Експериментальна мова — це штучно створена мова спеціально для лінгвістичних досліджень, зазвичай для таких, що базуються на відношенні мови та думки.

Одне конкретне припущення, що отримало велику популярність серед письменників-фантастів, має назву гіпотеза Сепіра-Уорфа. Стверджується, що структура мови деяким чином впливає на спосіб сприйняття світу її носіями, якщо вплив є потужним йдеться про такий феномен як «лінгвістичний детермінізм», коли «мова визначає думку», при слабкому впливі — «лінгвістична відносність (релятивність)», у цьому випадку «мова впливає на думку».

Класифікація штучних мов за гіпотезою Сепіра-Уорфа

Штучні мови Лаадан (), створена та описана американським лінгвістом Хейденом Елджіном () в її науково-фантастичному романі «Рідна мова» (). Ладана — феміністська мова, яку створили пригноблені жінки у патріархальному суспільстві. Логлан (), створена Джеймсом Куком Брауном (), була розроблена для лінгвістичного дослідження з конкретною метою створити кардинально інакшу мову у порівнянні з усіма існуючими природними мовами, щоб люди, які вивчають її, розвивали абсолютний інший та оригінальний спосіб мислення (у випадку, якщо гіпотеза про мову Логлан правдива). Ложбан — мова, що є дуже схожою до мови Логлан, та має ті ж самі принципи. Токі-пона, до створення якої Соню Єлену Кізу () надихнула даоська філософія.

Вигадані мови

Мають назву Вавилон 17 () вигадана Семюелем Ділейні і зосереджена на ідеї, що відкидає незалежне мислення її носіїв, змушуючи їх думати логічно. У романі мова Вавилон-17 порівнюється з мовами комп'ютерного програмування, які не допускають помилок або неточностей у формулюваннях. Новомова (), створений Джорджем Орвеллом у своєму романі 1984. Правік () є однією з мов, описаних у науково-фантастичному романі Урсули Ле Гуїн Знедолені, якою частково розмовляють в анархо-комуністичному суспільстві.

Безіменні У «Гімні» Айн Ренд описано процес, коли Всесвітня Рада нав'язувала усьому населенню певний тип мислення (колективістське мислення), шляхом вилучення з мови усіх слів, що якимось чином можуть виражати індивідуальність. У «Дюні» Френка Герберта леді Джессіка, яка має широкі знання у сфері лінгвістики, стикається з фременами, корінними жителями Дюни. Вона шокована вираженням насилля у їхній мові, так як на її думку їхній лексикон та структура мови відображають їхню культуру. У «Прірві» Роберта Хайнлайна герої вивчають штучну мову, яка дає їм можливість мислити логічно та ясно, уникаючи «хибних фактів» у лінгвістичних конструкціях існуючих мов. У «» Джека Венса головна увага зосереджена на експериментах із моделювання цивілізації за допомогою змін мови. У «Історії твого життя» Теда Чана прибульці використовують писемну мову, вивчення якої дає людині можливість думати по-іншому. У «Невимовному» Говарда Лавкрафта розглядається ідея, що полягає у гіпотезі, чи хтось може осмислити те, що не має імені та не може бути описано за допомогою будь-яких засобів.