Позба́влення во́лі — кримінальне покарання в Україні, яке полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи. Є одним із найсуворіших кримінальних покарань, знаходиться між обмеженням волі та довічним позбавленням волі. Може бути призначене за більшість злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України на термін від одного до п'ятнадцяти років, а за сукупністю вироків — до двадцяти п'яти років.Кримінальний кодекс України, ч.2 ст. 63, ч.2 ст. 71
Історія
1 квітня 1961 року набрав чинності Кримінальний кодекс Української РСР, за яким було законодавчо встановлено такі види покарань, як позбавлення волі на строк від 3 місяців до 15 років, довічне позбавлення волі, смертна кара. Відповідно до Основ виправно-трудового законодавства Ради РСР та союзних республік, що набрали чинності з 1 листопада 1970 року, місцями позбавлення волі було визнано: виправно-трудові колонії загального, посиленого, суворого, особливого режимів, колонії-поселення; тюрми (загального і суворого режимів); виховно-трудові колонії звичайного і посиленого режимів для неповнолітніх.
З 1991 року почалися суттєві зміни в кримінально-виконавчому законодавстві. Було прийнято ряд законів, за якими покращувалися умови відбування покарання. У 1992 році було скасовано такі види покарання, як заслання і вислання. Було збільшено кількість статей кримінального кодексу, за які призначається покарання у виді колонії-поселення. 30 червня 1993 року було прийнято Закон про попереднє ув'язнення. 27 серпня 1994 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін в законодавчі акти України щодо врегулювання деяких питань, пов'язаних з умовами відбування покарання». Відповідно до нього: введена відстрочка відбування покарання для вагітних жінок; додано можливість відпустки для жінок із дітьми; дозволені телефонні розмови; дозволено деяким засудженим витрачати гроші, отриманні за переказами; дозволені платні медичні консультації тощо.
У квітні 2001 року було затверджено новий Кримінальний кодекс України, який замінив Кримінальний Кодекс Української РСР. У цьому кодексі відсутнє покарання у вигляді смертної кари. Також у ньому присутні основні принципи демократії та гуманізму, визнання людини як найвищої цінності, введено нові види покарань, а саме громадські роботи, арешт, обмеження волі (останні два покарання — як альтернатива звичайному позбавленню волі), значно знижена кількість статей, за які може бути призначено конфіскацію майна тощо. У 2004 році почав діяти Кримінально-виконавчий кодекс України, що замінив Виправно-трудовий кодекс.
Призначення покарання Позбавлення волі у Кримінальному кодексі України призначається за більшість злочинів як єдине та як альтернативне покарання. Цей вид покарання може застосовуватися з деякими уточненнями до всіх груп населення. У разі звільнення від покарання позбавлення волі може бути замінено будь-яким іншим покаранням.
Строки позбавлення волі
Позбавлення волі призначається на строк від одного до п'ятнадцяти років. Залежно від того, яка верхня межа строку позбавлення волі (поряд з верхньою межею штрафу) передбачена в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, розрізняються нетяжкі (до 5 років), тяжкі (до 10 років) та особливо тяжкі (до 15 років) злочини. Позбавлення волі на необмежений термін називається довічним і розглядається як окреме покарання.
За сукупністю вироків строк позбавлення волі може перевищувати п'ятнадцять років і становити максимум 25 років. Це можливе, якщо один із вироків призначено за особливо тяжкий злочин.
Якщо судом буде застосоване більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, строки складаються так: одному дню позбавлення волі відповідають: 1 день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, 1 день арешту, 2 дні обмеження волі, 3 дні службових обмежень для військовослужбовців, 3 дні виправних робіт, 8 годин громадських робіт. Строк тримання під вартою теж зараховується до строку позбавлення волі з розрахунку день за день.
До неповнолітніх застосовуються знижені строки позбавлення волі (надалі — ПВ) за злочини різної тяжкості: за нетяжкий злочин — до 4 років ПВ; за тяжкий злочин — до 7 років ПВ; за особливо тяжкий злочин — до 10 років ПВ, а в разі, якщо він поєднаний з умисним вбивством, — до 15 років ПВ. За сукупністю злочинів чи вироків остаточне покарання не може перевищувати 15 років.
Виконання вироку Вирок суду набирає законної сили через тридцять діб після його оголошення (або після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не скасовано).Кримінальний процесуальний кодекс України, ст. 395, 532 Після цього вирок у триденний строк звертається до виконання.Кримінальний процесуальний кодекс України, ст. 535 Під вартою засуджені направляються до колонії відбування покарання, вид якої визначає Державна кримінально-виконавча служба України. Між набранням вироку законної сили та безпосереднім етапом до колонії засуджені мають право на короткострокове побачення з близькими родичами. При переміщенні їм надаються одяг, взуття та харчування. Переміщення відбувається за рахунок держави. Під час етапу чоловіки, жінки, неповнолітні, підслідні по одній справі, засуджені, які раніше працювали у правоохоронних органах, органах юстиції, прокуратури або суді, засуджені до довічного позбавлення волі, хворі на туберкульоз легенів чи психічно хворі транспортуються окремо.
