Нормандія-Німан

2/30 Нормандія-Німан (, ) — французький винищувальний авіаційний полк, що дислокується на авіабазі BA118 Мон-де-Марсан. Веде історію від авіагрупи «Нормандія», сформованої 15 вересня 1942 року. Повторно сформований 25 серпня 2011 року. Є правонаступником легендарного французького 1-го винищувального авіаполку «Нормандія-Німан» радянської 1-ї повітряної армії, який під час Другої світової війни воював проти військ країн Осі на радянсько-німецькому фронті.

Історія

Друга світова війна

Формування авіагрупи Відразу після початку німецько-радянської війни, лідер «Вільної Франції» генерал Шарль де Голль заявив про підтримку боротьби радянського народу проти Рейху та запропонував СРСР військову допомогу. Однак Кремль на звернення не відповів — Москва мала дипломатичні відносини з урядом ВішіДыбов. С. В. «Нормандия-Неман». Подлинная история легендарного авиаполка. М.: Эксмо, 2011. .

Після визнання Радянським Союзом «Вільної Франції», в бесіді з послом СРСР Олександром Богомоловим, де Голль повторно наголосив на готовності направити на радянсько-німецький фронт бійців «Вільної Франції». Спочатку мова про авіагрупу не йшла — обговорювалася можливість перекидання механізованої дивізії з Сирії, але через низку політико-дипломатичних розбіжностей ця ідея залишилась нереалізованою.

Ініціатором направлення в Радянський Союз авіапідрозділу виступив командувач військово-повітряних сил «Вільної Франції» генерал Марсьяль Вален з групою офіцерів — полковником Шарлем Люге та капітаном авіації Альбером Мірлесом (надалі саме начальник 2-го відділу ВПС (розвідка) А. Мірлес ніс основну відповідальність за організацію формування та функціонування авіапідрозділу «Нормандія»). 19 лютого 1942 року в Лондоні відбулася неформальна зустріч генерала Валена з військовим аташе СРСР у Великій Британії полковником Пугачовим: Вален висунув пропозицію створити новий підрозділ з льотчиків-добровольців, які за згоди радянського керівництва могли б воювати на радянській техніціYves Courrière. Normandie Niémen. Un temps pour la guerr. Paris. Presses de la Cité. 1979. . 27 березня Пугачов проінформував Валена, що французьку пропозицію прийнято.

Всю адміністративну роботу з організації авіагрупи № 3 (GC3) провів Альбер Мірлес, який після цього в серпні 1942 року відбув до СРСР як заступник військового представника в СРСР генерала Петі, де сам відвідав місця дислокації групи, вирішив питання її розміщення, харчування й умундирування. Він же обрав тип літака для «Нормандії», сам зустрічав пілотів, а потім вирішував питання поповнення. З радянської сторони питаннями організації французької частини в СРСР займався начальник ГРУ ГШ генерал-майор Олексій Панфілов, але основна частина роботи лягла на полковника (з травня 1943 р. генерал-майора) Степана Тимофійовича Левандовича, який керував імпортним постачанням авіатехніки для ВПС РСЧА і здійснював зв'язок з іноземними військовими місіями.

Авіагрупа № 3 «Нормандія» була сформована на авіабазі Раяк в Сирії (нині територія Лівану). 1 вересня 1942 року остаточний список льотчиків і технічного складу групи № 3 подано де Голлю, який підписав остаточний наказ про формування винищувальної авіагрупи № 3 «Нормандія». Точна дата наказу невідома, але вперше в засобах масової інформації відомості про ескадрилью «Нормандія» з'явилися 15 вересня 1942 року.

Перша група добровольців складалася з 15 льотчиків, 39 механіків і 4 офіцерів штабуИстория. Французский полк «Нормандия-Неман» на сайті КБ імені О. С. Яковлева .

Особовий склад авіагрупи почав збиратися на авіабазі Раяк 11 червня. Це були льотчики Жан Тюлян, Ноель Кастелен, Раймон Дервіль, Андре Познанскі, Альбер Преціозі й Альбер Літольф з авіагрупи «Ельзас», що базувалася в Лівії, за що вони надалі отримали прізвисько «лівійці». 1 жовтня, після довгого і складного шляху з Лондона, до них приєдналися «англійці» — французькі льотчики Британських ВПС: Жозеф Ріссо, Ів Має, Дідьє Бегін, Марсель Лефевр, Ів Бізьєн, Ролан де ла Пуап, а також два льотчики авіагрупи «Іль де Франс» Марсель Альбер і Альбер Дюран.

