого він сходить, зроблені з незвичайною м'якістю.
Коштувала ця робота, вважаючи і зовнішні прикраси, які теж відлиті з бронзи, а також різьблені фестони з фруктів і тварин, двадцять дві тисячі флоринів, а важили бронзові двері тридцять чотири тисячі фунтів.
Коли Лоренцо закінчив цю роботу, консули цеху купців вирішили, що він чудово впорався з нею, що сприяло отриманню нового замовлення. Вони замовили йому для ніші, в одного з пілястр зовні церкви ОрСанМікеле, бронзову статую в пам'ять св. Іоанна Хрестителя. Лоренцо зараз же взявся за роботу і не припиняв її до тих пір, поки вона не була закінчена. На плащі святого він помістив прикраси з двох літер, якими накреслив своє ім'я. Ця статуя, яка була поставлена в 1414 році, поклала початок новій манері в зображенні голови, руки, яка здається зовсім живою, кистей обох рук і всієї пози фігури. Лоренцо таким чином був першим, хто почав вивчати твори давніх римлян. На фронтоні ніші Лоренцо спробував зробити мозаїчну картину-поясний зображення пророка.
Вже по всій Італії і за межами її стала поширюватися слава про Лоренцо, як найкращого майстра бронзового литва. Тому, коли Якопо делла Фонте, Векк'етта, сіенець, і Донато зробили на замовлення сієнської сеньйорії для їхньої церкви св. Іоанна Хрестителя бронзові рельєфи, що прикрашають купіль цього храму, і коли сіенці побачили роботу Лоренцо у Флоренції, вони змовилися з ним і замовили йому два сюжети з життя св. Іоанна Хрестителя. В одному Лоренцо зобразив Хрещення Ісуса Христа з багатьма постатями, як оголеними, так і одягненими дуже багато, а в іншій-взяття його під варту і приведення до Ірода.