КВ-85 — радянський важкий танк періоду Німецько-радянської війни. Абревіатура КВ означає «Клим Ворошилов» — офіційна назва серійних радянських важких танків випуску 1940–1943 рр. Індекс 85 означає калібр основного озброєння машини.
Ця бойова машина була розроблена конструкторським бюро дослідного заводу № 100 в травні-липні 1943 року у зв'язку з появою у супротивника нових важких танків «Тигр». КВ-85 був прийнятий на озброєння Робітничо-Селянської Червоної Армії 8 серпня 1943 року і серійно випускався на Челябінському Кіровському заводі (ЧКЗ) до жовтня того ж року включно . Причиною зняття з виробництва послужив перехід ЧКЗ на випуск більш досконалого важкого танка ІС-1. Всього ЧКЗ побудував 148 танків КВ-85, які активно застосовувалися в бойових діях 1944 року. Всі надіслані на фронт машини були безповоротно втрачені або списані в 1944 — 1945 рр. До теперішнього часу зберігся тільки один автентичний КВ-85 і один більш ранній дослідний танк КВ-1с «Об'єкт 238», у якого штатна 76-мм гармата була замінена на 85-мм.
Історія створення Поява наприкінці 1942 — на початку 1943 року нового німецького важкого танка «Тигр» відразу зробило радянський важкий танк КВ-1 і його «швидкісну» модифікацію КВ-1с застарілими. Непробивна німецькими танковими і протитанковими гарматами в 1941 і початку 1942 року броня танка КВ не представляла для гармати «Тигра» особливої трудності, а 76-мм гармата ЗІС-5, встановлена на КВ, могла пробити тільки бортову і кормову броню «Тигра» із дистанцій, що не перевищують 200 м. У цих умовах були форсовано роботи з розробки нового важкого танка ІС для Червоної Армії і зразків артилерійського озброєння, здатних пробити броню «Тигра». За результатами обстрілу трофейного «Тигра» було з'ясовано, що на дистанції до 1000 м його лобова броня пробивається снарядами 85-мм зенітної гармати зразка 1939 року (52-К). Тому 5 травня 1943 року на засіданні Державного комітету оборони (ДКО) було прийнято постанову № 3289 «Про посилення артилерійського озброєння танків та самохідних установок». У ньому перед танковими і артилерійськими конструкторами ставилися завдання про розробку танкових і самохідних 85-мм гармат з зенітною надпотужною балістикою. Ці гармата передбачалося встановлювати в штатну башту танка КВ-1с і на новий важкий танк ІС.
За виконання цього завдання були відповідальними Центральне Артилерійське Конструкторське Бюро (ЦАКБ) під керівництвом Василя Гавриловича Грабіна і Конструкторське Бюро артилерійського заводу № 9 під керівництвом Федора Федоровича Петрова . Кожен з цих колективів намагався провести свою конструкцію на озброєння, і їх голови не раз посилали листи до вищих інстанцій з обвинуваченнями на адресу «конкурентів» і відповідями на них з тих чи інших технічних або організаційних питань. Тим не менше до 14 червня 1943 обидва колективи представили для монтажу в дослідні танки свої гармати. ЦАКБ розробив 85-мм гармату С-31 на базі серійної 76-мм танкової гармати ЗІС-5 шляхом накладення на її люльку 85-мм ствольної групи. КБ заводу № 9 використало свій проект самохідної 85-мм гармати Д-5С, затвор і підйомний механізм до якої були взяті від серійної 76-мм танкової гармати Ф-34.
