Крістофер Ентон Рі (; 4 березня 1951, Мідлсбро, Йоркшир — 22 грудня 2025) — британський співак та гітарист, найбільшу популярність в Європі здобув у другій половині 1980-х та на початку 1990-х, майже через десять років після попередніх записів. На початку своєї музичної кар'єри виступав у складі місцевого гурту «Магдалена» (), який у 1975 переміг у британському конкурсі музичних талантів вже під назвою «Прекрасні Невдахи» ().
Біографія Крістофер Ріа народився в містечку Мідлсбро округу Клівленд, що в північно-східній частині Великої Британії, в сім'ї приватних підприємців-іммігрантів: батько, Камілло, за походженням був італійцем, мати, Вініфрід, — ірландкою з югославським корінням. У Кріса було також двоє братів — Нік та Майк, та чотири сестри — Кетрін, Джералдін, Пола та Камілла. Після закінчення школи Кріс вступив до журналістського коледжу, однак покинув його внаслідок суперечки з викладачем. Після невдалої спроби отримати професію журналіста почав займатися сімейним бізнесом, пов'язаним із торгівлею морозивом. Однак на початку 1970-х Ріа почув записи американського фолк-гітариста Джо Волша з гурту «The Eagles», внаслідок чого остаточно вирішив почати займатися музикою: в 19-річному віці купив гітару та намагався оволодіти нею упродовж двох років. 1973 року став учасником гурту «Магдалена» замість гітариста Девіда Ковердейла, який перейшов у «Deep Purple», а 1974 року — її ведучим вокалістом. 1975 року гурт змінив назву на «Beautiful Losers» (Прекрасні Невдахи), цього ж року переміг у національному конкурсі самодіяльних музичних гуртів, крім цього британська газета «Melody Maker» відзначила «невдах» як «найкращих новачків року». 1977 року Кріс Рі пішов із гурту, зрозумівши, що справжнього успіху вони так і не досягнуть, після чого розпочав сольну кар'єру, а гурт «Beautiful Losers» розпався. Цього ж року музикант підписав контракт із фірмою «Magnet Records», а 1978 року випустив свій перший сингл «Fool (if you think it's over)», який завоював популярність у США та був перевиданий у Великій Британії. В цей час вийшов також його дебютний альбом «Whatever Happened To Benni Santini?» (Що трапилося з Бенні Сантіні?), який, хоч і не помічений критиками, через певний час став «золотим» — після продажу півмільйона копій, та досяг 49-го місця в рейтингу.
Однак після відносного успіху дебютних записів Кріса Рі в його кар'єрі настала тривала криза: альбом «Deltics», що вийшов 1979 року, у США взагалі провалився. Така сама доля чекала й на альбом «Tennis», що вийшов у 1980. Проте вже з 1983 року почали спостерігатися позитивні зрушення. У березні 1984 пісня «I don't know what it is but I love it» (Я не знаю, що це, але люблю) з альбому «Wired to the moon» зайняла 65 місце в рейтингу Великої Британії, у травні цього ж року сам альбом посів 35 місце в тому самому рейтингу. У травні 1986 року вийшов альбом «On the beach», який став справжнім хітом у Британії та «золотим» в Австралії, Новій Зеландії та Японії. Диск випустила навіть в СРСР фірма грамзапису «Мелодія» під назвою «На пляжі». У липні 1987 вийшов сингл «Let's dance», що посів 12 місце у британському рейтингу та став найбільшим хітом музиканта у Великій Британії. Як наслідок зросла популярність і попереднього альбому «On the beach». У жовтні 1989 вийшов альбом «The Road To Hell» (Дорога до пекла), який очолив хіт-парад Британії та став тричі платиновим. Альбом також було визнано однією з найкращих світових робіт. Після випуску «The Road To Hell» музикант підписав контракт на 52-денне турне по Європі, яке завершилося в березні 1990.
У жовтні 1994 вийшов збірник пісень «The Best Of Chris Rea», до якого увійшла пісня «If You Were Me», виконана в дуеті з Елтоном Джоном. Збірник посів третє місце у британському хіт-параді та загалом був тепло зустрінутий публікою.
У середині 1990-х у Кріса Рі почалися серйозні проблеми зі здоров'ям, він переніс операцію на кишці. Після операції у музиканта стався обширний перитоніт, але завдяки вдалому лікуванню через певний час Кріс Рі повністю одужав.
