Операція «Мюнхен» (, ) — німецько-румунський наступ на південному фланзі німецько-радянського фронту в ході вторгнення до Радянського Союзу. Військова операція «Мюнхен» проводилася в липні 1941 року на території сучасної Молдови та Південно-Західної України, і стала одним з епізодів прикордонних боїв німецько-радянської війни. Для Румунії ця операція мала за мету силове повернення Північної Буковини, Бессарабії та регіону Герца, які під військово-дипломатичним тиском з боку СРСР, були анексовані Червоною армією за рік до того.
У результаті проведеного наступу військам радянського Південного фронту була завдана поразка, і вони відступили на рубіж старого румунсько-радянського кордону по річці Дністер.
У радянській та пострадянській військовій історіографії операція знана як «прикордонна оборонна операція в Молдавії та на півдні України», або «оборонна операція в Північній Буковині та Бессарабії».
Історія
Передумови Зранку 22 червня 1941 року, відповідно до плану «Барбаросса», німецька авіація завдала ударів по радянських аеродромах, а також по районах зосередження військ, фортифікаційних спорудах, штабах та колонах, що висувалися. Після нетривалої артилерійської підготовки війська вермахту перейшли в наступ майже по всьому німецько-радянському кордону від Балтійського моря до Східних Карпат. Величезною прикордонною битвою на гігантському просторі почалася німецько-радянська війнаБаграмян И.X. Так начиналась война . — М.: Воениздат, 1971..
На південному фланзі війни на територію України вторглася німецька група армій «Південь» під командуванням генерал-фельдмаршала Г.фон Рундштедта. Група армій здійснювала стратегічний наступ у загальному напрямі Устилуг — Житомир — Київ, де оборонялося найпотужніше угруповання Червоної армії — Південно-Західний фронт генерал-полковника Кирпоноса М. П.Василевский А. М. Дело всей жизни . — М.: Политиздат, 1978. стр.101, 106Артём Ивановский. Утерянные победы Красной армии. Издательство: ."Эксмо"., 2007 г., 320 страниц. стор.53. Головний удар цієї групи армій завдавався північніше від львівського виступу. Використовуючи 15 — 20-кілометрові проміжки між радянськими дивізіями першого ешелону оборони і велику перевагу, за рахунок концентрації значних сил на напрямках головного удару, німецькі війська в перший же день війни прорвалися на глибину до 30 кілометрів вглиб радянської території.
Друга частина угруповання військ генерал-фельдмаршала фон Рундштедта була зосереджена в північній частині Румунії. Напередодні вторгнення з німецьких та румунських військ, що перебували на території цієї країни була сформована група армій «Антонеску», за ім'ям румунського диктатора, що формально очолив це угруповання, але питання планування та застосування військ здійснювалося безпосередньо німецьким штабом генерала фон ШобертаKirchubel, Robert (2003). Operation Barbarossa 1941: Army Group South. Osprey Publishing. р.41 ISBN 978-1782004257.. Відповідно до загального плану операції група армій «Антонеску» мала оборонятися та перебувати в готовності до дії за двома варіантами розвитку подій. Якщо радянські війська почнуть відходити від румунсько-радянського кордону, передбачалося проведення операції «Нахштосс» — переслідування Червоної армії та перешкоджання їхньому планомірному відведенню за старий кордон по річці Дністер. У разі утримання радянськими військами кордону вздовж Прута і виникнення необхідності прориву оборони вводився в дію план операції «Мюнхен».
Перший ешелон ударного угруповання, 11-та німецька та 3-тя і 4-та румунські армії, повинні були форсувати Прут у його верхній течії й наступати на північний схід у загальному напрямку на Могилів-Подільський і далі на Вінницю для з'єднання з угрупованням групи армій, що наступало на півночі УкраїниСборник военно-исторических материалов Великой Отечественной войны. Вып. 18. М., 1960. С. 171—176Юновидов А. С. Десанты 1941 года . — М.: Яуза: Эксмо, 2009..
