БА-64 — радянський легкий бронеавтомобіль періоду Другої світової війни. Був створений в липні — грудні 1941 року на шасі повнопривідного легкового автомобіля ГАЗ-64 з використанням як довоєнних радянських напрацювань по повнопривідним бронеавтомобілям нового покоління, так і з використанням досвіду, отриманого при вивченні трофейних німецьких бронеавтомобілів. БА-64 став першим радянським серійним повнопривідним бронеавтомобілем, залишився єдиною машиною цього класу, прийнятою на озброєння в СРСР в роки війни, а також став останнім радянським бронеавтомобілем класичного типуСхожі з бронеавтомобілем бойові броньовані машини розроблялися і приймалися на озброєння в СРСР і в подальшому, офіційно вони класифікувалися інакше: БРДМ-1 і БРДМ-2 — як БРМ, а БТР-40 — як легкий бронетранспортер; хоча в західній історіографії перші дві з них і, рідше, БТР-40, традиційно класифікують як бронеавтомобілі. Всього в ході серійного виробництва БА-64, з квітня 1942 по початок 1946 року, було випущено 9110 бронеавтомобілів цього типу.
БА-64 активно використовувалися радянськими військами з літа 1942 року аж до кінця війни, переважно у ролі розвідувальних машин, і також для безпосередньої підтримки піхоти. У післявоєнні роки БА-64 використовувалися в основному в ролі навчально-бойових машин і були зняті з озброєння Радянської Армії в першій половині 1950-х років. БА-64 також поставлялися ряду союзних СРСР країн і в незначних масштабах використовувалися армією КНДР в Корейській війні.
Історія створення До початку Німецько-радянської війни єдиним що знаходятився у виробництві легким бронеавтомобілем в СРСР був БА-20М. Створений у середині 1930-х років на базі легкового автомобіля ГАЗ-М-1, БА-20 до 1941 року встиг застаріти: його задньопривідне шасі не забезпечувало достатньої прохідності на пересіченій місцевості, а броня, яка захищала лише від небронебійних куль, не відповідала зрослим вимогам по захищеності. З 1941 року, у зв'язку зі скороченням виробництва ГАЗ-М-1 і переходом до випуску нового повнопривідного автомобіля ГАЗ-64, було вирішено перевести легкий бронеавтомобіль на базу останнього. Роботи по бронеавтомобілях нового покоління, що використав повнопривідне шасі і корпус з раціональними кутами нахилу броні, велися в СРСР ще в передвоєнні роки, але не зайшли далі створення дослідних зразків.
Ідея розробки нового бронеавтомобіля була подана в ініціативному порядку конструкторами ГАЗу після початку війни. Після схвалення керівництва, 17 липня 1941 конструкторським бюро під керівництвом В. А. Грачова були розпочаті роботи по майбутньому БА-64. Попередня проробка компоновки бронеавтомобіля здійснювалася Ф. А. Лепендіним. Спочатку планувалося обмежитися переведенням на нове шасі бронекорпуса і устаткування БА-20, але вже незабаром стало очевидно, що рівень його броньового захисту недостатній, а нераціональна форма і компоновка корпусу не дозволяють її підсилити без значного збільшення ваги конструкції. У зв'язку з цим було вирішено розробляти повністю нову конструкцію, орієнтуючись при цьому на передвоєнні дослідні машини, такі як ЛБ-62. При створенні враховувався досвід бойового застосування радянських бронеавтомобілів в початковий період війни, також вплив на конструкторів зробило вивчення трофейного німецького бронеавтомобіля, імовірно Sd.Kfz.221 (або Sd.Kfz.222), продемонстрованого на Полігоні НДІ БТ в Кубинці 23 серпня, а 7 вересня переведеного на ГАЗ для детального вивчення.