Після одужання музикант розпочав роботу над музичним кінопроєктом «La Passione», що рефлектує його дитячу мрію стати автогонщиком. У лютому 1996 року почали знімання фільму «La Passione», у листопаді того ж року вийшов однойменний альбом. У травні 1997 року фільм вийшов у прокат, а альбом перевидано. В цей час Кріс Рі звертається до своїх друзів — Девіда Ковердейла та Джо Волша — з пропозицією записати спільний альбом, однак через певні проблеми від ідеї довелося відмовитися.
1998 року записано альбом «The Blue Cafe», провідну пісню якого створено спеціально для німецького телесеріалу «Schimanski». Після цього Кріс Рі давав концерти у Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Німеччині та Росії. 1999 року вийшов альбом «The Road To Hell — Part 2» — на честь десятиріччя з моменту виходу його однойменного попередника. Альбом характеризується численними експериментами музиканта з танцювальними мелодіями. В останній час Кріс Рі створював пісні здебільшого у стилі блюз та джаз.
Останні роки 2001 року Крісу діагностували рак підшлункової залози, він переніс складну операцію з її видалення. Далі Рі тривалий час жив із серйозними ускладненнями. 2016 року він переніс інсульт. Помер 22 грудня 2025 року у віці 74 років у лікарні після нетривалої хвороби.
Захоплення Кріс Рі стартував у автоперегонах Porsche Cup, 24 годин Ле Ман (24 Heures du Mans) і перегонах туристичних автомобілів. Знав багатьох пілотів «Ф-1». Приятелював з Айртоном Сенною і після його смерті написав пісню «Saudade».
Цікаві факти Крім гітари володів також фортепіано, акордеоном, губною гармонікою, органом та мандоліною; Почав вчитися грі на гітарі у віці 19 років; Мав італійські, ірландські та югославські корені; Мав двох братів, чотирьох сестер та двох дочок — Джозефіну (*16 вересня 1983) і Джулію Крістіну (*18 березня 1989); Пісню «The Road to Hell» музикант присвятив своїй матері, що померла. Пісня «Josephine» (1985) присвячена старшій дочці Кріса Рі, Пісня «Julia» Кріса Рі — це зворушливе присвячення його молодшій дочці, Джулії Крістіні. «Fool (if you think it's over)» — одній зі своїх сестер; Альбом «The Road to Hell» є найвизначнішим та найуспішнішим альбомом музиканта.
Альбоми Рік Альбом 1974 So Much Love (Demo) 1978 Whatever Happened to Benny Santini? 1979 Deltics 1980 Tennis 1981 Chris Rea 1983 Water Sign 1984 Wired to the Moon 1985 Shamrock Diaries 1986 On the Beach 1987 Dancing with Strangers 1988 New Light Through Old Windows 1989 The Road to Hell 1991 Auberge 1992 God's Great Banana Skin 1993 Espresso logic 1994 The Best of Chris Rea 1996 La Passione 1998 The Blue Cafe 1999 The Road to Hell: Part 2 2000 King of the Beach 2001 The Very Best of Chris Rea 2002 Dancing Down the Stony Road2003 Blue Street (Five Guitars) Hofner Blue Notes 2004 The Blue Jukebox2005 Blue Guitars Heartbeats — Chris Rea's Greatest Hits2006 The Platinum collection The Road To Hell And Back [live] 2008 The Return of the Fabulous Hofner Blue Notes 2009 Still So Far To Go…The Best Of Chris Rea
Фільми та серіали Рік Фільм 1977 Black Joy Композитор 1983 Cross Country Композитор 1986 Auf immer und ewig (Зараз або ніколи) Композитор 1990 The Krays Композитор 1991 Joking Apart (телесеріал) Композитор 1992 Soft Top Hard Shoulder Композитор 1993 Cold Sweat Композитор 1996 La Passione Композитор, автор сценарію, продюсер 1997 Schimanski (телесеріал) Композитор, актор1999 Parting Shots Актор, композитор Yugoslavia: The Avoidable War (документальний фільм) Композитор 2004 Steel River Blues (телесеріал) Композитор
Телебачення Дата Назва передачі 20 жовтня 1978 Top of the Pops 1985 Willie and the Poor Boys 1986 Come Dancing 1 вересня 1987 The Roxy 26 жовтня 1989 Top of the Pops 18 березня 2004 Breakfast
Примітки
Посилання Chris Rea — сайт Starpulse (англ.) Chris Rea — IMDb (англ.)