Панцерники класу «Габсбург» () — перша серія мореходних броненосців берегової оборони військово-морських сил Австро-Угорщини, збудованих протягом 1899–1902 років. Складалась з кораблів «Габсбург», «Арпад», «Бабенберг». Були названі на честь династій Габсбургів, Арпадів, Бабенбергів.
Історія створення У 1897 році командувачем флоту Австро-Угорщини був призначений адмірал Герман фон Шпаун. На відміну від свого попередника Максиміліана фон Штернека, який був прихильником модної (але як показала практика, помилкової) концепції «Молодої школи», Шпаун був прихильником будівництва основних кораблів.
Він висунув грандіозну програму модернізації австро-угорського флоту, розраховану на 10 років. Відповідно до неї, на 1909 рік австро-угорський флот мав мати 15 броненосців, 30 крейсерів, 90 міноносців, 7 річкових моніторів. Проте через нестачу коштів, а також переважно негативне ставлення Угорщини до будівництва флоту ця програма була значно скорочена. Проте за програмою суднобудування 1899 року, поряд із добудовою вже закладених кораблів, вдалось розпочати будівництво двох нових броненосців. Третій корабель був закладений у 1901 році.
Нові броненосці вважались продовженням броненосців класу «Монарх», і офіційно називались «посиленими броненосцями берегової оборони», щоб не викликати негативної реакції у міністерства фінансів та депутатів парламенту. Проте вони були значно більші від попередників і фактично були першими океанськими броненосцями австрійського флоту.
Через нестачу коштів, обмежені можливості верфей та ліміт тоннажу вони були найменшими побудованими ескадреними броненосцями, поступаючись водотоннажністю декотрим класам броненосних крейсерів флотів Британії, Франції, Німеччини. Проте загалом це була вдала та збалансована розробка для такого розміру кораблів.
Конструкція
Корпус та бронювання Корпус кораблів був виготовлений зі сталі і складався зі 174 водонепроникних відсіків. Він мав гладкопалубну конструкцію з верхньою палубою, яка проходила від носа до корми.
Вся броня (за винятком палубної) була круппівська, що дозволило зменшити її загальну масу. Головний броньований пояс прикривав ватерлінію від носової до кормової башт головногокалібру. Він складався з двох рядів плит - верхнього товщиною 220 мм висотою 1,5 м, і нижнього товщиною 180 мм і висотою 0,95 м. Товщина бронювання траверзів становила 200 мм.
Башти гармат головного калібру мали броню 210 мм. Каземати гармат середнього калібру мали товщину 135 мм, з тилу - 60 мм. Бойова рубка мала бронювання товщиною 200 мм.
Силова установка Силова установка складалась з двох 4-циліндрових парових машин потрійного розширення, які працювали на 2 вали. Пару для них виробляли 16 котлів Бельвілля, розміщені у двох котельних відділеннях. Потужність становила 15 000 к.с., що забезпечувало швидкість у 19,6 вузлів.
Запас вугілля становив 500 т (нормальний) і 840 т (максимальний), що забезпечувало дальність ходу у 4200 миль на швидкості у 10 вузлів.
Озброєння Артилерія головного калібру складалась з трьох 240-мм гармат «SK L/40 Krupp C97», які були розміщені у двох баштах - двогарматній в носовій частинці, і одногарматній в кормовій. Башти мали сектор обстрілу у 270° і кути підвищення від -4° до +20°.
Артилерія середнього калібру складалась з дванадцяти 150-мм гармат «15 cm SK L/40 Krupp C96», що були розміщені в шести двоярусних ізольованих броньованих казематах (на кожному ярусі каземату стояла одна гармата), які були рівномірно розподілені в середній частині корабля, порівну з кожного борту.
Протимінний захист здійснювали десять 66-мм гармат «Škoda». Крім того, на кораблях були встановлені дві 47-мм гармати Skoda QF.
Торпедне озброєння складалось з двох 450-мм торпедних апаратів.
Представники Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля «Габсбург»SMS Habsburg «Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст Зданий на злам у 1921 році «Арпад»SMS Árpád «Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст Зданий на злам у 1921 році «Бабенберг»SMS Babenberg «Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст Зданий на злам у 1921 році
Історія служби В час Першої світової війни кораблі допомагали у прориві з Мессінської протоки німецьким крейсерам «Гебен» та «Бреслау». У 1915 році брали участь у обстрілі узбережжя Італії, порту Анкона. Надалі кораблі перебували у Полі і активних дій не проводили.
Наприкінці 1917 - на початку 1918 року броненосці «Габсбург» були розукомплектовані, а їхні екіпажі були переведені на нові підводні човни та літаки. Два броненосці використовували як навчальні кораблі, один як плавуча казарма.
Після завершення війни були передані 1920 року Великій Британії і наступного року продані на брухт в Італії.
Посилання Панцерники класу «Габсбург». (англ.) http://www.battleships-cruisers.co.uk/habsburg_class.htm
Джерело С. А. Балакин.ВМС Италии и Австро-Венгрии 1914—1918 годах. Москва. В-во Моделист-конструктор. 1997 All the World's Fighting Ships 1860—1905. R. Gardiner. London. В-во Conway Maritime. 1979 ISBN 0-85177-133-5 Sondhaus, Lawrence. The Naval Policy of Austria-Hungary, 1867-1918| year. 1994. West Lafayette, Indiana. Purdue University Press. ISBN 978-1-55753-034-9