16 вересня відбулася нарада, на якій обговорювалася концепція майбутнього бронеавтомобіля, що отримав назву «64-Б». Крім конструкторського колективу, участь у ньому взяли головний конструктор заводу А. О. Ліпгарт і його заступник по танкобудуванню М. О. Астров, що займався розробкою малих і легких танків. За підсумками наради було вирішено створювати бронеавтомобіль з гранично мінімізованим заброньованим обсягом і коротким, лише незначно виступаючим по довжині за межі рами корпусом. Нововведенням стало також введення різкої диференціації бронезахисту. Внутрішнє компонування бронеавтомобіля також вийшло максимально стиснутим, для розміщення паливного бака в кормовій, найменш вражаємої в бою, частини машини, довелося навіть насунути місце водія на моторний відсік, помістивши його на коробці передач. Майбутній бронеавтомобіль, крім покладеної на БА-20 функцій командирської розвідки, зв'язку та обслуговування розвідгруп, завдяки кращій прохідності, планувалося застосовувати також для переслідування відступаючого противника, служби управління боєм, боротьби з авіадесантом противника або, завдяки малій масі, для використання у власних авіадесантних операціях. Машину передбачалося також використовувати для забезпечення ППО танкових і кавалерійських частин, тому її зброя повинна була бути здатна вести вогонь і по повітряним цілям.
Розробкою бронекорпуса, позначається як ГАЗ-125, займалися кузовні фахівці заводу — Б. Т. Комаревський, В. Ф. Самойлов, Ю. Н. Сорочкін і Г. О. Носов, а також конструктор танкового ОКБ О. С. Маклаков, який займався проектуванням башти бронеавтомобіля, і М. О. Астров, що здійснював консультацію робіт. 13 та 15 жовтня були закінчені перший і другий варіанти компоновки машини, після чого до роботи приступив колектив під керівництвом провідного конструктора по машині Г. М. Вассермана, що займався переробкою шасі ГАЗ-64 під роль бронеавтомобіля. Деталі, що розроблялися для бронеавтомобіля, отримали спочатку індекс «64-Е», а пізніше, після модернізації -«64-Ж». Незважаючи на брак досвіду у більшості конструкторів, проектування просувалося швидкими темпами. 24 — 27 листопада був зібраний броньовий корпус, продемонстрований маршалу К. Є. Ворошилову, який взяв після цього роботу над бронеавтомобілем під свій контроль. Збірка прототипу бронеавтомобіля почалася 5 грудня, а 9 січня 1942 року в основному закінчений прототип під управлінням Грачова здійснив свій перший виїзд, що пройшов у цілому успішно, за винятком виявиленої слабкості підвіски. Башта при цьому, хоча і не повністю укомплектована, всупереч деяким джерелам на бронеавтомобілі вже присутня, будучи вперше встановлена на нього ще 12 грудня. Бронеавтомобіль отримав заводський індекс «64-125» і на наступний день був повністю зібраний і продемонстрований Ворошилову.
Заводські випробування «64-125» тривали ще протягом місяця, при цьому знову виявилася слабкість підвіски, яка неодноразово виходила з ладу. 17 лютого бронеавтомобіль був продемонстрований вже Наркомові танкової промисловості В. О. Малишеву в Москві. Тоді ж було затверджено остаточне, військове, позначення для нової машини — БА-64. 21 — 23 лютого бронеавтомобіль провів випробування озброєння на Софрінському артилерійському полігоні та полігоні заводу № 8, а 3 березня, разом з новим легким танком Т-70, БА-64 був продемонстрований в Кремлі перед членами уряду, в тому числі Й. В. Сталіним. Після проведення всіх необхідних доробок, БА-64 був постановою ДКО від 14 березня прийнятий на озброєння. Постановою РНК СРСР від 10 квітня 1942 Грачову була присвоєна Сталінська премія третього ступеня, одночасно за розробку ГАЗ-64 і БА-64 на його базі.
Серійне виробництво Виробництво БА-64 було розгорнуто на ГАЗі в квітні 1942 року, перші серійні бронеавтомобілі були зібрані вже в тому ж місяці, однак в той період вони не були прийняті військовим прийманням через відсутності кулестійких шин типу «ГК». Тим не менш, перші 35 БА-64 були прийняті військовими вже на початку травня. Броньовий корпусу для машин дослідної партії і нульової серії виготовлялися на заводі № 177 в Виксі, але надалі був організований їх випуск на кузовному корпусі ГАЗу. Перший час виробництво БА-64 гальмувалося затримками з поставкою комплектуючих, насамперед двигунів, мостів і шин, але з липня 1942 року заводу вдалося домогтися виконання плану. Разом з накопиченням досвіду експлуатації і бойового застосування бронеавтомобіля в його конструкцію почали вносити зміни. Вже в червні були ліквідовані відкидні протигранатні сітки над баштою, як такі що не виправдовують себе. У липні було встановлено вентиляційний отвір в даху відділення управління, так як річна експлуатація БА-64 показала, що температура в жилих відділеннях бронеавтомобіля могла доходити до 55-60 °C, а у вересні — регульований вентиляційний люк в даху моторного відділення, оскільки його вентиляція теж виявилась недостатньою.
