The Sisters Of Mercy (, ) — британський рок-гурт, що з'явився з англійської пост-панк-сцени в 1980—1981 рр. Отримавши відомість в андеграунді, гурт в середині 1980-х рр зміг досягти комерційного успіху, який супроводив його до початку 1990-х. Відтоді The Sisters of Mercy практично припинили студійну роботу і займається тільки гастрольною діяльністю.
Гурт випустив три студійні альбоми, останній з яких — Vision Thing — з'явився в 1990 році. Усі три альбоми були записані різними складами, незмінними учасниками гурту залишалися лише вокаліст і лідер колективу Ендрю Елдріч і драм-машина Доктор Аваланч (). Гурт також видав збірку Some Girls Wander by Mistake, куди увійшли усі ранні сингли колективу, окрім пісні «Body & Soul», виданої в компіляції найкращих творів A Slight Case of Overbombing.
The Sisters Of Mercy припинив студійну роботу в 1994 року, коли Елдріч вступив в конфлікт з компанією звукозапису. І хоча інцидент був вичерпаний в 1997 році у зв'язку з витіканням дії контракту, група не стала підписуватися на новий лейбл і випускати новий матеріал. Єдиною формою демонстрації нових пісень відтоді є живі виступи.
The Sisters of Mercy фактично завжди був гуртом однієї людини — Ендрю Елдріча, усі інші учасники, що виражали незгоду з його лідерством (чи з яких-небудь інших причин), були вимушені покинути колектив. Нинішній склад існує з 2006 року.
Попри те, що Елдріч заперечує причетність групи до готичної субкультури, The Sisters of Mercy розглядаються як колектив, що зробив сильний вплив на становлення жанру готик-року і його подальший розвиток.
Назва гурту Назва гурту The Sisters of Mercy походить з однойменної пісні канадського співака Леонарда Коена, творчість якого справила значний вплив на Ендрю Елдріча. Це також назва медичних сестер, які рятували поранених під час війни, в переносному ж значенні термін поширений для позначення повій. Пісня Коена звучить у фільмі Роберта Олтмена «Маккейб та місіс Міллер» (він же «Бордель») () в епізоді, коли героїня Джулі Крісті веде по місту декількох повій. за твердженням Елдріча, саме цю назву було вибрано для групи, оскільки в рок-н-ролі догма та проституція точно так само йдуть рука об руку.
Історія гурту
Заснування. Перші релізи Спочатку The Sisters Of Mercy являли собою дует гітариста Марка Пірмена () (більш відомого під псевдонімом Гарі Маркс) та барабанщика Ендрю Тейлора (), пізніше взяв псевдонім Ендрю Елдріч. Їхнє знайомство відбулося на ґрунті спільного проведення часу в одному з панк-клубів в Лідсі (F-Club), де дівчина Елдріча була ді-джеєм. Ідея створення групи і її назви цілком виходила від Маркса, який, за висловом Елдріча, спочатку всього-лише хотів почути себе на радіо. для видання майбутнього синглу група організувала власний лейбл Merciful Release (що відповідало панківській ідеології самвидаву); жодного разу не виступивши, The Sisters of Mercy вже розпродавали футболки зі своїм логотипом. Перший сингл отримав назву «The Damage Done». Елдріч грав на ударних та співав у пісні «The Damage Done», Маркс зіграв басову партію на шестиструнной гітарі та заспівав на двох інших треках: «Watch» і «Home of the Hitmen». Попри те, що запис виявився жахливо спродюсований, він користувався широкою популярністю, багато в чому завдяки своїй «вогкості» та обмеженому тиражу. За словами Тейлора, цей запис «ще тоді було важко дістати, але ще важче — слухати». Сингл був програний на радіо-шоу Джона Піла, і таким чином прагнення музикантів почути самих себе на радіо було задоволено. Лейбл Merciful Release незабаром став асоціюватися з логотипом групи — людиною в контурі зірки. Одне з тлумачень символу — це відображення спроби людини зрозуміти самого себе, пройшовши через суспільство, його мораль та логіку. Тому на тонких лініях особи видно залишки плоті, як символ того, що суспільство не відпускає від себе . Колектив міг розпастися одразу ж після виходу першої платівки, але Маркс та Елдріч вирішили продовжити спільну творчість, запросивши в групу бас-гітариста Крейга Адамса (). З огляду на те, що групі бракувало вокаліста, а ударником Елдріч був дуже посереднім, то він «за замовчуванням» зайняв місце вокаліста, віддавши роль барабанщика придбаній драм-машині, яка отримала ім'я Доктор Аваланч (). Перевантажений бас Адамса та драм-машина стали основою оригінального звучання групи.
Оновлений склад тепер міг давати виступи, і 16 лютого 1981 року The Sisters of Mercy відіграла свій перший концерт. Разом з піснями з виданого синглу та кількома новими композиціями група, демонструючи справлений на неї вплив, виконала кавер-версії пісень The Velvet Underground («Sister Ray») та Леонарда Коена («Teachers»). Весь поточний рік і початок наступного група провела в випадкових виступах. Водночас була записана демо-касета для залучення промоутерів, яка складалася з 4 пісень («Floorshow», «Lights», «Adrenochrome» та «Teachers»).
