Війна четвертого покоління () — конфлікт, який характеризується стиранням відмінностей між безпосередньо війною і політикою, між залученими в неї військовими і цивільним населенням. Див. також Гібридна війна.
Опис Ідея «війни четвертого покоління» зародилася в часи Холодної війни, коли наддержавам в ході боротьби за свою присутність у різних точках світу стало зрозуміло, що широкомасштабне застосування танків, авіації і ракет в цих умовах малоефективне, проте роль партизанських та різних політичних, економічних, фінансових, інформаційних та психологічних підривних операцій кардинально зросла.
Концепція 4GW була вперше висунута в 1989 році американським військовим експертом Вільямом Ліндом. Стратегія 4GW включає також підготовку так званих «Кольорових революцій», то до її творців відносять Майкл Макфол, який обіймав посаду посла США .
Назва війна четвертого покоління походить до прийнятої на Заході класифікації поколінь війн: Перше покоління характеризується лінійною тактикою, часів застосування холодної зброї і мушкетів. Друге покоління характеризується впровадженням тактики «вогню і маневру», часів Першої світової війни і безпосередньо перед нею. Третє покоління характеризується тактикою широких маневрів, оточень супротивника і прориву його ліній оборони на велику глибину з використанням великих танкових з'єднань та авіації.
Характерною рисою стратегії 4GW є те, що країна «ляльковод» або фактичний агресор для реалізації своїх задумів використовує якогось «агресивного недержавного суб'єкта» іншої країни, тобто сили, що знаходяться в прямій опозиції державі-жертві агресії. У своїй суті стратегія 4GW націлена на придушення волі населення і влади країни-жертви до якого-небудь опору.
Вважається, що за показниками «cost — efficiency» сьогодні значно продуктивніше: не вкладати величезні кошти в широкомасштабну війну, а застосовувати різні все нові й нові підривні тактичні прийоми, щоб змусити країну-жертву агресії постійно виснажувати свої військові, фінансові ресурси в ході безперервної і постійно підживлюваної ззовні партизанської війни та терористичної діяльності. Паралельно з цим цілеспрямовано ініціювати наростання соціально-економічного хаосу в цій країні, посилювати психологічний та інформаційний тиск на її народ й керівництво до такого моменту, коли небажана влада об'єкта агресії буде готова здатися і піти.
Для цього використовується широкий набір технологій. Ці технології застосовуються в комплексі та протягом досить тривалого часу.
Вони включають: Терористичні дії різного характеру від підриву військових та цивільних об'єктів до партизанських дій груп організованої злочинності на великій території країни. Терор доволі жорсткого характеру, щоб змусити населення в районах дії банд повністю підкорятися терористам і під страхом болісної смерті придушити будь-яку волю людей до опору. Бандам характерний транснаціональний склад з великою часткою участі іноземних найманців, їх базування децентралізовано. Цілеспрямовані агресивні атаки на традиційні культурно-історичні цінності населення. Різке зниження рівня культури, етичного та естетичного виховання громадян, їхнього освітнього рівня. Перетворення людей у «манкуртів». Витончена та високотехнологічна психологічна війна, маніпулювання засобами масової інформації, постійне проведення агресивних акцій інформаційної війни, як усередині країни, так і в світовому медійному просторі, включаючи Інтернет. Застосування правовійни — спотворене використання норм внутрішнього та міжнародного права з метою завдання збитків опоненту, завоювання симпатій світової громадської думки в рамках кампаній «паблік релейшнз», фінансового виснаження супротивника, вимотування шляхом усілякого затягування різних юридичних процедур, нав'язування міжнародних правових норм, підміна ними норм національного законодавства на шкоду національним інтересам країни-жертви агресії, вихід за рамки загальноприйнятих міжнародних правових норм і використання замість них регіональних чи корпоративних правових норм з метою легалізації тих чи інших своїх агресивних дій. Надання всіх форм тиску на країну-жертву: політичного, економічного (санкції), соціального і військового. Реалізація на території країни-жертви тактики «конфліктів низької інтенсивності» за участю будь-яких зовнішніх сил. Організація «кольорових революцій», демонстрацій, пікетів та кампаній ненасильницького непокори із застосуванням соціальних мереж та інших інтернет-технологій. Надання широкомасштабної інформаційної, фінансової та військово-технічної допомоги бандформуванням, що займаються партизанською війною.
Приклади Громадянська війна в Сирії Громадянська війна у Лівії Війна на Донбасі
Див. також Асиметрична війна Гібридна війна Розділяй і володарюй Іррегулярна війна
Ресурси Інтернету 4GW — Fourth generation warfare
Pre-Modern War compared to Fourth Generation War Fourth Generation Politics compared to Fourth Generation War Anticipating the Nature of the Next Conflict Hezbollah Ushers in New Generation of Warfare Fourth Generation Warfare