Народна поліція () — основна поліція Німецької Демократичної Республіки. Відповідала за більшість правоохоронних органів у Східній Німеччині, але її організація і структура була парамілітарною. На відміну від звичайної поліції в більшості інших країн, Народна поліція була оснащена бронетранспортерами і артилерією, тому підготовлювалася як військова частина.
У той час як унтер-офіцером міг стати будь-який громадянин НДР, всі члени офіцерського корпусу повинні були бути членами Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), а війська повинні були підтримувати інтереси партії і її режиму, а також громадського порядку. Поліція була заснована після Другої світової війни, з залишків нацистської Поліції порядку (Ordnungspolizei) і Кримінальної поліції (Kriminalpolizei). Була розформована після возз'єднання у 1990 році.
Структура Народна поліція виконувала традиційні обов'язки поліції, такі як розслідування і керування дорожнім рухом. Але поліції треба було робити багато доповідей у Міністерство державної безпеки, що означало, що усі дії поліції і розслідування можна було спостерігати з міністерства. Також у поліції окрім офіційного офіцеру зв'язку (Verbindungsoffizier), було багато агентів під прикриттям.
Народна поліція була поліцією національною, тому безпосередньо управлялася і підпорядковувалася тільки Міністерству внутрішніх справ.
На відміну від Західної Німеччини, де поліція несла державну службу, службовці Народної поліції повинні були приймати спеціальний контракт з урядом. Заробітна плата була вище середнього доходу.
Основна структура Народної поліції Народна поліція знаходилась у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ. Головнокомандувач був першим заступником міністра внутрішніх справ і начальником поліції (Erster Stellvertreter des Ministers und Chef der Deutschen Volkspolizei). Його відділення було розділено на п'ять департаментів: Департамент Кримінальної поліції (Hauptabteilung Kriminalpolizei). Департамент Військової поліції (Hauptabteilung Schutzpolizei). Департамент Залізничної поліції (Hauptabteilung Transportpolizei). Департамент Дорожньої поліції (Hauptabteilung Verkehrspolizei). Реєстраційна поліція (Hauptabteilung Pass- und Meldewesen).
Також існувала Казармова Народна поліція, яка управлялася заступником міністра внутрішніх справ і начальником адміністративного центру (Stellvertreter des Minister und Chef der Hauptinspektion).
Регіональні командування Берлінська президія Народної поліції (Präsidium der Volkspolizei). Вісім поліцейських інспекторатів (Volkspolizei-Inspektionen). Інспекторат водної поліції (Wasserschutzpolizei-Inspektion). Чотирнадцять окружних командувань, по одному на кожен округ НДР окрім Карл-Маркс-Штадту. Базове командування Народної поліції Вісмут–Карл-Маркс-Штадт у Зігмар-Шьонау.
Лідери Міністр внутрішніх справ (Minister des Innern) Карл Штайнгофф (1949-1952) Віллі Штоф (1952-1955)
Начальник німецької Народної поліції (Chef der deutschen Volkspolizei) Курт Фішер (1949–1950) Карл Марон (1950-1955)
Міністр внутрішніх справ і Начальник німецької Народної поліції (Minister des Innern und Chef der deutschen Volkspolizei) Карл Марон (1955-1963) Фрідріх Дікель (1963-1989) Лотар Арендт (1989)
Набір Для прийому у Народну поліцію потрібно було мати не менше десяти років освіти, професійної підготовки, пройденої військової служби та хоч якоїсь політичної активності.
Після приєднання, призовник мав пройти п'ятимісячний курс навчання в поліцейській академії (VP-Schule), де він проходив політику, поліцейське та кримінальне право, та військово-фізичні тренування. Після навчання призовник ще мав пройти 6-місячну практику.
Присяга Офіційний текст військової офіцерської присяги:
Примітки
Посилання