Малоритська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Берестейського повіту Гродненської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Малорита.
Станом на 1885 рік складалася з 4 поселень, 5 сільських громад. Населення — 3434 особи (1768 чоловічої статі та 1666 — жіночої), 257 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 5857 ? Приватної власності 9791 1384 Казенної власності 15006 1212 Іншої власності 638 158 Загалом 31292 6308+
Основні поселення волості: Малорита — колишнє власницьке село за 42 верст від повітового міста, 749 осіб, 62 двори, православна церква, 3 лавки, постоялий будинок. За ½ версти — залізнична станція Малорита Берестсько-Гродненської залізниці. Гвозниці — колишнє власницьке село, 422 особи, 41 двір, православна церква, школа, постоялий будинок. Замшани — колишнє власницьке село при річці Мерла, 431 особа, 32 двори, православна церква, постоялий будинок. Збураж — колишнє власницьке село, 750 осіб, 74 двори, православна церква, постоялий будинок. Ляховці — колишнє власницьке село, 776 осіб, 66 дворів, 2 православні церкви, постоялий будинок.
У складі Польщі
Після окупації поляками Полісся волость називали ґміна Малорита і включили до Берестейського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Малорита.
Розпорядженням Ради Міністрів 19 березня 1928 р.Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 19 marca 1928 r. o zmianie granic powiatów na obszarze województwa poleskiego. Dz.U. 1928 nr 45 poz. 427 Dz.U. 1928 nr 45 poz. 427 села Осова і Ляховці з ліквідованої ґміни Мокрани Кобринського повіту включені до ґміни Малорита.
15 січня 1940 р. ґміна ліквідована через утворення Малоритського району.
Джерела
Посилання