Доктри́на Сті́мсона () — доктрина, згідно з якою насильницьке набуття територій (анексія) з порушенням міжнародного права не може знайти визнанняМ. Гердеген Міжнародне право / Пер. з німецької. — К.: «К. І. С.», 2011. с. 110.. Виникнення доктрини пов'язане з позицією США з приводу японської агресії в Китаї на початку 1930-х.
Історія Японська агресія в Китаї почалася з 18 вересня 1931, коли дві роти японських солдатів були введені на територію Південно-Маньчжурської залізниці, недалеко від Мукдена. В тому місці стався вибух японського потяга, причому згодом виявилося, що він був організований японськими агентами як провокація. Особливість японської агресії полягала в тому, що військові дії в Маньчжурії розпочаті за ініціативою самих японських військових Квантунської армії. При цьому на початку агресії Китай вирішив не розривати дипломатичні відносини з Японією, оскільки війна б з Японією стала згубною для Китаю.
Китайський уряд найбільше розраховував на допомогу Ліги Націй та США. Однак перша заява Китаю в Лізі Націй не була підтримана членами Ліги. Причому США, які не входили до Ліги Націй, заявили, що японські дії не суперечать пакту Бріана-Келлога. Позиція США ще восени 1931 полягала в уникненні ускладнення відносин з Японією та її поміркованим урядом Рейдзіро Вакацукі. Більше того, США розуміли, що головна відповідальність японської агресії лежить повністю на японських військових. Але коли вже в листопаді 1931 японська армія почала просуватися на північ, у Вашингтоні з'явилася ідея про зміну політичної стратегії щодо Японії. Економічні санкції США не могли застосувати до Японії, отже США вирішили, що найкращим способом буде відмова від визнання японських завоювань у Китаї.
7 січня 1932 Стімсон направив у Китай і Японію тотожні ноти, в яких говорилося, що США не будуть визнавати жодні договори або територіальні набутки, які будуть нав'язані Китаю. Саме така лінія американського зовнішньополітичного курсу ввійшла в історію під назвою «доктрина Стімсона» або «доктрина невизнання». Це була одна з перших ознак визнання США загрози з боку Японії.
На цю доктрину також посилався заступник держсекретаря США Самнер Веллес у Декларації Веллеса від 23 липня 1940, де було оголошено про невизнання анексії та інкорпорації Радянським Союзом трьох країн Балтії: Естонії, Латвії та Литви. Це залишалося офіційною позицією США, поки країни Балтії не відновили незалежність у 1991 році.
Література Clauss, Errol MacGregor. «The Roosevelt Administration and Manchukuo, 1933—1941» Historian (Aug. 1970) Volume 32, Issue 4, pages 595—611 online Current, Richard N. «The Stimson Doctrine and the Hoover Doctrine», American Historical Review Vol. 59, No. 3 (Apr., 1954), pp. 513–542 in JSTOR Findling, J. E. (1980). Dictionary of American Diplomatic History, Westport: Greenwood Press, pp. 457–458. Meiertöns, Heiko (2010): The Doctrines of US Security Policy — An Evaluation under International Law, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-76648-7. Wright, Quincy. «The Legal Foundation of the Stimson Doctrine», Pacific Affairs Vol. 8, No. 4 (Dec., 1935), pp. 439–446 in JSTOR
Посилання Доктрина Стімсона // Текст ноти Текст ноти і відповідь Японії
Примітки