Створення світу Богом — концепція створення світу, що засновується на догматах християнської та юдейської віри. Біблійний текст має різні тлумачення — починаючи від тих, що ґрунтуються на буквальному розумінні до таких, що розглядають створення світу Творцем, як символ.

Біблія

Книга Буття Перша книга Старого заповіту — Книга Буття досить детально розповідає про створення Богом Всесвіту. Першим був створений Космос, як першооснова Всесвіту потім Земля:

Згодом було створено світло, яке Господь відділив від темряви. Світло отримало назву «День», а темрява — «Ніч». В Біблії ця подія має назву «день перший». «Дня другого» було створене небо (твердь), або в інших перекладах можна зустрітити слово «простір», щоб відділити воду під «простором» і над «простором». «Третього дня» Бог відділив окремо воду з-попід неба і назвав суходіл, що з'явився «землею», а ту воду «морем». Після цього Він звелів з'явитись на землі рослинам і деревам. «Четвертого дня» були створені небесні світила:

«Дня п'ятого» Бог створив дрібних істот (безхребетних, комах), та птахів (або в інших перекладах «істот, що літають»). Були створені живі істоти, що населяють води, та птахи. Дня шостого Бог створив плазунів та ссавців. Останньою серед Божих творінь була люди, яку Він створив:

В другому розділі Буття написано, що Господь створив людину з пороху земного і вдихнув у неї «дихання життя», про те що перша жінка Єва була зроблена з ребра першого чоловіка Адама. Перших людей Бог поселив у райському саду Едем, в якому крім різних фруктових дерев росло дерево життя і дерево пізнання добра і зла. Найцікавіше те, що перші люди створені Богом не були м'ясоїдами, так само, як і тварини:

Новий завіт У Новому завіті згадується,про те що Ісус Христос як син Бога теж брав участь у творенні світу . Зокрема у євангелії від Івана (1:1,3) сказано, що «На початку було Слово, Слово було́ з Богом, і Слово було Богом...Усе з'явилося через Нього, і без Нього ніщо не з'явилось». Таким чином весь світ, згідно НЗ створений Богом, який залучив до цієї праці Ісуса Христа, який символізує божественне логос - слово, тобто того, хто промовляв від імені Бога.

Зв'язок концепції з близькосхідною міфологією

Дослідники біблійних текстів вважають, що світогляд, який лягає в основу опису творіння книги Буття, слід розглядати як вираження поширеною в давнину на Близькому Сході космології. У цій космології Земля представлялася у вигляді плоского диска з незліченними водами над і під ним. Купол піднебіння вважався твердою металевою чашею, що відокремлює від вод призначену для життя частину світу. Зірки представлялися впресованими в нижню поверхню небосхилу разом з проходом, який дозволяв переміщатися Сонця та Місяці назад і вперед. Плоский диск Землі виглядав як єдиний острів-континент, оточений океаном, що включає моря, які зараз називаються Середземним морем, Перською затокою та Червоним морем. Під земним диском знаходилося море прісних вод, джерело всіх прісноводних річок та джерело івВиклад давньої міфології і гіпотези зв'язку з біблійним поглядом на всесвіт см. Paul H. Seeley The Firmament and the Water Above: The Meaning of Raqia in Genesis 1:6-8] / / Westminster Theological Journal 53 (1991); Paul H. Seeley The Geographical Meaning of 'Earth' and 'Seas' in Genesis 1:10] / / Westminster Theological Journal 59 (1997).

Дослідники стверджують, що розповіді творіння книги Буття порівнянні як з цієї космологією, так і з іншими близькосхідними міфологічними переказами: у першому оповіданні книги : 3) виявляються паралелі з вавилонсько-аккадського епосом про створення світу Енума ЕлішаAlexander Heidel. Babylonian Genesis. Chicago University Press; 1963 0226323994}} Mark S. Smith. The Origins of Biblical Monotheism: Israel's Polytheistic Background and the Ugaritic Texts. Oxford University Press USA., 2001., 019513480X}} , в другому оповіданні ) — з Аккадським епосом.