До 20 липня 1943 дослідний завод № 100 зібрав два дослідних танка КВ, озброєних цими гарматами. Першим з них був «Об'єкт 238», іноді званий КВ-85г. Ця машина повністю відповідала технічним завданням — у танка КВ-1с зі штатною баштою на погоні 1535 мм замінили 76-мм гармату ЗІС-5 на 85-мм гармату С-31 конструкції ЦАКБ. Другим дослідним танком був «Об'єкт 239» або КВ-85, побудований в ініціативному порядку конструкторами ЧКЗ і заводу № 100 під керівництвом Жозефа Яковича Котіна. Оскільки в наявності малася зайва башта від нового танка ІС (корпус для неї ще не був готовий), то її встановили на шасі КВ-1с, збільшивши діаметр нижнього погона на даху бойового відділення зі штатного 1535 мм до 1800 мм. Ця операція була вельми технічно складною, так як діаметр погона взагалі перевищував ширину даху бойового відділення. Рішення знайшли в розширенні підбаштової коробки за рахунок приварювання циліндричних броньових вставок під виступаючі частини погона. Оскільки другої гармати С-31 для озброєння «Об'єкту 239» не було, то його оснастили 85-мм гарматою Д-5Т конструкції КБ заводу № 9. Разом з двома прототипами танка ІС КВ-85 взяв участь в заводських випробуваннях, в яких КВ-85Г не брав участь — всім було ясно, що останній їх не пройде через велику тісноту бойового відділення. Всього КВ-85 пройшов на випробуваннях 284,5 км, середня швидкість руху склала 16,4 км/год. Зважаючи на велику необхідність Червоної Армії в нових танках ці випробування зараховувалися як державні і, не чекаючи їх кінця, ДКО 8 серпня прийняв постанову № 3891 про прийняття на озброєння КВ-85 і початок серійного виробництва цих танків на ЧКЗ. Через кілька днів перші серійні КВ-85 уже покинули складальні лінії ЧКЗ.
Гармата Д-5Т також показала свою перевагу над С-31 на випробуваннях з 21 по 24 серпня на Гороховецькому артилерійському полігоні. У цих випробуваннях брали участь всі чотири дослідні машини — два прототипи ІС, КВ-85 і КВ-85Г. Д-5Т менше вібрувала після пострілу, не мала громіздких врівноважуючих вантажів, була менша за габаритами, міцністю і легкістю в обслуговуванні. Однак платою за це стало використання в її конструкції багатьох дрібних деталей з високими вимогами до їх допусків і механічної обробки. Як наслідок, Д-5Т вироблялася невеликими серіями. Спочатку гармата Д-5Т встановлювалася на танки Т-34-85 побудови тільки заводу № 112 «Червоне Сормово». Однак в башті танка Т-34-85 вона займала багато місця, утрудняючи роботу заряджаючого, не дозволяла розмістити в башті додатково 3-го члена екіпажу, була дорожче, ніж гармата С-53, що не дозволило згодом встановлювати її на всі нові середні танки Т-34-85, для яких довелося розробити більш технологічну і компактну 85-мм гармату С-53, а згодом її доопрацьований варіант ЗІС-С-53 з ідентичною балістикою.
Виробництво Перший серійний танк типу КВ-85 був побудований на дослідному заводі № 100, решта 147 танків побудував ЧКЗ. При будівлі перших машин використовувалися запаси бронекорпусів для КВ-1с, тому отвори для кульової установки курсового кулемета довелося заварювати, а в підбаштовій коробці робити вирізи під розширений погон башти. У машин наступних серій в конструкцію бронекорпуса були внесені необхідні зміни. КВ-85 перебував у виробництві на ЧКЗ три місяці, з серпня по жовтень 1943 року. У серпні було побудовано 22 танка, у вересні — 63 танки, в жовтні — 63 танки. Малий обсяг поставок 85-мм гармати Д-5Т і велика потреба в них для озброєння нових танків ІС-1 і Т-34-85 призвели до того, що в серпні виробництво КВ-85 велося паралельно з КВ-1с, а в листопаді 1943 року найвищий пріоритет був наданий випуску танка ІС, і КВ-85 був зовсім знятий з виробництва .
Опис конструкції
КВ-85 за своєю суттю був перехідною моделлю між танками типів КВ-1с і ІС-1. Від першого КВ-85 повністю запозичив ходову частину і велику кількість деталей бронекорпуса, а від другого — башту з гарматою. Зміни стосувалися тільки бронедеталей підбаштової коробки — у КВ-85 вони були виготовлені заново для розміщення нової та більш габаритної в порівнянні з КВ-1с башти з погоном 1800 мм. Танк мав класичне компонування, як і всі інші серійні радянські важкі і середні танки того часу. Бронекорпус від носа до корми послідовно ділився на відділення управління, бойове відділення та моторно-трансмісійне відділення. Механік-водій розміщувався у відділенні керування, три інших члена екіпажу мали робочі місця в бойовому відділенні, яке об'єднувало середню частину бронекорпуса і башту. Там же розташовувалися гармата, боєзапас до нього і частина паливних баків. Двигун і трансмісія були встановлені в кормі машини .
