Олекса́ндр Леонідович Риба́лко ( http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16171/50-Rybalko.pdf?sequence=1, за паспортом — 15.01.1951, Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області — , там само) — український джерелознавець, історик культури, редактор, мовознавець, перекладач. Багаторічний автор і редактор часопису «Пам'ятки України». Розшукав в архівах і опублікував значну кількість історичних документів.

Біографія 1968 року закінчив Клавдіївську середню школу із золотою медаллю. Після завершення в 1973 році навчання на філософському факультеті Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка став редактором київського видавництва «Вища школа», брав участь у випуску підручників для вишів і літератури з історії, філософії, права. У 1979—1980 роках у складі науково-редакційної групи готував тритомник «УССР в годы Великой Отечественной войны (1941—1945)». У 1980—1991 — старший науковий співробітник Центрального державного архіву Жовтневої революції, вищих органів влади і управління УРСР (тепер — Центральний державний архів вищих органів влади та управління України), від 1983-го — завідувач відділу публікації та використання документів.

На початку 1990-х почав співпрацювати із журналом «Пам'ятки України»: спочатку як літературний редактор за угодою, з 1991-го — в штаті як заступник головного редактора. З 1994 р. — перший заступник головного редактора, з 2002 по 2008 р. — головний редактор. Одночасно брав участь у виданні газети «Старожитності» (1990—1995), працював редактором видавництва «Українознавство» при «Пам'ятках України» (1993—1997), заступником головного редактора «Військово-історичного альманаху» (2000—2009). З 2007 по 2009 р. вів відділи мовознавства й літературознавства журналу «Дивослово».

Особисте життя Мав молодшого брата Сергія Рибалка ( 1957). Жінка — Катерина, донька — Мирослава.

Хвороба та смерть В останні роки життя в Олександра були проблеми із серцем, незважаючи на які він продовжував працювати. 5 січня 2009 року вдома в нього стався серцевий напад, унаслідок якого він раптово помер.

Творча діяльність

Автор Олександр Рибалко є автором близько 200 наукових публікацій у галузях пам'яткознавства, археографії, літературного джерелознавства, біографістики, суспільної публіцистики. Він також є автором численних статей для УЛЕ і УРЕ.

Звертався до проблем історії охорони пам'яток в Україні, державної політики в царині національної культури, відродження українського правопису й питомої лексики. У центрі його уваги була також проблема соборності етнічної української території та спроби деяких політиків відколоти від неї окремі землі. Займався науковою діяльністю науковців, які були репресовані у роки сталінських репресій, зокрема О. Янати, С. Рудницького, В. Свідзинського, О. Довженка та інших. Багато друкувався в газеті «Старожитності», журналах «Пам'ятки України», «Архіви України», «Україна», «Вітчизна», «Київ», «Слово і час», «Музика», щорічнику «Україна. Наука і культура».

Археограф Як архівіст-джерелознавець виявив і опублікував чимало документів з історії України, зокрема з проблем доби національного відродження та українізації суспільно-політичного життя в 1920-х роках, сталінських репресій щодо діячів культури та науки, в тому числі чисток наукових інституцій на початку 1930-х років, зокрема, Історичної секції ВУАН, ставлення радянської влади до пам'яток архітектури в довоєнні й повоєнні роки, епістолярна спадщина видатних діячів минулого. Майже до кожного числа «Пам'яток України» робив тематичну добірку архівних документів.

Редактор Належав до тієї категорії редакторів, які не вдовольняються поданим текстом, а ретельно доопрацьовують і збагачують його, доводять до високого фактологічного та стилістичного рівня. Найвищим творчим злетом О. Рибалка була робота в «Пам'ятках України», де розкрилися його ерудиція та творча енергія. «Часто автора в Рибалкові перемагав редактор. Він був редактором від Бога, йому дано було робити неординарний журнал. Він умів із праць інших людей складати наукову мозаїку, що ставала цілісною й цінною картиною певної проблеми або явища. Це вміння унікальне, воно дається одиницям» Правдиве українське серце. Олександр Рибалко. — К.: Простір, 2010. — С. 6.

Також він переймався долею українців за межами України. Багато зробив для тематичних випусків «Пам'яток України» про українські землі, що не потрапили до соборної держави: Пряшівщину, Холмщину і Підляшшя, Берестейщину, Стародубщину, Слобожанську Вороніжчину, Кубань тощо. У кожному номері давав докладні етнічні мапи українських сіл. Його хвилювали проблеми українців у Казахстані й на Далекому Сході, у Північній та Південній Америці.

Мовознавець Ставився до мови як до набільшого цивілізаційного досягнення народу. Був великим знавцем сучасної української літературної мови, її лексичних шарів, виражальних можливостей, тонкощів слововжитку. У редакторській роботі намагався досягти найвищих мовно-стилістичних стандартів. Популяризував такі слова, як мапа, летовище, світлина, оглав, прозірка тощо. У наукові тексти повертав традиційну українську термінологію. Обстоював відновлення в українській абетці літери «Ґ», а в граматиці — форми двоїни іменників та повернення до Харківського правопису, який вважав найбільш науковим і системним. Був чи не єдиним редактором у Києві, який редагував тексти за цим правописом. Перекладав із білоруської, польської та російської мов.