Офіцери штабу: перекладачі Михайло (Мішель) Шик, Жан де Панж, Олександр Стахович. Лікар Георгій (Жорж) Лебединський. Групою авіаційних механіків командували лейтенанти Мішель Алекс і Луї Дюпре.

Командиром авіагрупи був призначений майор Жозеф Пулікен, заступником командира групи — капітан Альбер Літольф.

Після тривалих переговорів Мірлеса з полковником Левандовичем (визначалися формула взаємодії, місце дислокації авіагрупи, організація фінансування і постачання; радянське командування погодилося з тим, що французька авіагрупа буде самостійною бойовою одиницею, підпорядкованою Французькому національному комітету визволення), 12 листопада 1942 року «Нормандія» залишила авіабазу Раяк і через Ірак та Іран попрямувала до Радянського Союзу.

25 листопада підписано остаточну угоду між командуванням ВПС Червоної армії й військовою місією «Франції, що бореться» про участь французької ескадрильї в бойових діях на радянському фронті. Угода мала гриф «таємно», містила 14 пунктів і була складена у двох примірниках, обидва російською мовою. Французькою вона ніколи не публікуваласяНикольский A. B. (под ред.) Советско-французские отношения во время Великой Отечественной Войны 1941–1945 гг. М.: Политиздат, 1983. .

28 листопада 1942 року перша група пілотів авіагрупи № 3 «Нормандія» на трьох радянських пасажирських літаках Лі-2 вилетіла з Тегерана в Баку. 29 і 30 листопада літаки прибули до міста Іваново (250 км на північний схід від Москви) — місце формування підрозділу.

Ескадрилья «Нормандія» 4 грудня 1942 року наказом командувача ВПС генерала армії Новикова група «Нормандія» була включена до складу радянської авіації як винищувальна авіаескадрилья. Згідно з третім пунктом даного наказу, ескадрилья «Нормандія» озброювалася літаками Як-1Маков М. А. Формирование и боевая деятельность истребительного авиационного полка «Нормандия-Неман». Военно-исторический журнал. № 5-2008. . Ескадрилью введено до складу 6-ї запасної авіабригади під командуванням полковника Шумова. Командування бригади залучило до складу ескадрильї ще 17 радянських механіків. Тренувальні польоти здійснювалися на літаках Ут-2 (техніка пілотування), навчально-тренувальних винищувачах Як-7 (спарка) і бойових Як-1. Щоб пройти курс навчання, треба було здійснити сорок польотів з інструктором і п'ятнадцять самостійно.

22 березня 1943 року, закінчивши перепідготовку з освоєння Як-1, група, що отримала назву «Ескадрилья „Нормандія“», вилетіла на Західний фронт. Ескадрилья прибула на аеродром базування Муковнине біля міста Полотняний Завод Калузької області, де базувалися радянські бомбардувальники Пе-2 і була передана в оперативне підпорядкування 204-ї бомбардувальної дивізії 1-ї повітряної арміїКраткая история полка «Нормандия-Неман» на сайті «Красные соколы» .

4 квітня вперше була піднята в повітря по тривозі пара Дервіль — Дюран на пошуки літака розвідника. 5 квітня льотчики ескадрильї стали до першого бою й знищили два перші літаки противника: під час супроводу літака-розвідника над Єльнею він був атакований парою Фокке-Вульфів, що не помітили винищувачів супроводу, які йшли набагато вище — два пілоти ескадрильї Альбер Преціозі й Альбер Дюран відкрили рахунок збитим літакам. 13 квітня — перші втрати: в повітряному бою загинули Ів Бізьєн, Раймон Дервіль і Андре Познанскі.

16 квітня «Нормандія» була перебазована на аеродром Мосальськ-Василівське, де включена як 4-та авіаескадрилья до складу 18-го гвардійського винищувального авіаполку 303-ї авіадивізіїИстория 18-го гвардейского, Витебского, дважды Краснознаменного орденов Суворова второй степени и Почетного Легиона авиационного полка «Нормандия-Неман» (303 вад). Одним з підрозділів 303 вад була ескадрилья «Латиський стрілець» на літаках якої були нанесені білі блискавки. Згодом ці стріли стали символом 303-ї авіадивізії й назавжди — символом «Нормандії-Німану».

