Лі́лія Миха́йлівна Грине́вич ( 13 травня 1965, Львів, Українська РСР) — українська освітня, державна і політична діячка, народна депутатка України 7-го і 8-го скликань (2012–2016), з 14 квітня 2016 до 29 серпня 2019 — міністр освіти і науки України в уряді Володимира Гройсмана. Перша жінка на посаді міністра і науки за часів незалежної України. Член політичної партії «Народний фронт». Кандидатка педагогічних наук.
Дама ордена княгині Ольги III ступеня (2015 рік), а також нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (2005 рік), медаллю Григорія Ващенка (2008 рік) та нагрудним знаком «Відмінник столичної освіти» (2009 рік). Почесна сенаторка Українського католицького університету. З 2024 року працює на посаді проректора з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, де опікується питаннями розвитку педагогіки та трансформації шкільної освіти відповідно до стандартів Нової української школи (НУШ).
Життєпис
Перші роки Народилася в сім'ї вчителів. Батько — Михайло. У віці 17 років вступила до Львівського державного університету ім. І. Я. Франка. Після навчання влаштувалася лаборантом кафедри біохімії, працювала на посаді у період від серпня до листопада 1987 року. Згодом якийсь час працювала вихователем групи продовженого дня у львівській школі № 70, поки 1988 року не перевелася до львівської школи № 7 вчителем біології, де працювала до 1992 року.
Університет закінчила 1987 року за спеціальністю «біохімік-викладач».
Кар'єра у галузі освіти 1992 року після проголошення незалежності України Лілія Гриневич у львівській школі № 7, де вона на той час працювала, була переведена з посади вчителя біології на посаду заступника директора школи з національного виховання. Другу освіту Лілія Михайлівна здобула 1993 року, закінчивши Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів при Державному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «економіст-менеджер». Стажувалася у Варшавському та Колумбійському університетах, досліджуючи проблеми реформування системи освіти.
У 1994 році перейшла у Львівську спеціалізовану школу № 53 з поглибленим вивченням англійської мови, де працювала заступником директора з навчально-виховної роботи. Вже за чотири роки її було переведено до іншої спеціалізованої школи Львова — № 28 з поглибленим вивченням німецької мови на посаду директора. На цій посаді працювала до 2002 року.
2002 року Лілія Гриневич переїхала до Києва, де працювала у місцевому Інституті економіки та права «Крок» на посаді старшого викладача кафедри менеджменту. У той же час, за сумісництвом, Гриневич була директором Центру тестових технологій Міжнародного фонду «Відродження». Брала участь у створенні Українського центру оцінювання якості освіти, який очолювала у період з лютого по серпень 2006 року. За час роботи у Центрі Лілія Гриневич займалася розробкою системи зовнішнього незалежного тестування школярів та абітурієнтів вищих навчальних закладів. Результатом стало впровадження системи «Зовнішнього незалежного оцінювання» на національному рівні.
Згодом 2005 року захистила кандидатську дисертацію на тему: «Тенденції децентралізації управління освітою у сучасній Польщі». У період 2006–2009 років працювала начальником Головного управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації. 2008–2012 — викладач Інституту лідерства освітнього законодавства та політики Київського університету імені Бориса Грінченка, старший науковий співробітник, докторант Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України. 2012–2016 — народний депутат України VII-VIII скликань, голова Комітету з питань науки і освіти. 2016–2019 — Міністр освіти і науки України. Від 5 листопада 2019 року — проректор з науково-педагогічної та міжнародної діяльності Київського університету імені Бориса Грінченка.
Депутатська діяльність
VII скликання На момент парламентських виборів 2012 року працювала в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України. Восени 2012 року на виборах до Верховної Ради України Л. Гриневич обрали народним депутатом України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (№ 14 у виборчому списку).
У грудні того ж року після обрання до Верховної Ради очолила Комітету з питань науки і освіти. Після призначення на цю посаду основними завданнями на цій посаді Лілія Гриневич визначила: забезпечити справедливий доступ до вищої освіти, розширення доступу до освіти і підвищення її якості. Зокрема, покращення законодавства у по цих питаннях. Особливо в галузі вищої освіти в Україні нова редакція закону про яку на той час готувалася. 15 червня 2013 року після об'єднання Фронту Змін та «Батьківщини», була обрана одним із заступників лідера «Батьківщини». Того ж року Гриневич приєдналася до кількох новостворених депутатських груп та об'єднань. Зокрема, депутатських груп з міжпарламентських зв'язків з такими країнами, як Ізраїль, Італія, Канада, Південна Корея, Польща, Росія, Сінгапур, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Фінляндія.
2013 року запропонувала створити у Верховній Раді Комісію з питань майбутнього. Завданням перед цією комісією, на її думку, мала бути допомога депутатам в розгляді питань, пов'язаних з прогнозами та планами на майбутнє, визначати пріоритетні напрямки технологічного та інноваційного розвитку держави, опрацьовувати моделі майбутнього розвитку країни, аналізувати різні державні програми. Нормативний документ про створення комісії був зареєстрований у Верховній Раді 29 травня 2013 року, а вже 19 червня його було розглянуто в сесійній залі. Однак, народні депутати не підтримали ініціативу Лілії Гриневич. На той час, за даними депутата Адама Мартинюка, лише 400 законопроєктів з 1299 зареєстрованих розглянуті в комітетах і готові до винесення на голосування в сесійній залі. У тому числі: про трансплантологію, профілактичні щеплення, законопроєкти, що стосуються банківської діяльності тощо.