Броньовий корпус і башта
Броньовий корпус танка зварювався з катаних броньових плит товщиною 75, 60, 40, 30 і 20 мм. Броньовий захист диференційований, протиснарядний. Броньові плити лобової частини машини встановлювалися під раціональними кутами нахилу. Обтічна башта являла собою броньовий виливок складної геометричної форми, її борти товщиною 100 мм розташовувалися під кутом до вертикалі для підвищення снарядостійкості. Лобова частина башти з амбразурою для гармати, утворена перетином чотирьох сфер, відливалася окремо і зварювалася з рештою бронедеталей башти. Маска гармати являла собою циліндричний сегмент гнутої катаної бронеплити і мала три отвори — для гармати, спареного кулемета і прицілу. башта встановлювалася на погон діаметром 1800 мм в броньовому даху бойового відділення і фіксувалася захватами щоб уникнути звалювання при сильному крені або перекиданні танка. Поверхня зіткнення нижнього погона башти і верхнього погона бронекорпуса була дещо втоплена в дах бойового відділення, що виключало її заклинювання при обстрілі. Погон башти розмічають в тисячних для стрільби з закритих позицій.
Механік-водій розташовувався по центру в передній частині бронекорпуса танка. Оскільки установка більш великої в порівнянні з КВ-1с башти не дозволила розмістити у відділенні управління стрільця-радиста, то він був взагалі виключений зі складу екіпажу. Отвір у лобовій частині під кульову установку курсового кулемета заварювалося, а сам кулемет встановлювався праворуч від механіка-водія в нерухомому монтуванні. Неприцільний вогонь з нього вів механік-водій шляхом натискання на гашетку електроспускового механізму на одному з важелів управління. Таке конструктивне рішення перейшло на наступні радянські важкі танки ІС, а згодом через низьку ефективність неприцільного вогню і ослаблення лобового бронювання від курсового кулемета і зовсім відмовилися. Три члени екіпажу розташовувалися у башті: зліва від гармати були робочі місця навідника і командира танка, а праворуч — заряджаючого. Командир машини мав литу наглядову башточку з товщиною вертикальної броні до 82 мм. Посадка і вихід екіпажу проходила через люки в башті: круглий двостулковий люк командирської башточки і круглий одностулковий люк зарядника. Корпус також мав днищевий люк для аварійного покидання екіпажем танка і ряд люків, лючків і технологічних отворів для навантаження боєкомплекту, доступу до горловини паливних баків, інших вузлів і агрегатів машини.
Озброєння
Основним озброєнням КВ-85 була 85-мм нарізна танкова гармата Д-5Т. Гармата монтувалося на цапфах в башті і була повністю врівноважена. Сама башта із гарматою Д-5Т також була врівноваженою: її центр мас розташовувався на геометричній осі обертання. Гармата Д-5Т мала вертикальні кути наведення від −5 до +25°, при фіксованому положенні башти вона могла наводитися в невеликому секторі горизонтального наведення (т. зв. «Ювелірна» наводка). Постріл проводився за допомогою електричного або ручного механічного спуску.
Боєкомплект гармати становив 70 пострілів унітарного заряджання. Постріли укладалися в башті і вздовж обох бортів бойового відділення. У порівнянні з широким асортиментом боєприпасів 85-мм зенітної гармати 52-К — родоначальника гармати Д-5Т, боєкомплект КВ-85 був істотно менш різноманітний. До його складу входили:
Бронебійний унітарний постріл масою 16 кг з тупоголовим бронебійно-трасуючим снарядом з балістичним наконечником БР-365 масою 9,2 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 164 г) і зарядом Г-365 масою 2,48-2,6 кг, початкова швидкість 792 м/с; Бронебійний унітарний постріл масою 16 кг з гостроголовим бронебійно-трасуючим снарядом БР-365К масою 9,2 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 48 г) і зарядом Г- 365 масою 2,48-2,6 кг, початкова швидкість 792 м/с; Бронебійний унітарний постріл масою 11,42 кг з підкаліберним снарядом котушкового типу БР-365П масою 5,0 кг і зарядом Г-365 масою 2,5-2,85 кг, початкова швидкість 1050 м/с; Осколковий унітарний постріл масою 14,95 кг з осколковою сталевою гранатою О-365 загальною масою 9,54 кг (маса вибухової речовини — тротил або аммотол — 741 г) і зарядом Г-365 масою 2,6 кг, початкова швидкість 785 м/с.