9 червня 1943 року в ескадрилью з Шотландії прибула друга група льотчиків. Після нетривалої підготовки вони включилися в бої за Орел. Вісім з дванадцяти льотчиків поповнення загинули протягом трьох місяців боїв.

Авіаполк «Франція, що бореться» Червневе поповнення дозволило розділити «Нормандію» на дві ескадрильї. Командиром першої став майор П'єр Пуяд, який прибув у СРСР 9 червня, другої — капітан Літольф. Група отримала ще дванадцять винищувачів Як-9, тим самим в строю стало 22 літаки.

Директивою Головного штабу ВПС Червоної армії № 1513619 від 5 липня 1943 року ескадрилья «Нормандія» переформована у 1-й окремий винищувальний авіаційний полк «Франція, що бореться» під командуванням Жана Тюляна. Тоді ж авіагрупа була згадана в наказі радянського командування: Жан Тюлян і Альбер Літольф були нагороджені орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Альбер Дюран, Марсель Лефевр і старший технік Луї Дюпре — орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня.

17 липня — трагічний день для «Нормандії» — з бойового польоту не повернувся командир полку Жан Тюлян. Командування полком «Нормандія» прийняв П'єр Пуяд.

У ході реорганізації полку було ухвалене рішення замінити французький технічний персонал радянськими механіками. На цей час літаки обслуговували 40 французьких авіатехніків і близько 100 радянських авіаційних фахівців. Заміна дозволила подолати мовний бар'єр, а при потребі — збільшити кількість техперсоналу до необхідної. 30 серпня в полк прибула третя група поповнення — ще дев'ять льотчиків.

За період з 1 квітня по 4 вересня 1943 року льотчики «Нормандії» здобули 75 безумовних і 4 можливі перемоги, а також знищили на землі 14 літаків противника. За цей час ескадрилья втратила 17 пілотів — половину свого особового складу.

Восени 1943-го «Нормандія» брала участь у наступі на Єльню і Смоленськ. До листопада полк збив ще 12 німецьких літаків, але і в строю залишилося тільки дев'ять льотчиків. На початку листопада залишки «Нормандії» були направлені з фронту в Тулу на переформування. 4 листопада в полк прибув декрет де Голля від 11 жовтня про нагородження полку французьким орденом Звільнення. «Нормандія» стала першою військовою частиною, яка отримала цю нагороду. Загальним наказом командувача ВПС Франції № 25 чотирнадцять льотчиків «Нормандії» були відзначені подяками і нагороджені Воєнними Хрестами. Чотири радянських офіцери, три техніки і зв'язківець, капітан Агавельян, лейтенанти Кунін, Даниленко і Шилінг були нагороджені Військовими Хрестами із золотою зіркою. Перекладачі полку Михайло Шик і Олександр Стахович, а також доктор Георгій Лебединський були нагороджені Військовими хрестами з бронзовою зіркою. Лейтенант Дідьє Бегін отримав звання капітана, Марсель Альбер і Марсель Лефевр — лейтенантів, аспіранти Ріссо, Матіс і Шик — молодших лейтенантів.

Друге формування. R.C. «Нормандія»

Наказом командувача ВПС Франції № 7152 від 29 грудня 1943 року з 1 січня 1944 року група «Нормандія» була реорганізована у винищувальний полк «Нормандія» у складі чотирьох ескадрилей. Одночасно, наприкінці грудня 1943 — початку січня 1944 року з Алжиру в полк прибуло нове поповнення — 21 льотчик, а в лютому — ще 14 пілотів, у тому числі майор Луї Дельфіно, який в травні став командиром полку. Наприкінці березні — початку квітня прибуло п'яте поповнення — 17 льотчиків. До літа 1944 року, отримавши чергове поповнення і переозброївшись на нові Як-9Т, полк мав у своєму складі вже 58 пілотів і 55 літаків, що за кількісним складом по радянським військовим міркам відповідало майже двом винищувальним авіаполкам.

У травні 1944 року були сформовані: 1-ша ескадрилья «Руан» під командуванням лейтенанта Марселя Альбера; 2-га ескадрилья «Гавр» під командуванням лейтенанта Іва Мур'є; 3-тя ескадрилья «Шербур» під командуванням лейтенанта Марселя Лефевра; 4-та ескадрилья «Кан» під командуванням капітана Рене Шалля.