VIII скликання За результатами позачергових парламентських виборів 2014 року Гриневич потрапила у парламент за списками «урядової партії влади», «Народний фронт», головою якої був на той час Арсеній Яценюк. Балотувалася в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, посідаючи дев'яте місце у списку партії. Під час роботи парламенту VIII скликання Гриневич продовжувала очолювати профільний Комітет. Вона працювала над законодавчими ініціативами, що давали можливість реформувати наукову сферу та систему освіти. 22 квітня 2015 року була створена Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань майбутнього «За» відповідну постанову № 2219 з другої спроби проголосували 228 народних депутатів. До її складу увійшла і Лілія Михайлівна.
Лілія Гриневич була співголовою Міжфракційного об'єднання «Рівні можливості» Верховної Ради України VIII скликання, яке було створено у грудні 2014 року. Вона була співавтором законодавчих ініціатив із гендерної рівності. Зокрема, Проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у виборчому процесі)».
14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України, у складі якого Лілія Гриневич обійняла посаду міністра освіти і науки України.
У 2018 році Національне агентство з питань запобігання корупції внесло три приписи Лілії Гриневич як міністру освіти і науки щодо діяльності ректорів: припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону й ухвалило рішення про направлення до суду ще двох протоколів про адміністративні правопорушення, які стосуються недотримання вимог Закону «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Приписи стосуються ректора Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка Володимира Онищенка.
Кандидат у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, № 2 у списку.Гройсман очолив список партії "Українська стратегія" на виборах до Ради, в п'ятірці - ще три міністри 112.ua (07.06.2019)
Законотворчий доробок Лілія Гриневич — ініціятор трьох фундаментальних реформ освітньої та соціально-гуманітарної сфери: запровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання, розробки і ухвалення нового Закону України «Про вищу освіту» та реформа загальної середньої освіти – “Нова Українська Школа”, яка була визначена Законом України “Про освіту”. Впровадження зовнішнього незалежного оцінювання зумовило рівні умови доступу до освіти для всіх, а також пониження рівня корупції в сфері освіти в Україні. Закон України «Про вищу освіту» 2014 року утвердив багато нововведень в системі вищої освіти в Україні. Зокрема, це автономія вишів, студентське самоврядування, зміна освітньо-кваліфікаційних рівнів і Наукових ступенів відповідно до міжнародної практики, нова класифікація вишів, нове фінансування вищої освіти тощо. Основними розробниками реформи вищої освіти України загалом і закону про вищу освіту окрім голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич вважаються також діючий на той час Міністр освіти і науки України Сергій Квіт, а також розробник першої версії нового закону академік НАН України і ректор Київського політехнічного інституту Михайло Згуровський. Лілія Гриневич відстоювала зміни системи управління наукою, що закладені в Законі “Про наукову і науково-технічну діяльність”, який у листопаді 2015 року підтримало 235 парламентарів.
За час каденції VII скликання Лілія Михайлівна внесла 110 проєктів законів і постанов, 14 з них набули чинності, подано 23 депутатські запити. Усього внесено 261 поправка до законопроєктів, з них враховано 244. За час каденції VIII скликання Лілія Михайлівна внесла 82 проєктів законів і постанов, 37 з них набули чинності, подано 10 депутатських запитів. Усього внесено 52 поправки до законопроєктів, з них враховано 34.
Діяльність на посаді Міністра освіти і науки України (квітень 2016 - серпень 2019)
Розвиток системи освіти став одним із пріоритетних напрямів роботи уряду під керівництвом Володимира Гройсмана. За три роки роботи Лілії Гриневич в Уряді зведений бюджет на освіту зріс із 129,4 млрд грн до 246 млрд грн. Особливу увагу приділялося зростанню оплати праці у сфері освіти. З 2016 по 2019 роки зарплати педагогічних працівників зросли на понад 80%.
У дошкільній освіті пріоритетом стало подолання черги до дитячих садків. Завдяки співпраці з органами місцевого самоврядування вдалося скоротити чергу з 96 тис місць у 2016 до 33,6 тис у 2019 році.
Масштабна реформа, яку очолила Лілія Гриневич – реформа загальної середньої освіти «Нова Українська Школа» (НУШ). Гриневич була співавтором Концепції «Нова Українська Школа» що визначила принципи і завдання реформи.У грудні 2016 року Урядом була затверджена відповідна політична пропозиція щодо реформування загальної середньої освіти. Реформа передбачає перехід від «школи лише знань» до «школи компетентностей», тобто знань і вмінь їх застосовувати для вирішення практичних завдань та формування ставлень на основі цінностей.
Міністр Гриневич запропонувала реалізувати реформу «НУШ» за трьома напрямами: оновлення змісту освіти; цільове підвищення кваліфікації вчителів; оновлення освітнього середовища (закупівля мобільних парт, нового обладнання і навчальних матеріалів).