Згідно з епосом Енума Еліша, початковим станом Всесвіту був хаос, сформований змішанням двох первісних водних стихій, жіночої морської Тіамат і чоловічого прісноводного АбзуBarry L.Bandstra''. Enûma Eliš / / Reading the Old Testament: An Introduction to the Hebrew Bible, 1999. Через їх об'єднання було народжене шість поколінь богів. Між богами зав'язалася війна, що почалася з умертвіння Абзи і закінчилася тим, що бог Мардук розділив Тіамат на дві частини, які утворили небеса і землю; річки Тигр та Євфрат виникли з її очниць. Потім Мардук створив людину з глини, змішаної зі слиною і кров'ю, щоб він обслуговував землю для богів, у той час як Мардук звів себе на престол в вавилонському храмі Есагіла — храмі "з вершиною на небесах "як панує над світом.

В Біблії так само творіння світу починається з того, що створюється «небо і земля». Фраза «земля ж була пуста та порожня» вважається описом хаотичного стану світу на початку творіння, виходячи зі значення цих слів на івриті («Тоху-ва-Боху» — «безформна», «невлаштоване», «хаотична»)В. В. Сорокін. Від Буття до Апокаліпсису. Громадський православний університет, заснований протоієреєм Олександром Менем М. 1994., . У біблійному творінні постійно присутня водна стихія, починаючи зі слів «Дух Божий носився над водою» і далі. Людина створена «з пороху земного» в результаті подиху Бога, він повинен «мати» землею і «обробляти» Едемський сад. Біблія оповідає про вавилонську вежу «висотою до небес».

Не менш виразно проглядаються аналогією з близькосхідної міфологією розповіді 2-го розділу книги Буття. Так, вавилонський міфічний герой Адапа зіставляється з Адамом. Адапа відмовився від дару безсмертя. Цей міф вперше засвідчений в кассидській період (14 в. До н. е.). Професор історії Близького Сходу Маріо Ліверані проводить багаторазові паралелі між історією Адапа, який знаходить мудрість, але якому забороняється «їжа безсмертя» небес, і історією Адама в ЕденіMario Liverani. Myth and politics in ancient Near Eastern historiography. Cornell University Press. 2007., с. 21-23 0801443334, 9780801443336}} .

Нінгішзіда є месопотамским божеством-змієм, пов'язаним з пеклом. Його порівнюють зі змієм, що спокусила Адама та Єву скуштувати заборонений плід. Він часто зображувався обвивають навколо дерева як страж. Історик в області ассирології та шумерської літератури Торкілд Якобсен перекладає його ім'я з шумерської мови як «володар дерева добра»Thorkild Jacobsen. The Treasures of Darkness: History of Mesopotamian Religion. Yale University Press; New edition edition., 1978 с. pages = 7 0300022913}} .

Незважаючи на очевидні аналогії між оповіданням Буття і епосом Енума Еліша, є також істотні відмінності. Найпомітнішим є відсутність в Бутті «божественної битви» (в Енума Еліша боги б'ються з морською стихією Тіамат), якою керує Мардук як правителя світу. Проте дослідники вважають, що навіть це має відлуння Біблії у формі затвердження царственої влади Ягве над творінням в таких місцях як псалми і , де Бог зображений сидить на троні над потоками вод в «Енума Еліш», і в книзі пророка Ісаї , де сказано що Бог вразить левіафана — «чудовисько морське». Ці біблійні образи розглядаються або як запозичення з вавилонського міфу або як його виклад із семітської культуріMark S. Smith. The Origins of Biblical Monotheism: Israel's Polytheistic Background and the Ugaritic Texts. Oxford University Press USA; 2003 Frank Moore Cross. Canaanite Myth and Hebrew Epic: Essays in the History of the Religion of Israel. Harvard University Press; New edition 1997 isbn. 0674091760 , або, навпаки, як відмова від вавилонських уявлень про походження світу і людиниK. A. Mathews. The New American Commentary, vol. 1a, Genesis 1-11:26 Nashville: Broadman & Holman Publishers., 2001 с.89 .

