Дейтон Кларенс Міллер () — , Клівленд) — американський фізик, акустик, один з піонерів у використанні рентгенівських променів, прихильник теорії ефіру та абсолютного простору, противник теорії відносності А. Ейнштейна.
Біографія Народився 13 березня 1866 р. в Стронгсвіллі (), штат Огайо, США. Батьки — Чарльз Уебстер Дьюї () і Вієнна Померой Міллер (). Закінчив університет Болдуїн () в 1886 р. Отримав ступінь доктора в Принстоні в 1890 р., і став професором математики та фізики в (). У 1895–1936 рр. очолював там кафедру фізики. У 1893 році одружився з Едіт Істон (). Помер в Клівленді, Огайо () 22 лютого 1941 р.
Наукова діяльність
В галузі рентгеноскопії Після відкриття у 1895 р. Вільгельмом Рентгеном X-променів, Міллер побудував рентгенівський апарат з трубкою Крукса та дванадцятьма батареями на рідкому електроліті. У 1896 р. зробив повний рентгенівський знімок людського тіла по частинам. Апарат був використаний в медичних цілях, а саме, для виявлення перелому руки у пацієнта доктора Крайла, що неправильно зрослася ().
В галузі акустики Розробив апарат — попередник осцилографа. Працював над акустикою будівель, включаючи Клівленд. Виконував та придумував сам музичні твори, орган, зробив золоту флейту, зібрав колекцію з 1500 флейт, які лишилися в Бібліотеці Конгресу США. Консультував компанію при розробці фортепіано Вебера.
Дослідження ефірного вітру Міллер повторив експерименти Майкельсона спершу протягом 1902–1906 рр. Слід відзначити, що на цьому етапі точність вимірювання у нього була вища ніж у Майкельсона. Справа тут не в самих експериментальних результатах, а їх інтерпретації (Майкельсон підкреслював, що основного зсуву інтерференційних смуг практично не має, тоді, як Морлі та Міллер підкреслювали «залишок», що був присутній і в результатах Майкельсона). Для h = 250 м. Vефір = 3 км/сек.; для h = 1860 м. Vефір = 10 км/сек.Д. К. Миллер. Эфирный ветер. Доклад, прочитанный в Вашингтонской академии наук. (1925 г.) // Успехи физических наук. 1925. Т.5. С.177—185.; Proc. Nat. Ас. of Washington. 1925. Vol II. Р. 307. Російський переклад з англ. Сергія Вавілова.
Друга серія експериментів проводилася в 1921–1925 рр. і пізнішеД. К. Миллер. Эксперимент по эфирному ветру и определение абсолютного движения Земли (1933 г.) (The Ether-Drift Experiment and the Determination of the Absolute Motion of the Earth. Dayton C. Miller, Case Scool of Applied Science). Дослідна апаратура була піднята в гірську місцевість і була не закрита металевим кожухом згідно з рекомендаціями, які дав Майкельсон в роботі 1887 р.Об относительном движении Земли и светоносном эфире . Альберт А.Майкельсон, Едвард В. Морлі (1887 г.) (On the Relative Motion of the Earth and the Luminiferous Ether; Albert A.Michelson, Edward W.Morley) //The American Journal of Science. Third Series. 1887. Vol XXXIY. No 203. — Nov. Примечание С. И. Вавилова к статье А.Майкельсона и Э.Морли //Вавилов С. И. Экспериментальные основания теории относительности. Собр. соч. T.IV. Изд-во АН СССР. 1956. С.31-33. Російський переклад з нім. Сергія Вавілова
Міллер стверджував, що на цьому обладнанні він отримав певний результат — ефірний вітер зі швидкістю близько 10 км/с з апекса в сузір'ї Дракона з координатами (255°, +68°).Д. К. Миллер. Значение экспериментов по обнаружению эфирного ветра в 1925 г. на горе Маунт Вилсон (1926 г.)Конференция по эксперименту Майкельсона-Морли, состоявшаяся в обсерватории Маунт Вилсон, г. Пасадена, Калифорния, 4 и 5 февраля 1927 г .
В 1933 р. Д. К. Міллер опублікував велику підсумкову статтю про свої роботи, де вказав, що швидкість ефірного вітру від 10 до 11 ±0,33 км/с при ймовірній похибці визначення азимута ±2,5° та полярних координат ±0,5°.
Примітки
Посилання
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF THE UNITED STATES OF AMERICA. BIOGRAPHICAL MEMOIRS