Ле́бідь Григо́рій Юхи́мович ( 25 грудня 1911 — † 28 червня 1988) — учасник Радянсько-німецької війни, командир взводу 17-го окремого армійського інженерного батальйону (53-тя армія, Степовий фронт), Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія Народився 25 грудня 1911 року в селі Лук'янівка Баштанського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року.
Після закінчення початкової школи працював у колгоспі.
У 1933–1935 роках проходив військову службу в лавах РСЧА. Вдруге мобілізований у 1941 році Привільнянським РВК Миколаївської області.
Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Північно-Західному, Степовому та 2-му Українському фронтах.
Командир взводу 17-го окремого армійського інженерного батальйону 53-ї армії Степового фронту лейтенант Лебідь Г. Ю. особливо відзначився під час форсування річки Дніпро. Протягом 1-10 жовтня 1943 року, південно-східніше Кременчука, під вогнем противника на човнах і поромі успішно здійснював переправу стрілецьких підрозділів на правий беріг Дніпра. Коли поромного троса було перебито, протягом години натягнув новий трос і відновив переправу військ на захоплений плацдарм.
Наприкінці війни обіймав посаду начальника артилерійсько-технічного забезпечення 245-го інженерно-саперного Дністровського батальйону 54-ї інженерно-саперної Бухарестської ордена Кутузова бригади. Двічі був поранений (у 1942 та 1944 роках).
У 1945 році старший лейтенант Г. Ю. Лебідь вийшов у запас.
Оселився в рідному селі. Працював ковалем у місцевому колгоспі.
Помер 28 червня 1988.
Нагороди За мужність і відвагу, виявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року командирові взводу лейтенантові Лебідю Г. Ю. присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» Нагородний лист на представлення Г. Ю. Лебідя до звання Героя Радянського СоюзуУказ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик. — 1944. — 5 марта (№ 13 (273)). — С. 1. .
Нагороджений також орденами Жовтневої революції, Червоного Прапора (16.07.1942 Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Червоного Прапора), Трудового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (05.10.1943Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, 06.04.1985), орденами Червоної Зірки (23.05.1945 Нагородний лист Г. Ю. Лебідя на нагородження орденом Червоної Зірки), «Знак Пошани», медалями.
Примітки
Література Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982. — С. 170—173. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т. — Т. 1: Абаев—Любичев. — Москва: Воениздат, 1987. — 911 с. Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. — 416 с. — ISBN 966-336-033-Х.
Посилання Біографія Г. Ю. Лебедя на «Az-libr.ru» «Книга памяти Украины» Миколаївська область, Том VIII, уродженці Миколаївської області, удостоєні звання Героя Радянського Союзу