Біблеїсти вважають, що слово «безодня» в Бут 1:2 (на івриті «теом») пов'язане з ім'ям Тіамат і має на увазі того, хто противиться Богу, тобто сили зла, які також уособлюються водами (Тіамат — водна стихія), тому пророцтво Ісаї вказує на остаточну перемогу Бога над силами зла в Апокаліпсисі. Багато богослови вважають, що біблійні автори використовують мову широко відомої в той час і в тій культурі міфології для утвердження ідей монотеїзма.

Різні гіпотези про походження біблійних текстів

Джерела текстів

Два оповідання про Творення, як і всі книги П'ятикнижжя, частиною якого вони є, традиційно розглядаються як єдиний твір одного і того ж автора — Мойсея, який на думку юдеїв і християн був натхненний Богом. Проте після появи методів біблійної критики більшість дослідників прийшла до висновку, що П'ятикнижжя є — «складовою працю, твір багатьох учасників протягом довгих періодів часу»E. A. Speiser. Genesis. The Anchor Bible. Doubleday. 1964 Дослідники виділяють чотири джерела П'ятикнижжя, які позначаються першими літерами від їх назв: J, Е, D і Р. Найбільш древнім джерелом вважається джерело J (названий «Ягвістом» на ім'я Бога «Ягве», яке він вживає). Через століття або два з'являється джерело Е (названий «Елогістом» через вживання найменування Бога «Елогім»). Ще пізніше, близько часу біблійного царя Йосії (VII ст. До н. е.), виникає джерело D (названий «повторнозаконним», оскільки покладений в основу книги Повторення закону). І, нарешті, в період вавилонського полону з'являється джерело Р (названий «священицьким» через спрямованості на збереження ритуальних регламентів). Цей поділ П'ятикнижжя на кілька джерел спочатку було запропоновано протестантською документальною гіпотезою Графа — Велльгаузен, але пізніше доповнено та розроблено іншими як протестантськими, так і католицькими дослідниками. Вважається, що всі ці джерела є розвитком стародавньої духовної традиції, що походить від до Мойсея, проте останній не писав книги П'ятикнижжя в буквальному сенсі словаОлександр Мень. Історія релігії: У пошуках Шляху, Істини і Життя. Вид. «Слово». 1991.

Історичні інтерпретації Біблійні тексти про створення вже в давнину тлумачилися двояко: з одного боку, були присутні буквальні інтерпретації історії творіння, з іншого боку — небуквального.

Буквальні інтерпретації Найбільш відомим прихильником буквальною інтерпретації історії творення святоотецької епохи є Василій Великий, який створив свій Шестоднев, в якому він відхиляє алегоричні тлумачення. Наприклад, він пише:

Виходячи з буквального розуміння біблійного тексту, Василь Великий вважає, що Бог творив світ протягом шести днів, а день творіння становить 24-годинні земні добу:

Американський православний монах Серафим Роуз, широко відомий серед російських православних віруючих, заперечуючи алегоричні інтерпретації творіння, посилається так само і на висловлювання інших Отців Церкви, які розуміли біблійний текст про творіння буквально: Єфрема Сиріна, Івана Золотоустого, Івана Дамаскина та деяких інших Ієромонах Серафим (Роуз)Православний погляд на еволюцію. «Светослов» ВАТ «Санкт-Перербургская друкарня № 6», 1997.

Сучасні інтерпретації В результаті наукових досліджень віку та походження Всесвіту 13 млрд років, а життя появилось 3,8 млрд років тому. Багато сучасних християнських теологів відмовилися від буквального тлумачення історії творення книги Буття на користь алегоричної або поетичної інтерпретацій як, наприклад, літературно-структурний погляд. Діаметрально протилежної позиції дотримуються прихильники так званого «наукового» креаціонізму, метою діяльності яких є популяризація ідеї, що біблійні тексти про творіння слід розуміти буквально, і що наука свідчить на користь цього.

«Науковий креаціонізм»