Паскаль Кіньяр () (23 квітня 1948, Верней-сюр-Авр, департамент Ер) — французький письменник, есеїст.

Біографія Народився 23 квітня 1948 у Верней-сюр-Авр в департаменті Ер (Франція). Батько — директор ліцею, мати — органістка. Виріс у Гаврі. У 18 місяців пережив період німоти, що була відновилася у 16 років. Згодом він писав:

Захоплювався музикою (вчився грати на піаніно, органі, віолончелі, альті) та давніми мовами.

У 1966—1968 роках вивчав філософію разом з Даніелем Кон-Бендітом, серед їхніх викладачів були Емануель Левінас та Поль Рікер. Під впливом подій 1968 року відійшов від філософії. Першою книгою Кіньяра було есе про Леопольда Захер-Мазоха. Співпрацював з журналом «Ефемер» (L'Éphémère), навколо якого групувалися Ів Бонфуа, Андре дю Буше, Філіп Жаккотте, Мішель Леріс. З 1969 року працював редактором у видавництві Меркюр де Франс.

1997 року мав серйозний серцевий напад і потрапив до шпиталю; під впливом перебування в лікарні написав книжку «Таємне життя» (Vie secrète), що є особливим поєднанням роману, інтимного щоденника, сну, поезії, трактату та есе. Таємне життя вирізняється своєю фрагментарністю та афористичністю. Надалі для його творчості доволі характерні тексти з невизначеним жанром, водночас у 2000-і роки він написав декілька романів.

Керує Міжнародним фестивалем опери та театру бароко в Версалі.

Твори L' Être du balbutiement: essai sur Sacher-Masoch, 1969. Про Захер-Мазоха. Alexandra de Lycophron, 1971 La Parole de la Délie: essai sur Maurice Scève, 1974 Про Моріса Сева Michel Deguy, 1975. Про Мішеля Дегі. Écho, suivi de Épistolè Alexandroy, 1975 Sang, 1976 Le Lecteur, 1976 Hiems, 1977 Sarx, 1977 Les Mots de la terre, de la peur et du sol, 1978 Inter aerias fagos, 1979 Sur le défaut de terre, 1979 Carus, 1979. Про імператора Гая Марка Аврелія Кара Le Secret du domaine, 1980 : «Записки на табличках Апроненіі Авіцена» / (Les Tablettes de buis d'Apronenia Avitia) Petits traités , три томи 1981, 1983, 1984 Le Vœu de silence: essai sur Louis-René des Forêts, 1985 Longin, 1985 Une Gêne technique à l'égard des fragments, 1986 «Салон у Вюртемберзі» (Le Salon du Wurtemberg, 1986). Музикант, який грає на віолі-де-гамба, зачиняється у своєму будинку в Вюртемберзі. La leçon de musique, 1987 «Сходи Шамбора» (Les Escaliers de Chambord, 1989). Про антиквара, любителя іграшок та замку Шамбор. Petits traités , томи 1-8, 1990. «Альбіцій» (Albucius), 1990. Про еротичного письменника в Стародавньому Римі. «Секс та страх» (Le Sexe et l'Effroi, 1994). Есе про роль сексу в античному світі. «Усі ранки світу» (Tous les matins du monde, 1991). Про французького музиканта XVIII століття Марена Маре. Усі ранки світу (фільм)|Екранізація з Жераром Депардьє. Georges de la Tour, 1991. Про художника Жоржа де ла Тура La Frontière, 1998 Le Nom sur le bout de la langue, 1993. Есе : «Звичайна формальність» / (Una pura formalità ) L'Occupation américaine, 1994. (Роман про кохання у 50-х роках минулого століття) Les septante, 1994 L'amour conjugal, 1994 Rhétorique spéculative, 1995 La Haine de la musique, 1996. Есе Vie secrète, 1998 «Тераса в Римі» (Terrasse à Rome, 2000). Дія відбувається у XVII столітті. Tondo, 2002 Le Dernier Royaume. Остання королівство — Шість частин: I: Les ombres errantes, 2002 II: Sur le jadis, 2002 III: Abîme, 2002 IV: Les paradisiaques, 2005 V: Sordidissimes, 2005 VI: La barque silencieuse, 2009 Écrits de l'éphémère, 2005 Pour trouver les Enfers, 2005 «Вілла Амалія» (Villa Amalia, 2006). Про жінку-композитора. Екранізація Бенуа Жако з Ізабель Юппер (2009) L'Enfant au visage couleur de la mort, 2006 Triomphe du temps, 2006 Ethelrude et Wolframm, 2006 Le Petit Cupidon, 2006 Requiem, 2006 La Nuit sexuelle, 2007 Boutès, 2008

Нагороди Лауреат Гонкурівської премії 2002 року за книгу «Les ombres errantes» Премія Французької Академії 2000 року за «Тераса в Римі» Премія критики за «Карус» 1980 року

Література Jean-Louis Pautrot, (sous la dir.), Pascal Quignard, Revue L'Esprit créateur, n°52, 2012, The Johns Hopkins University Press, John D. Erikson, Maria et Daniel Brewer editors. Numéro consacré à l'oeuvre de Pascal Quignard, avec les contributions de J-L. Pautrot, C. Claude, B. Gorrillot, C. Alvares, A. Cousin de Ravel, B. Thibault, G. Turin, J. Acquisto, John T. Hamilton, C. Lapeyre Desmaison, D. S. Larangé. Philippe Bonnefis et Dolorès Lyotard (dir.), Pascal Quignard, figures d'un lettré, Paris, Galilée, 2005, Philippe Bonnefis, Son nom seul, Paris, Galilée, 2001. Agnès Cousin de Ravel, "Quignard, maître de lecture Lire, vivre, écrire, collection Fictions pensantes, Hermann, 2012. Chantal Lapeyre-Desmaisons, Mémoires de l'origine, Paris, Galilée, 2006. Adriano Marchetti, La Mise au silence, Seyssel, Champ Vallon, 2000. La métayère de Rodez, Écrit de Pascal Quignard in Pascal Quignard ou le noyau incommunicable sous la direction de Jean-Louis Pautrot et Christian Allègre, Les Presses universitaires de Montréal, 2004. Sophie Nauleau, La main d'oublies, récit tiré de Tous les matins du monde, Paris, Galilée, 2007. Jean-Louis Pautrot, Pascal Quignard ou le fonds du monde, Rodopi, Amsterdam, New-York, 2007. Benoît Vincent, Le Revenant. Pascal Quignard (Littérature inquiète II), Saint-Cyr sur Loire, 2009. Dominique Rabaté, Pascal Quignard Étude de l’œuvre Bordas, 2008. Kristeva I. Pascal Quignard: la fascination du fragmentaire. Paris: Harmattan, 2008 Europe (revue littéraire mensuelle), Pascal Quignard n° 976—977, août-septembre 2010. Avec une lettre de Pascal Quignard à Dominique Rabaté. Sur la curiosité téméraire des lecteurs de romans. Écrit de Pascal Quignard in Chantal Lapeyre-Desmaison (sous la dir.), Lecteurs de fictions, Champs du Signe, Éditions universitaires du Sud, 2010. Bernard Vouilloux, La Nuit et le Silence des images. Penser l'image avec Pascal Quignard, Éditions Hermann, 2010. La place de l'image (de rêve, d'art) dans l’œuvre de l'écrivain.

Примітки

Посилання Бібліографія Критика про Кіньяра На imdb.com