Положення сторін
Підготовка радянських військ На початок німецько-радянської війни 480-км державний кордон СРСР з Румунією від Липкан до Чорного моря прикривали формування Одеського військового округу (командувач генерал-полковник Черевиченко Я. Т.) та прикордонні війська Молдавського та Українського прикордонних округівМалютина Т. П. Приграничные сражения на советско-румынской границе 22 июня — 2 июля 1941 года. З ними взаємодіяла Дунайська військова флотилія під командуванням контр-адмірала Абрамова М. Й. До складу округу входили 9-й Особливий, 35-й, 14-й, 48-й і 7-й стрілецькі, 2-й кавалерійський, 2-й і 18-й механізовані корпуси, 150-та і 116-та стрілецькі дивізії, два укріплених райони (80-й і 82-й), а також три авіаційні дивізії. Відповідно до мобілізаційного плану з початком війни Одеський округ формував польове управління 9-ї армії, з передачею до її складу усіх своїх об'єднань і з'єднань, за винятком 9-го Особливого корпусу, який дислокувався в Криму, і 7-го корпусу, що переходив до резерву Головного Командування РСЧА.
14 червня командувач Одеського військового округу отримав розпорядження на виведення управління 9-ї армії на його польовий пункт управління в Тирасполі. 20—21 червня управління армії на чолі з начальником штабу округу генерал-майором Захаровим М. В. було піднято за тривогою і під виглядом проведення командно-штабних навчань до кінця доби розгорнуло передовий командний пункт армії в заздалегідь обладнаному на випадок війни районі. Одночасно військова авіація округу була розосереджена по запасних аеродромах. Вночі на 22 червня 1941 року за тривогою були підняті частини Одеського округу, котрі вийшли у визначені райони зосередження та розгортання.
До 04:00 ранку більшість частин 176-ї, 95-ї, 25-ї і 51-ї стрілецьких, а також 9-ї кавалерійської дивізій першого ешелону 35-го і 14-го стрілецьких та 2-го кавалерійського корпусів зайняли визначені позиції на підготовлену в інженерному відношенні оборону уздовж Прута. В середньому на кожну дивізію припадало близько 100 км ділянки кордону. Проміжки між дивізіями прикривалися силами прикордонників. Керівний склад радянських військ в операції «Мюнхен»Командувач Південного фронтугенерал армії Тюленєв І. В.Командувач 18-ї арміїгенерал-лейтенант Смирнов А. К.Командувач 9-ї арміїгенерал-полковник Черевиченко Я. Т. 21 червня Політбюро ЦК ВКП (б) вирішило на базі штабу Московського військового округу утворити Південний фронтИнтерес к теме создания Южного фронта. 24 червня управління Московського округу на чолі з командувачем — генералом армії Тюленєвим І. В. прибуло у Вінницю, де за рішенням Ставки ГК розгортався командний пункт Південного фронту. Вже після початку операції «Барбаросса», Південний фронт у складі 9-ї і 18-ї армій, 9-го Особливого, 55-го і 7-го стрілецьких корпусів та частин фронтового підпорядкування був остаточно розгорнутий у визначеній фронтовій зоні відповідальності.
Управління 18-ї армії (командувач — генерал-лейтенант Смирнов А. К.) створювалося на базі штабу Харківського військового округу з включенням до складу армії 17-го стрілецького (командир генерал-майор Галанін І. В.) і 16-го механізованого (командир комдив Соколов А. Д.) корпусів Південно-Західного фронту. Лише 26 червня штаб армії прибув на місце, розгорнув КП і наступного дня розпочав організовувати управління підпорядкованими з'єднаннями.
Військово-повітряні сили Південного фронту складалися з п'яти авіаційних дивізій, які входили до складу армій. Безпосередньо в розпорядженні командування авіації фронту залишалося лише два винищувальних і один розвідувальний авіаполки.
Південний фронт мав у своєму розпорядженні 15 стрілецьких, 3 кавалерійські, 6 танкових, 3 моторизовані дивізії, й обороняв смугу довжиною близько 700 км від передгір'я Карпат до гирла Дунаю, а також узбережжя Криму Крім того, до Південного фронту увійшли чотири УРи (10-й, 12-й, 80-й і 82-й), в оперативному підпорядкуванні фронту перебували Дунайська військова флотилія, Одеська військово-морська база і прикордонні загони НКВС.
