Акце́нтний ві́рш або Літерату́рний тоні́чний ві́рш ( — наголос) — вірш, ритміка якого заснована на підставі відносного врівноваження кількості наголосів, тобто на однаковій кількості наголосів у віршовому рядку при різній кількості ненаголошених складів у межах рядків та між наголосами в середині рядків.
Акцентний вірш (: наголос, слово і : повтор, поворот) — тонічний вірш, ритміка якого ґрунтується на відносному врівноваженні кількості наголосів, тобто на однаковій кількості акцентів (від одного до чотирьох) у версі при різній кількості ненаголошених складів у межах віршових рядків та між наголосами в середині цих рядків, динамічніший порівняно з дольником чи тактовиком. Кількість складів у рядку та ненаголошених складів довільна, непередбачувана, найпоширеніші триіктовий та чотириіктовий верси, часто спостерігається їх чергування: чотири — три — чотири — три.
Число складів у рядку та ненаголошених складів — довільне. Коливання кількості наголосоів в рядках зумовлене межами ритмічної норми, завдяки якій досягається єдність тонічного вірша, відступ від неї ритмічно урізноманітнює акцентний вірш: Моє се́рце пра́гне неісну́ючих кві́тів. Моє се́рце кві́тне у бо́лях шука́нь. Я не са́м, я не са́м на сві́ті Моя бу́ря у фа́рбах світа́нь (М. Семенко).
Акцентний вірш вважається однією з основних версифікаційних одиниць тонічної системи, завдяки йому підвищується ритмо-інтонаційна динаміка поетичного мовлення, збільшується роль мовних відрізків у наголошеній позиції, пауз тощо.
Примітки
Джерело
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007