Експлуатація виявила також і недостатню надійність БА-64: при гарантованому пробігу в км, за повідомленнями з військ, багато бронеавтомобілів виходили з ладу вже при 1000-4000 км пробігу. Основною причиною виходу бронеавтомобілів з ладу була поломка переобтяженого заднього моста, що траплялась переважно в результаті неправильної експлуатації, коли рух на низьких передачах проходив без включення переднього моста і підвищений крутний момент повністю передавався на задній міст. Для усунення цього, з 3 листопада 1942 року як тимчасовий захід був введений передній міст, що не відключався; на вже випущених бронеавтомобілях переробка здійснювалася силами військових майстерень. Надалі для вирішення цієї проблеми в листопаді 1942 — лютому 1943 років в конструкцію БА-64 було внесено низку змін, спрямованих на посилення півосей і мостів. Перевантаженою виявилась також підвіска передніх коліс, для усунення пробоїв якої в лютому 1943 року була введена додаткова пара гідравлічних амортизаторів і посилені ресори. Також для кращого огляду місцевості водієм з березня 1943 року були введені оглядові лючки, які закривались броньовими заслінками. .
5 — 14 червня ГАЗ піддався ряду масованих нальотів німецької авіації, в результаті чого був повністю зруйновані або серйозно пошкоджені ряд цехів, у тому числі й той, що виготовляв броньові корпуси і поставляв двигуни ГАЗ-ММ моторний корпус № 1. Крім того, було повністю виведено з ладу постачання виробництва стисненим повітрям і частково — електроенергією, що тимчасово паралізувало роботу. Згорів і механоскладальний цех МСЦ-5, що здійснював збірку БА-64, в результаті чого випуск бронеавтомобілів з 7 червня був припинений повністю і до переходу на модифікацію БА-64Б відновлений вже не був. Всього з квітня 1942 по червень 1943 року був випущений 3901 бронеавтомобіль БА-64, в тому числі 1352 у радійному варіанті.
БА-64Б Однією з головних проблем БА-64 була також недостатня бічна стійкість, обумовлена вузькою для машини такого класу колією базового ГАЗ-64 в поєднанні з порівняно високим центром ваги бронеавтомобіля. Необхідність розширення колії БА-64 стала очевидна конструкторам ще під час випробувань його прототипу навесні 1942 року, але для якнайшвидшого початку випуску бронеавтомобіля було вирішено відкласти введення ширшої колії, оскільки це вимагало перебудови налагодженого виробництва агрегатів шасі тоді, коли ГАЗ був вже завантажений освоєнням випуску нових зразків бронетехніки, таких як танк Т-70. Тим не менш, з 31 серпня 1942 року за ініціативою конструкторського бюро все ж були розпочаті роботи зі створення модифікації БА-64 з розширеною колією, а 26 вересня були передані ГАБТУ на затвердження план докорінної модернізації бронеавтомобіля і програма його випробувань. Перший прототип модернізованого БА-64, який отримав заводське позначення 64-125-Б, був виготовлений в жовтні 1942 року і в кінці того ж місяця надійшов на випробування.
Покращена модель БА-64Б була запущена в серійне виробництво в 1943 році. Як база для неї використаний легкий армійський всюдихід ГАЗ-67Б з ширшою колією. Це поліпшило бічну стійкість у порівнянні з вихідним варіантом БА-64. Турельна установка кулемета ДТ була замінена на баштову. Серійний випуск БА-64Б тривав до 1946 року включно (тоді побудували останні 62 машини).
БА-64Б використовували чехословацькі і польські з'єднання, сформовані на території СРСР. Після закінчення Другої світової війни частина БА-64Б була передана НДР, де вони успішно виконували функції поліцейських бронемашин. БА-64Б також поставляли до Північної Кореї, Китаю і Югославії.