Вибрані публікації Архівні документи про життя і творчість О. П. Довженка: (Огляд фондів ЦДАЖР УРСР та ЦДАКФФД УРСР) // Архіви України. — 1984. — № 5. — С. 28-37. Документи ЦДАЖР УРСР про вшанування пам'яті I.Я. Франка на Україні // Архіви України. — 1986. — № 4. — С. 36-42. Нововиявлені документи про діяльність П. Г. Тичини у Всеукраїнському видавництві в 1919 р. // Архіви України. — 1988. — № 1. — С. 53-56. Знайдено в архівах: шкіц до життєпису В. Свідзинського // Вітчизна. — 1989.- № 1.- С. 144—147. Лужичани на Україні: (Епізод з лужицько-українських культурних взаємин) // Проблеми слов'янознавства: Респ. міжвід. наук. зб. — Вип. 41. — Львів, 1990. — С. 17-20. О. І. Білецький: неосяжний діапазон знань та інтересів // Архіви України. — 1991. — № 1. — С. 39-48. Двоє вчених, дві знівечені долі [О. Яната, Н. Осадча-Яната] // Україна: наука і культура. — 1993. — Вип. 26-27. — С. 260—276. Армія, транспорт, церква і національно-мовні права українців: (Образки з життя у документах 1920—1921 років) // Пам'ятки України. — 1996. — Ч. 3-4. — С. 136—139. З харківських років Степана Рудницького // Пам'ятки України. — 1996. — Ч. 2. — С. 110—116. В полоні системи: Володимир Кобринський та його музей у 1945—1952 роках // Пам'ятки України. — 1998. — Ч. 1. — С. 90-96. Неоклясики і їхнє літературне коло в документах ЦДАВО України // Щасливий у праці: Збірник праць і матеріалів на пошану Федора Погребенника. — К.: Криниця, 2000. — С. 231—245. Дві слові про двоїну // Пам'ятки України. — 2001. — Ч. 1-2. — С. 177—180. Коло має бути розірвано…: [обговорення проекту: «Український правопис: Проєкт найновішої редакції»] // Дивослово. — 2001. — Ч. 3. — С. 22-25; Ч. 4. — С. 27-33. «Право свободно мыслить допустимо в известных рамках…»: (Причинок до історії цензури в Україні) // Пам'ятки України. — 2001. — Ч. 1-2. — С. 80-83. Берестейське багатоголосся: «Забутий край», що поруч нас // Пам'ятки України. — 2002. — Ч. 3-4. — С. 4-15. «Ятвязька мова»: До і після // Пам'ятки України. — 2002. — Ч. 3-4. — С. 52-59.

Сучасники про О. Рибалка Роксоляна Зорівчак:

Людмила Таран:

Ігор Гирич:

Відзнаки та нагороди Грамота Міністерства культури і мистецтв України (1999 р.). Грамота голови Київської міської держадміністрації (2001 р.). Заслужений працівник культури України (2008).

Увічнення пам'яті

У 2010 році до роковин смерті О. Рибалка вийшов друком збірник «Правдиве українське серце», який містить основні наукові праці вченого з питань літературного й історичного джерелознавства, мовознавства, пам'яткоохоронної справи, проблеми соборності українських земель та культурної політики. До книги включено листування О. Рибалка у справі міжнародних україномовних радіопрограм і повний бібліографічний покажчик його праць. Серед авторів наукових розвідок на вшанування пам'яті О. Рибалка — Л. Масенко, С. Білокінь, І. Фаріон, Р. Зорівчак, Є. Сверстюк. Спогадами про нього діляться М. Коцюбинська, Е. Соловей, К. Тищенко, Д. Степовик, Л. Ткач, С. Гречанюк та інші. Упорядники збірника — І. Гирич і К. Рибалко. 2012 р. — на могилі О. Рибалка встановлено козацький хрест (художник — М. Горловий, архітектор — Кий Данилейко). Квітень, 2013 р. — засновано Премію імені О. Рибалка для відзначення учнів місцевої школи — переможців олімпіад і конкурсів обласного та всеукраїнського рівнів. 22 вересня 2013 р. — на будівлі Клавдіївської загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку з бронзовим барельєфом О. Рибалка (художник Володимир Щур). 25 червня 2015 р. Бородянська районна рада присвоїла Клавдіївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Бородянського району Київської області ім'я Олександра Рибалка (Рішення № 509-35-VI). У 2020 р. у видавництві «Посвіт» (Дрогобич) вийшло друком фундаментальне видання «Українство поза Україною» з циклу дослідних проектів Олександра Рибалка. Книга містить репринт тематичних номерів журналу «Пам'ятки України» за 1992—2005 роки, присвячених місцям компактного проживання українців за кордоном: Пряшівщина, Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина, Берестейщина, Стародубщина, Кубань. Зібрані у книзі матеріали висвітлюють історичну спадщину та стан культурного і громадського життя на етнічних теренах українців. Відтворено польові записи та фото з наукових експедицій О. Рибалка, архівні документи й добірки статей провідних фахівців. Видання корисне для роботи в гуртках історії та українознавства, для вчителів, туристів і читачів, цікавих до історії України. Упорядник книги — Ігор Гирич.

Примітки

Література Гирич І. Олександр Рибалко — редактор і науковець // Пам'ятки України. — 2009. — № 1. — С. 108—118. Масенко Л. На сторожі духовного спадку: 5 січня — скорботна річниця світлої пам'яті Олександра Рибалка // Дивослово. — 2010. — № 1. — С. 41-47. Рибалко К. Непроминуще, дороге до болю: Фрагменти спогадів // Там само. — С. 48-50.