За певних обставин засуджених може бути залишено в слідчому ізоляторі — тимчасово чи для відбування покарання (окремі деталі відбування покарання у СІЗО див. у відповідній статті).
Після прийняття засуджених до виправних і виховних колоній адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє про це суд. На кожного засудженого адміністрація заводить особову справу та інформаційну картку, де зазначаються відомості про особу, вчинений злочин, назву суду, що постановив вирок, дату і час прибуття до колонії та звільнення з неї.
Режим у колоніях
Правила тримання
У колоніях встановлюється роздільне тримання чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих, вперше засуджених до ПВ і тих, що раніше відбували покарання у виді ПВ; засуджені до довічного позбавлення волі, засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено ДПВ; засуджені за здійснення та поширення злочинного впливу, організацію та участь у злочинному зібранні; окремо утримуються також чоловіки, вперше засуджені до ПВ за злочини, вчинені з необережності, колишні працівники правоохоронних органів, юстиції, прокуратури чи суду.
Весь строк засуджений відбуває покарання в одній виправній або виховній колонії. Переведення засудженого до іншої виправної чи виховної колонії допускається за наявності обставин, які свідчать про неможливе подальше перебування засудженого в даній колонії.Кримінально-виконавчий кодекс України, ст. 93
У колоніях створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу, ресоціалізації, посиленого контролю. У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки створюються також дільниці соціальної реабілітації, а у виховних колоніях — також дільниці соціальної адаптації. Вони ізолюються одна від одної. У дільницях карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі засуджені. Там вони протягом 14 діб піддаються повному медичному обстеженню, первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню. На основі результатів складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи. До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які були направлені з інших дільниць та які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання. У разі вчинення двох або більше злісних порушень установленого порядку відбування покарання засуджені можуть триматися в дільниці посиленого контролю. Там вони тримаються в умовах, які на рівень вищі за відповідний рівень безпеки колонії. Там з ними проводяться заходи, передбачені спеціальною індивідуальною програмою. У дільниці соціальної адаптації із засудженими проводиться програма з підготовки їх до звільнення. У дільниці соціальної реабілітації (так звані колонії-поселення) тримаються засуджені до ПВ за необережні злочини, нетяжкі злочини, засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації. Тут вони мають деякі додаткові права та привілеї.
У залежності від поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання він може бути переведений з колонії одного виду в колонію іншого виду.
Порядок відбування покарання Режимом у виправних і виховних колоніях називається встановлений порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених, нагляд за ними, виконання покладених на них обов'язків, реалізацію їх прав і інтересів, безпеку засуджених і персоналу, роздільне тримання різних категорій, різні умови тримання, зміну умов тримання. Він має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії та на волі.
Засуджені, їхні речі, одяг, місця проживання підлягають обшуку та огляду. Засуджені мають носити одяг єдиного зразка. Підстави для проведення позачергового огляду, перелік і кількість предметів, які дозволяється мати при собі тощо визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (насамперед Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань з додатками).
У колоніях адміністрація має право користуватися аудіовізуальними, електронними та технічними засобами для попередження втеч, інших злочинів, порушень порядку відбування покарання. Відповідно до закону в колоніях може проводитися і оперативно-розшукова діяльність. У разі настання особливих умов (стихійне лихо, епідемія, аварія, масові заворушення, введення надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії тощо) у колонії встановлюється посилений нагляд за засудженими. В особливо складних випадках буйства, злісної непокори чи іншої агресивної поведінки з боку засуджених до них можуть застосовуватися фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя.
Виховний вплив на засуджених Із засудженими до ПВ проводиться соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших інститутів для виправлення і ресоціалізації засуджених. Вона спрямована на формування і закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною працею, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та моральних стандартів, підвищення загальноосвітнього і культурного рівнів. Участь засуджених у виховних заходах враховується при визначенні ступеня їх виправлення, при застосуванні заходів заохочення і стягнення. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне та санітарно-гігієнічне виховання засуджених.
Забезпечення реалізації конституційних прав засуджених У колоніях забезпечуються доступність і безоплатність загальної середньої освіти. Також у колоніях створюються умови для самоосвіти. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Для засуджених, які не мають професії, створюються курси професійного навчання робітників на виробництві. Організація навчання засуджених регулюється законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту». У період проходження Державної підсумкової атестації засуджені звільняються від роботи. Навчання засуджених заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.
Засуджені можуть створювати самодіяльні організації. Участь у них є добровільною; соціально корисна активність заохочується, враховується при визначенні ступеня виправлення засудженого, але додатковими пільгами він не користується і від роботи не звільняється.