Михайло Євгенович Гу́йда (4 січня 1955, Тихенький) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1983 року (у 1987—1989 роках — перший заступник голови, у 1988—1992 — голова правління Київської організації). Дійсний член Академії мистецтв України з 2001 року. Почесний професор Чжецзянського університету науки та технології в Тіньхуа та Університету природничих наук та технологій в Ханчжоу. Чоловік художниці Оксани Полтавець-Гуйди, батько художниці Марії Гуйди.
Біографія Народився 4 січня 1955 року, на хуторі Тихенькому Павловського району Краснодарського краю (нині Російська Федерація). Протягом 1976—1982 років навчався в Київському державному художньому інституті у навчально-творчій майстерні станкового живопису під керівництвом Віктора Шаталіна. Навчання закінчив з відзнакою, здобув кваліфікацію художника-живописця, педагогаГуйда Михайло Євгенович / Кафедра живопису і композиції. Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури..
Після здобуття фахової освіти продовжив працювати у стінах вишу, де у 1982—1983 роках викладав на кафедрі живопису. У 1983—1986 роках проходив асистентуру-стажування у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна під керівництвом Віктора Орєшникова. Опісля продовжив працювати у Київському художньому інституті: з 1992 року — доцент, з 1995 року — професор. З 1993 року очолює майстерню станкового живописуГуйда Михайло Євгенович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка/. Серед учнів: Святослав Брахнов, Сергій Гончаренко, Юрій Єрмоленко, Микола Кіщук, Юрій Ковтонюк, Кіра Левченко, Анатолій Ломовський, Віолетта Монсевич, Ніна Ніконенко.
У 1999—2000 роках — викладач Чжецзянського педагогічного університету в Тіньхуа.
Мешкає в Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10АГуйда Михайло Євгенович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 150..
Творчість Працює в галузях станкового живопису (створює історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти) і графіки. Стилістичний напрям — постмодернізм. Серед робіт:
живопис «На-гора!» (1980); «У степах під Херсоном» (1982); «Перший полковий» (1983); «Тиша» (1983); «Коліївщина» (1986); «Поминання» (1987); «Весна» (1989); «Сон біля моря» (1990); «Гра ангелів» (1991); «Великдень» (1992); цикл «Кримські пейзажі» (1992–1997); «Дитинство» (1993); «Мелодія» (1993); «Український пейзаж» (1994); диптих «Благовіщення» (1995); «Жінка з Кіото» (1998); «Сімейний портрет у східному вбранні» (1998); «Поминання» (1999); «Кубанське весілля» (2001); «Зустріч Івана Мазепи з Карлом ХІІ» (2001); «Свято ліхтарів» (2003); графіка «Біля джерела» (2000); «Дівчина з віялом» (2000); диптих «Любов» (2000). </div> Написав портрети Наталії Полтавець (1984), Богдана Бенюка (1995), Раїси Недашківської (1999), Софії Ротару (2002).
1990 року вийшов каталог робіт митця «Михайло Гуйда. Живопис».
З 1982 року бере участь у мистецьких виставках. Провів персональні виставки у Києві у 1988, 1990—1993, 1995—1999 роках, Римі, Турині, Фільдерштадті, Варшаві, Битомі, Піттсбурзі, Кіото, Шанхаї, Ханчжоу.
Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві, Третьяковській галереї у Москві, музеях Японії, Китаю, Румунії.
Автор статті «Нотатки про класичний китайський живопис» // «Мистецькі обрії '2001–02: Альманах» (К., 2003).
Відзнаки Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1991; за заслуги у розвитку українського образотворчого мистецтва та плодотворну педагогічну діяльність); Лауреат Міжнародного фестивалю «Золотий перетин» (1996); Премія імені Івана Огієнка (2000); Народний художник України (2001; за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки); Золота медаль Академії мистецтв України (2004; за особистий внесок в образотворче мистецтво); Почесна грамота Верховної Ради України (2005); Національна премія України імені Тараса Шевченка (2016; за цикл живописних творів «В єдиному просторі»).
Примітки
Література