Генерал Товариства Ісуса — офіційний титул голови Товариства Ісуса, відомого також як орден єзуїтів. Генерал ордену обирається на Генеральній конгрегації і виконує цю роль довічно або до добровільної відставки. Перебуває в прямому підпорядкуванні папи римського, не підкоряється ніяким територіальним церковним структурам. Здійснює ординарну владу в Товаристві, схожу з владою єпископа в підпорядкованій йому єпархії. Всього в історії Товариства було 30 генералів, ще 4 людини керували єзуїтами в Росії в період розпуску ордену (1773—1814 рік). Більшість керівників ордена виконували свої обов'язки аж до смерті, у відставку за станом здоров'я і віком подали троє — Педро Аррупе, Петер Ганс Кольвенбах та Адольфо Ніколас (3 жовтня 2016). Поточним 31-им генералом Товариства Ісуса є Артуро Соса, обраний в 14 жовтня 2016 року.
Список генералів Товариства Ісуса
Від заснування до розпуску # ГенералЗображення Початок Кінець Місце народженняСучасна назва і державна приналежність Тривалість правління (дні)1 Ігнатій Лойола Аспейтіа, Іспанія 2 Дієго Лайнес Альмасан, Іспанія 3 Франсіско Борджа Гандіа, Іспанія 4 Еверард Меркуріан Ла Рош-ан-Арден, Бельгія 5 Клаудіо Аквавіва Атрі, Італія 6 Муціо Вітеллескі Рим, Італія 7 Вінченцо Карафа Неаполь, Італія 8 Франческо Пікколоміні Сієна, Італія 9 Алессандро Ґоттіфреді Рим, Італія 10 Ґосвін Нікель Юліх, Німеччина 11 Джованні Паоло Олива Генуя, Італія 12 Шарль де Нойель Брюссель, Бельгія 13 Тирс Гонсалес Арганса, Іспанія 14 Мікельанджело Тамбурин Модена, Італія 15 Франциск Рец Прага, Чехія 16 Ігнатій Вісконті Мілан, Італія 17 Луїджі Чентуріоне Генуя, Італія 18 Лоренцо Річчі Флоренція, Італія
Генеральні вікарії і генерали в Росії 16 серпня 1773 року папа Климент XIV буллою «Dominus ac Redemptor noster» розпустив Товариство Ісуса. З цього моменту Товариство продовжувало існувати тільки на території Росії, де Катерина II підтримала єзуїтів і відмовилася публікувати буллу про розпуск. В 1801 році папа Пій VII офіційно дозволив існування Товариства, але тільки на території Росії. З 1782 по 1801 рік голова єзуїтів в Росії носив титул «Генеральний вікарій в Росії», з 1801 по 1814 рік, коли орден був повністю відновлений — «Генерал в Росії»
# Генеральний вікарій (Генерал)Зображення Початок Кінець Місце народження Тривалість правління (дні)- Станіслав Черневич Каунас, Литва - Гавриїл Ленкевич Полоцьк, Білорусь - Францішак Карю Орша, Білорусь - Габріель Грубер Відень, Австрія
Після відновлення ордена Буллою від 7 серпня 1814 «Sollicitudo omnium ecclesiarum» папа Пій VII відновив Товариство Ісуса в усіх його права та привілеї. Тадей Бжозовський, який з 1805 по 1814 рік обіймав пост Генерала Товариства Ісуса в Росії, після 1814 року очолив весь відновлений орден. Проте, до кінця його життя російська влада не дозволяли йому покинути Росію.
# ГенералЗображення Початок Кінець Місце народження Тривалість правління (дні)19 Тадей Бжозовський Кенігсберг, Пруссія 20 Луїджі Фортіс Верона, Італія 21 Ян Філіп Ротан Амстердам, Нідерланди 22 Петер Ян Бекс Схерпенхеувел-Зіхем, Бельгія 23 Антон Андерледі Берісаль, Швейцарія 24 Луїс Мартін Мельгар-де-Фернаменталь, Іспанія 25 Франц Вернц Ротвайль, Німеччина 26 Влодзімєж Ледуховський Лоосдорф, Австрія 27 Жан-Батист Янссенс Мехелен, Бельгія 28 Педро Аррупе Більбао, Іспанія 29 Петер Ганс Кольвенбах Дрютен, Нідерланди 30 Адольфо Ніколас Вільямур'єль-де-Серрато, Іспанія 31 Артуро Соса - Каракас, Венесуела -
У мистецтві
У романі «Віконт де Бражелон, або Десять років потому» генералом Ордена став один з головних героїв трилогії — Араміс.
Примітки
Посилання Генерали Товариства Ісуса на офіційному сайті єзуїтів в Росії «The Society of Jesus» // Catholic Encyclopedia