«Вірібус Унітіс» () — перший бойовий корабель ВМС Австро-Угорщини однойменного класу. За його назву вибрали особистий девіз цісаря Франца Йосифа І «Спільними силами».
Історія створення Лінкор «Вірібус Унітіс» був закладений 24 липня 1910 року на верфі «Stabilimento Tecnico Triestino» у Трієсті.
Через хворобу імператора при спуску на воду лінкора, яка відбулась 24 червня 1911 року, його представляв наступник престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. Корабель вступив у стрій 6 жовтня 1912 року.
Історія служби
Навесні 1914 року кораблі «Вірібус Унітіс», «Принц Ойген», «Тегетгофф», «Радецький» та «Зріньї» здійснили похід у Східне Середземномор'я із заходом на Мальту.
У липні 1914 року «Вірібус Унітіс» доставив в Трієст тіла вбитих в Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини.
Перша світова війна З початком Першої світової війни лінкор «Вірібус Унітіс» разом з однотипними «Принц Ойген» та «Тегетгофф» був включений до складу 1-ї дивізії лінкорів (до неї ж після вступу у стрій увійшов і «Сент Іштван»).
7 серпня 1914 року кораблі виходили в море для прикриття можливого прориву крейсерів Гебен» та «Бреслау». Проте надалі більшу частину часу кораблі простояли в гавані Поли.
Після вступу Італії у війну на боці Антанти 24 травня 1915 року брав участь в обстрілі Анкони.
У липні 1918 року всі кораблі брали участь в атаці на патруль в протоці Отранто. «Вірібус Унітіс» та «Принц Ойген» вирушили з Поли 8 червня, а «Тегетгофф» та «Сент Іштван» - наступного дня. 10 червня біля острова Премуда друга група кораблів була помічена італійськими торпедними катерами MAS-15 і MAS-21. О 03:25 «Сент Іштван» отримав влучання двох 450-мм торпед з MAS-15 і о 06:05 перекинувся та затонув. Після цього операція була згорнута, і всі кораблі повернулись до Поли.
Загибель Разом з рештою кораблів 31 жовтня 1918 лінкор за розпорядженням імператора Карла І був переданий віцеадміралом Горті новоствореному Королівству Словенців, Хорватів, Сербів (Югославії), без якого Австрія втратила вихід до моря. Командир лінкору Янко Вукович-Подкапельський став командувачем флоту королівства, проголосив нейтралітет, але і цьому спротивилась Італія. Вже 1 листопада 1918 два італійські бойові плавці Раффаеле Россетті і Рафаеле Паолучі прикріпили до корпусу міни, які вибухнули зранку. Загинуло 400 членів екіпажу разом з командувачем флоту.
На згадку про перемогу італійців у війні якорі лінкору «Вірібус Унітіс» знаходяться в морських музеях Венеції, Риму, монументу в Бріндізі, де знаходиться одна з гармат лінкору.
Джерела Ludwig Bühnau: Schiffe und ihre Schicksale. Ein Buch vom Abenteuer der Seefahrt. Arena Verlag Georg Popp, Würzburg 1968. Sokol, Anthony (1968). The Imperial and Royal Austro-Hungarian Navy. Annapolis: United States Naval Institute.
Посилання http://www.kuk-kriegsmarine.at/viribusunitis.htm http://www.viribusunitis.ca/
Примітки