Екобіоморфа (від  — житло, місцеперебування,  — життя і  — вид, форма) — сукупність (група) рослин, не обов'язково споріднених, але які мешкають в подібних умовах середовища (мають подібні екологічні ніші) і мають певний тип пристосувальної структури та пов'язаних з нею фізіологічних особливостейБыков Б. А. Экологический словарь Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.

Історія виникнення Термін був введений Є. М. Лавренком в 1965 р. як заміна терміна життєва форма (інакше біоморфа). Формально, відмінності між термінами умовні, і часто вони можуть застосовуватися як синоніми> .

Зазвичай, популяції видів, які належать до однієї екобіоморфи, займають аналогічні екологічні ніші і виконують подібні функції в структурах екосистем, утворенні умов середовища, кругообігу речовин і енергії, і можуть бути пов'язані між собою синузіальними консорциями.

Класифікація екобіоморф Класифікації екобіоморф в радянському союзі розробляли І. Г. Серебряков, а потім Б. А. Биков. Також класифікацією екобіоморф є класифікація К. Раункієра, однак, класифікація Серебрякова є найбільш поширеною і визнана найвдалішою.

Класифікація Бикова 8 відділів: Лишайникова екобіоморфа Мохова екобіоморфа Екобіоморфа папоротевидних Екобіоморфа голонасінних Екобіоморфа однодольних автотрофних Екобіоморфа однодольних гетеротрофних Екобіоморфа дводольних автотрофних Екобіоморфа дводольних гетеротрофних

Класифікація Серебрякова Відділи Типи Деревні рослини I — дерева, II — чагарники, III — чагарнички Напівдеревні рослини IV — напівчагарники і напівчагарнички Наземні трави V — полікарпічні трави, VI — монокарпічні трави Водні трави VII — земноводні трави (болотні, або гелофіти — бруньки відновлення під водою, пагони — над водою), VIII — плаваючі та підводні трави (гедатофіти і гідрофіти)

Приклади

До екобіоморфам можна віднести рослини одного ярусу, або синузії.

За класифікацією Серебрякова дерева можуть мати різні екобіоморфи, а саме: Дерева з прямостоячими стовбурами. Така життєва форма широко поширена, вказує на нормальні і оптимальні умови місцепроживання (мінімальні відхилення в онтогенезі). При погіршенні умов середовища можуть бути виділені проміжні форми (зменшення висоти, крони тощо), і останньою формою в такому ряду можуть бути стланникові форми дерев: кедровий стланик, вільховий стланик, стланник сосни гірської та інших видів сосни, ялівцевий стланник. Такі форми виростають в районах, з екстремальними умовами середовища, — на Крайній Півночі, в передгольцовому гірському поясі, на узбережжі Охотського моря, — в районах з прохолодним сирим літом, довгою зимою, рясними снігопадами, сильними вітрами.

Екобіоморфи можуть бути також у одного виду рослини, коли воно виростає в різних умовах середовища — наприклад екобіоморфи дуба монгольського, що росте на різних висотах в Примор'ї, або сосна, габітус якої, зростаючої на піщаних ґрунтах, дуже відрізняється від сосни, що виростає на верховому болоті . Причому ці відмінності обумовлені не просто умовами середовища, а й генетичними відмінностями популяцій, які ростуть у різних середовищахЛесная энциклопедия : В 2-х т./Гл.ред. Воробьев Г. И.; Ред.кол.: Анучин Н. А., Атрохин В. Г., Виноградов В. Н. и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1985.-563 с., ил..

Іноді виділяють онтобіоморфи — форма росту, властива виду в певні періоди його життєвого циклу. Так як в різні періоди життя рослини, навколишнє його середовище проживання може дуже сильно відрізнятися, то в процесі онтогенезу і переходу рослини з одних умов зростання в інші (наприклад з одного ярусу в іншій — ялина, або з водного середовища в повітряне — стрілолист) змінюється і життєва форма рослини.

У тварин Для тварин не розроблено настільки докладної класифікації, як для рослин. Для тварин, які займають подібні екологічні ніші і виконують подібні функції в екосистемі, введено термін гільдія. Наприклад вівці та кенгуру належать до однієї гільдії, так як виконують в екосистемах схожі ролі.

Примітки

Посилання Наша ботаничка — научно-образовательный сайт

Література Бродский А. К. Краткий курс общей экологии / Учебное пособие для ВУЗов. — СПб. : «Деан», 2000. — 224 с. Воронов А. Г. Геоботаника / Учеб. Пособие для ун-тов и пед. ин-тов. — М.: Высш. шк., 1973. — 384 с. Степановских А. С. Общая экология / Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 510 с. Крылов А. Г. Жизненные формы лесных фитоценозов. — Л.: Наука, 1984. — 184 с. Культиасов И. М. Экология растений. — М.: Изд-во МГУ, 1982. — 384 с. Серебряков И. Г. Экологическая морфология растений. — М., 1962.