Маркуш Паулу Алвіш (; 11 травня 1977, Дорезополіс) — колишній бразильський футболіст, що виступав на позиції півзахисника.
Насамперед відомий виступами за національну збірну Бразилії, у складі якої є володарем Кубка Америки та фіналістом Кубка конфедерацій. Також тривалий час виступав за «Крузейру», з яким став дворазовим володарем Кубка Бразилії, володарем Кубка Лібертадорес та переможцем Рекопи Південної Америки.
Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1996 року виступами за команду клубу «Крузейру», в якій провів п'ять сезонів. З 1996 по 1997 роки виступав виключно в чемпіонаті та кубку штату. З 1998 року почав залучатися до ігор і головної команди, а згодом закріпився в основному складі. Загалом взяв участь у 69 матчах бразильського чемпіонату. За цей час виборов титул володаря Кубка Бразилії, ставав володарем Кубка Лібертадорес. Завдяки впевненій грі почав залучатися до олімпійської та національної збірної Бразилії. У 2001 році був визнаний найкращим півзахисником бразильського чемпіонату та отримав виклик до національної збірної. Успішна гра в Бразилії була помічена клубами з Європи.
У 2001 році був відправлений в оренду в «Удінезе», але у нього були великі труднощі в адаптації, і труднощі в колективі. В Італії нова команда Маркуша боролася за виживання, сам гравець з такою ситуацією зіткнувся вперше. Наприкінці сезону почав демонструвати стабільну гру, завдяки чому періодично потрапляв до основного складу. Тим не менше Алвіш не зміг виправдати надії, які на нього покладалися. «Удінезе» ж вдалося завершити сезон з перевагою в одне очко від зони вильоту. Маркуш зіграв 14 матчів та відзначився 1 голом. Проте керівництво «Удінезе» вирішило не витрачати величезної суми на трансфер гравця.
У сезоні 2002/03 років гравець продовжив на правах оренди виступати в Європі. У 2002 році був відправлений в інший клуб, «Спортінг» (Лісабон). У «Спортінгу» на той час виступали двоє сильних півзахисників оборонного плану, Паулу- та Руї Бенту. Проте Маркуш не зміг витіснити жодного з вище вказаних гравців, тому зіграв всього в трьох матчах чемпіонату Португалії, але в той же час у футболці португальського клубу виступав у Лізі чемпіонів і Кубку УЄФА.
Розчарований відсутністю стабільної ігрової практики вже через півроку він повернувся до Бразилії й у 2003 році приєднався до «Греміо», де зміг завоювати місце в основі. На той час клуб розташовувався в середині зони вильоту, тому терміново шукаав гравців для підсилення команди. Маркуш Паулу одразу ж став гравцем основий й за підсумками сезону зіграв 15 матчів зі стартових хвилин. Проте відзначитися забитими м'ячами не зумів.
Під час сезону 2003/04 років знову повернувся до Європи. Цього разу підписав контракт з клубом «Маккабі» (Хайфа) (у сезоні 2002/03 років ізраїльський клуб виграв чемпіонство лише за різницею забитих і пропущених м'ячів, тому для захисту титулу вирішив витрати значні кошти), в складі якого виграв титул чемпіона Ізраїлю. Разом з фланговими захисниками Джовані Росо та Янівом Катаном цементував захист клубу з Хайфи. Але не дивлячись на можливість зіграти в Лізі чемпіонів, повернувся на батьківщину. У сезоні 2004/05 перейшов в «Гуарані» (Кампінас). Після шести місяців боротьби за виживання, взимку 2006 року вирішив спробувати свої сили в Україні та перейшов до харківського «Металіста»Харків прийняв Алвеса, підписав дворічний контракт. Дебютував у складі харківського клубу 12 березня 2006 року в програному (0:2) виїзному поєдинку 21-го туру української Прем'єр-ліги проти донецького «Шахтаря». Маркуш Паулу вийшов на поле на 46-ій хвилині, замінивши Андрія Хомина, але на 77-ій хвилині вже Маркуша замінив Сергій Валяєв«Шахтар» (Донецьк) — «Металіст» (Харків). Цей матч виявився для бразильця єдиним у складі «Металіста». Влітку 2006 року підписав договір з «Португеза Деспортос», в якому Маркуш знову став гравцем основного складу та допоміг команді вийти до бразильської Серії A. У 2007 році перейшов в японську «Йокогаму», але його команда залишила вищий дивізіон японського футболу.
У січні 2008 року він перейшов в «Сімідзу С-Палс» в обмін на гравця Кататау (з певню доплатою). Грав роль основного опорного півзахисника командиФутбол Азии. Часть первая. Япония.
До складу клубу «Форталеза» приєднався 2011 року, де і завершив свою ігрову кар'єру.
Виступи за збірні Протягом 1999–2000 років залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. На молодіжному рівні зіграв у 15 офіційних матчах, забив 1 гол.
7 квітня 1999 дебютував у збірній Бразилії в матчі з США (7:0), в тому ж матчі відзначився забитим голом (на 22-ій хвилині встановив рахунок 2:0).
Того ж року у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1999 року у Парагваї, здобувши того року титул континентального чемпіона та Кубка конфедерацій в Мексиці, де дійшов з командою до фіналу.
2000 року у складі олімпійської збірної брав участь у футбольному турнірі на Літніх Олімпійських іграх 2000 року, на якому бразильці дійшли до чвертьфіналу, в якому поступилися майбутнім переможцям турніру, Камеруну.
Всього провів у формі головної команди країни 3 матчі, забивши 1 гол. Після виступів у вересні 2000 року на Олімпіаді до національної збірної Бразилії більше не залучався.
Титули і досягнення «Крузейру» Кубок Бразилії Володар (2): 1996, 2000
Кубок Лібертадорес Володар (1): 1997
Рекопа Південної Америки Володар (1): 1998
Ліга Мінейро Чемпіон (1): 1998
Кубок Центр-Схід Володар (1): 1999
Кубок чемпіонів Мінейру Володар (1): 1999
Кубок Сул-Мінас Володар (1): 2001
«Маккабі» (Хайфа) Прем'єр-ліга Чемпіон (1): 2003/04
«Португеза» Ліга Пауліста — Серія A2 Чемпіон (1): 2007
Бразилія Кубок Америки Володар (1): 1999
Статистика
Клубна Клубні виступи Ліга Кубок Кубок ліги Загалом Сезон Клуб Ліга Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі ГолиЯпонія Ліга Кубок Імператора Кубок Джей-ліги Загалом2007«Йокогама»Джей-ліга11000001102008Сімідзу С-ПалсДжей-ліга201105026120091702140231 Країна Японія4813190602Загалом4813190602
У збірній національна збірна БразиліїРікМатчіГоли199921200010Загалом31
Примітки
Посилання
Профіль гравця на сайті soccerpunter.com Профіль гравця на сайті sambafoot.com Профіль гравця на сайті metalist-kh-stat.net.ua Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ В ЦИФРАХ»