До кінця року склад учасників групи поповнився ще одним гітаристом — Беном Ганном (уроджений Метьюс () — Бен Ганн — персонаж повісті Стівенсона «Острів скарбів»). Незабаром після цього вийшов друг йсинглу Body Electric/Adrenochrome», який удостоївся статусу «синглу тижня» в журналі «Melody Maker». Сингл був виданий на CNT Records, а не на власному лейблі через фінансові проблем в групі. Подальші сингли з таким же успіхом потрапляли в незалежні чарти та займали в них високі позиції.
Концертні виступи групи, крім власних пісень, включали кавер-версії на такі пісні як «Sister Ray» (The Velvet Underground), «Ghost Rider» (Suicide) та «Louie Louie» (Річард Беррі), але тільки три з них «1969» (The Stooges), «Gimme Shelter» The Rolling Stones та «Emma» (Hot Chocolate) були в кінцевому рахунку записані та видані групою (тільки як бі-сайди).
The Sisters of Mercy стала набувати значущість у місцевих музичних колах, а Merciful Release почав випускати записи інших маловідомих груп. У Лідсі в той час формувалася своя власна сцена, яка об'єднала музикантів, вкрай розчарованих в музичній моді і неоконсервативній політиці британського уряду. Характерною рисою груп, що становили цю сцену, крім незалежного духу, були переважно чорний одяг з різнокольоровими сорочками в стилі семидесятих років. Подальші асоціації цієї сцени з такими групами, як Siouxsie and the Banshees, Bauhaus, The Birthday Party привели до спрощеної думки, що The Sisters of Mercy також виконує готичний рок.
В 1982—1983 рр. група дала кілька вдалих концертів, виступаючи на підтримку The Clash, The Psychedelic Furs та The Birthday Party. Приблизно в той же час намітилися перші розбіжності в первісному тандемі Елдріча/Маркса, викликані особистими уподобаннями учасників: гітарист більше захоплювався концертною діяльністю, де міг розвивати звучання групи, вокаліст ж вважав за найкраще працювати в студії, де міг диктувати власне бачення музичного стилю. Водночас The Sisters of Mercy випускала вдалі сингли, поступово розширювала свій репертуар, включаючи повільні, але не менш «загрозливі» пісні. Група поступово набувала дедалі більше прихильників, що тягло за собою необхідність розвиватися далі, а значить — підписати контракт з якоюсь компанією звукозапису.
Ера First And Last And Always
Зміни відбулися в 1984 році, коли гурт покинув Бен Ганн. На його місце був узятий без жодного прослуховування () (до цього гітарист Dead or Alive), дебют якого відбувся на синглі «Body and Soul». Його похмурі рифи, що дзижчать, але водночас танцювальні мелодії повернули гурт до більш доступного напрямку , але разом з тим тексти Елдріча втратили свою соціальну гостроту, знизилася енергійність виконання. У червні 1984 року гурт вперше прорвався в національні чарти з синглом «Body and Soul», який зайняв 46 позицію (в топ 40 потрапили і два наступні сингли «Walk Away» і «No Time to Cry»). Незабаром був укладений контракт з мейджор-лейблом WEA Records, що не вдавалося протягом 4 попередніх років, попри широку популярність гурту. Водночас The Sisters of Mercy продовжували напружену роботу в студії. Влітку 1984 року Елдріч втратив свідомість у студії. Офіційною причиною називалася фізична виснаженість, але загальновідомо було, що весь гурт вживав у необмеженій кількості амфетаміни та спиртні напої. І хоча колектив провів успішний Black October tour і дав кілька виступів на підтримку виданого альбому, згубний спосіб життя знизить працездатність The Sisters of Mercy в наступні роки.
У серпні 1984 року гурт разом з продюсером Дейвом Алленом вирушив до студії для роботи над першим альбомом, а в жовтні вони провели турне Black October tour із заїздом в Голландію та вподобану Элдрічем Західну Німеччину. До кінця року альбом, що отримав назву First And Last And Always, був практично закінчений, і в березні 1985 року The Sisters of Mercy оголосили про початок нового турне Tune In, Turn On, Burn Out по 17-ти містах Великої Британії, приуроченого до вступу альбому в продаж. «First And Last And Always» виявився в британському Топ 20, а супутнє турне пройшло дуже успішно. Однак зовнішній успіх приховував внутрішні розбіжності: з його приходом ситуація в гурті загострилася: через суперечки Елдріча, що прагнув до одноосібного лідерства, і не менш амбітного Хассі запис альбому проходив у напруженій атмосфері. Незабаром було оголошено про вихід із гурту Маркса, що залишив гурт посеред туру після концерту в Брайтоні, який завершував британську частину турне. Європейську та американську частину турне The Sisters of Mercy провели в складі з трьох учасників. Вихід Маркса не тільки позбавив живе втілення музики значної частки енергії та виразності, але позначився і на взаєминах всередині гурту: більшість концертів проходило нервово та посередньо, чимраз більше розчаровуючи і публіку, і самих музикантів. Тому не дивно, що коли стало відомо про єдиний майбутній концерт 18 червня 1985 року в престижному лондонському залі Альберт-холл, швидко поширився слух, що цей виступ буде останнім. Шанувальники гурту прибули в Лондон задовго до концерту, в очікуванні прощального виступу вони ночували у спальних мішках прямо на вулиці перед дверима зали. Виступ було відображено на плівку та згодом видано під назвою «Wake». Завершуючи концерт, Елдріч попрощався з шанувальниками словами «Thank You… and Goodbye» () замість звичайного «Goodnight!» (). Чутки про останній виступ частково виправдалися — наступний концерт гурту буде відіграно тільки через 5 років.
Розкол