Підготовка німецько-румунських військ Керівний склад німецько-румунських військ в операції «Мюнхен»Командувач групи армій «Антонеску» генерал Іон АнтонескуКомандувач 11-ї арміїгенерал-полковникОйген фон ШобертКомандувач 3-ї румунської арміїкорпусний генерал Петре ДумітрескуКомандувач 4-ї румунської арміїкорпусний генерал Ніколае ЧуперкеКомандир 4-го повітряного корпусугенерал-лейтенантКурт Пфлюгбайль
24 червня 1941 року з огляду на успішний в цілому перебіг подій на основних напрямках наступу німецьких військ та загальне положення радянських військ поздовж берега річки Прут, група армій «Антонеску» отримала наказ готуватися до операції «Мюнхен». Угруповання повинне було до 2 липня зайняти вихідне положення і з ранку почати наступ з метою прориву оборони Південного фронту. Втім, фельдмаршал фон Рундштедт ще не мав повної впевненості в успіху бойових дій, що знайшло відбиття в наказі від 25 червня по 11-й армії. У ньому йшлося про те, що призначені для наступу з'єднання на 1 липня повинні перебувати в таких районах, в яких вони «могли залишатися протягом багатьох днів…».
Основу ударного угруповання становили підрозділи німецької 11-ї армії, посиленої румунськими кавалерійським корпусом і танковою та піхотною дивізіями, які мали завдання — наступаючи в смузі від Цуцора до Бадража, прорвати оборону одночасно на двох ділянках. Головний удар завдавали німецькі 54-й і 30-й армійські корпуси в напрямку Ясси, Бєльці, а допоміжний удар — німецький 11-й і румунський кавалерійський корпуси з району Стефанешти на Могилів-Подільський. Надалі обидва угруповання повинні були діяти в загальному напрямі на Вінницю для з'єднання з 17-ю армією, що наступала з району Львова. Головні сили 3-ї румунської армії прикривали лівий фланг ударного угруповання і наступали в загальному напрямку на Чернівці та Хотин. 4-та румунська армія перебувала на правому фланзі сил вторгнення і, залишаючись в підпорядкуванні національного командування, з початком операції повинна була вогнем і демонстративними діями, особливо інтенсивними на кишинівському напрямку, скувати радянські війська на південь від смуги наступу.
Сили сторін (станом на 1 липня 1941)
Країни Осі + Склад німецько-румунських військАрміяКомандувачСклад арміїШтаб Група армій «Антонеску» генерал Іон Антонеску 11-та армія генерал-полковникОйген фон Шоберт Кавалерійський корпус (дивізійний генерал Іоан Міхай Раковіце) (5-та і 6-та кавалерійські бригади) 11-й армійський корпус (генерал від інфантерії Йоахім фон Корцфляйш)* 76-та піхотна дивізія (генерал артилерії Максиміліан де Ангеліс)* 239-та піхотна дивізія (генерал від інфантерії Фердинанд Нойлінг)* 1-ша танкова дивізія* 6-та піхотна дивізія 30-й армійський корпус (генерал від інфантерії Ганс фон Зальмут)* 198-ма піхотна дивізія (генерал від інфантерії Отто Реттіг)* 8-ма піхотна дивізія* 13-та піхотна дивізія* 14-та піхотна дивізія 54-й армійський корпус (генерал кавалерії Ерік Гансен)* 50-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Карл-Адольф Голлідт);* 170-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Вальтер Віттке)* 5-та піхотна дивізія; П'ятра-Нямц 4-та румунська армія корпусний генерал Ніколае Чуперке 3-й армійський корпус (дивізійний генерал Васіле Атанасіу (11-та, 15-та піхотні та 35-та резервна дивізії) 5-й армійський корпус (дивізійний генерал Авреліан Сон (Гвардійська, 21-ша піхотна та Прикордонна дивізії) 11-й армійський корпус (дивізійний генерал Константин Константинеску-Клапс (1-ша та 2-га фортечні бригади); 2-й армійський корпус (дивізійний генерал Ніколае Мачіч (9-та та 10-та піхотні дивізії) Бакеу 3-тя румунська армія корпусний генерал Петре Думітреску Гірський корпус (дивізійний генерал Аврамеску Георге (8-ма кавалерійська бригада; 1-ша, 2-га і 4-та гірські бригади та 7-ма піхотна дивізія) Фокшани 4-й повітряний корпус генерал-лейтенант Курт Пфлюгбайль 27-ма бомбардувальна ескадра (KG 27)51-ша бомбардувальна ескадра (KG 51)77-ма винищувальна ескадра «Червовий туз» (JG 77)77-ма ескадра пікіруючих бомбардувальників «Іммельман» (St.G.77). Римніку-Серат Резерв