Дизель-поїзд Д1 (Д1) — серія дизель-поїздів, які будувалися з 1964 до 1988 року угорським заводом Ганц-МАВАГ, Будапешт, на замовлення Міністерства шляхів сполучення СРСР для залізниць СРСР. Всього було побудовано 605 рухомих складів. Конструкційно Д1 були вдосконаленою версією дизель-поїздів серії Д і відрізнялися від останніх насамперед наявністю більш потужного дизельного двигуна, гідромеханічної передачі та кількістю вагонів, збільшеною на один причіпний вагон.
Починаючи з 1964 року, дизель-поїзди експлуатувалися на Горьківській, Донецькій, Московській, Львівській, Одесько-Кишинівській, Жовтневій, Прибалтійській, Південно-Східній залізницях для організації приміського і місцевого пасажирського сполучення на не електрифікованих і частково електрифікованих ділянках. В даний час продовжують експлуатуватися на Одеській, Львівській, Донецькій і Молдовській залізницях.
Дані про дизель-поїзди серії Дані про дизель-поїзди серії Д1 Рік побудови Кількість Номери поїздів Вагонів побудовано 1964 15 201—215 60 1965 40 216—255 160 1966 40 256—295 160 1967 40 296—335 160 1968 40 336—345 160 1969 45 376—420 180 1970 40 421—460 160 1971 30 461—490 120 1972 30 491—520 120 1973 20 521—540 80 1974 20 541—560 80 1975 20 561—580 80 1976—1988Расчётные данные 225 581—805 1020
Експлуатація Дизель-поїзди Д1 надійшли в експлуатацію на Горьківську (Горькій-Моск., Тумський, Юдін, Казань), Донецьку (Сватове, Сентянівка, Попасна, Родакове, Дебальцеве-пас., Іловайськ), Московську (Смоленськ, Вузлова, Новомосковськ-1), Львівську (Чоп, Здолбунів, Коломия, Королево ), Одесько-Кишинівську (Христинівка, Миколаїв, ім. Шевченка, Одеса заст., Кишинів), Жовтневу (Виборг, Новгород, Ленінград-Варша.), Прибалтійську (Вільнюс, Радвілішкіс, Тарту, Таллінн-Вяйке, Калінінград), Південно-Східну (Отрожки, Тамбов-1) залізниці. Станом на 1 січня 1976 року, на залізницях Радянського Союзу експлуатувався 371 дизель-поїзд Д1, з них на Горьківської - 46, Донецькій - 53, Московській - 54, Львівській - 40, Одесько-Кишинівській - 61, Жовтневій - 20, Прибалтійській - 79, Південно-Східній - 18 . На Смоленському, Казанському, Кишинівському, Одеському, Вільнюському, Калінінградському та інших вузлах майже всі приміські та частина місцевих пасажирських перевезень обслуговувалися дизель-поїздами.
Станом на 1 січня 1992 року, на залізницях колишнього СРСР знаходилося 472 дизель-поїзда Д1 .
Експлуатація дизель-поїздів пізніх номерів виявила недостатню надійність роботи заводської силової передачі, пов'язану з поломками дисків 3-ї швидкості. Управлінням локомотивного господарства було рекомендовано глушити трубки включення 3-ї швидкості. У 1980-1990-х роках фахівцями ВНДІЗТа був проведений комплекс робіт з вивчення можливості заміни силової установки дизель-поїзда . Проект модернізації передбачав заміну заводської гідромеханічної передачі НМ612-22 на гідродинамічну типу ГДП 750/201 та заводського дизеля 12VFE17/24 на дизель типу М773А (12ЧН18/20). Модифіковані таким чином на Великолуському локомотиворемонтному заводі в період з 1995 по 2002 роки дизель-поїзда отримали позначення Д1м .
Експлуатація дизель-поїздів Д1 на залізницях поступово завершується. У 2001 році експлуатація дизель-поїздів Д1 припинена на Естонській залізниці, в 2004 - на Жовтневій, в 2008 - на Литовській залізниці, у 2011 - на Калінінградській. Станом на 1 січня 2012 року, на залізницях СНД експлуатувалося (в пасажирському сполученні) 68 дизель-поїздів Д1, з них на Московській - 4 (Новомосковськ-I), Одеській - 17 (ім. Шевченка, Христинівка, Миколаїв), Львівській - 32 (Здолбунів, Коломия, Чоп), Донецькій - 15 (Сватове, Іловайськ), Молдовській - 20 (Кишинів). Частина дизель-поїздів і побудованих на їхній базі мотрис використовується для службових потреб .
Загальні відомості
Основні параметри дизель-поїзда серії Д1: Завод-виробник — Ganz–MÁVAG (Угорщина); Тип передачі — гідромеханічна; Габарит — 1-Т; Потужність силової установки — 2×730 к.с; Конструкційна швидкість — 126,7 км/год; Кількість моторних вагонів — 2; Кількість причіпних вагонів — 2; Кількість рухомих колісних пар у моторному візку — 2; Діаметр кругу катання нових бандажів — 950 мм; Маса: Поїзда (споряджена) — 210 т; Поїзда (робоча) — 274 т; Моторного вагона — 65,6 т; Причіпного вагона — 37,0 т; Довжина по вісям автозчеплення: Поїзда — 99 080 мм; Моторного вагона — 25 000 мм; Причіпного вагона — 24 540 мм; Кількість місць для сидіння — 400; Годинна потужність головних дизелів — 2×730 к. с.; Навантаження від рухомих колісних пар — 17 тс; Мінімальний радіус проходження кривих при швидкості не більше 10 км/год — 100 м; Прискорення під час запуску — 0,3—0,4 м/с2; Запас палива — 2×1200 л; Запас піску — 2×160 кг; Кількість масла в системі двигуна — 0,2 м³; Кількість масла у гідромеханічній передачі — 0,21 м³; Складів побудовано — 605; Вагонів побудовано — 2540; Ширина колії — 1524, 1520 мм; В експлуатації — з 1964 року; Кількість вагонів в складі — 4-6; Осьова формула — (1—20+2)+2•(2—2)+(2+20—1); Кількість місць для сидіння — 400; Довжина поїзда — 99 080 мм; Ширина поїзда — 3120 мм; Висота поїзда — 4600 мм; Матеріал вагону — сталь; Навантаження від осі на рейку — 17 тс; Двигун: Марка — 12VFE17/24; Тип — дизельний чотирьохтактний форкамерний з турбонаддувом; Розташування циліндрів — V-подібне; Число циліндрів — 12; Діаметр циліндра — 170 мм; Хід поршня — 240 мм; Номінальна частота обертання колінчастого валу — 1250 об/хв; Мінімальна частота обертання колінчастого валу — 530 об/хв; Ступінь стиснення — 12,5; Середній ефективний тиск — 8,04•10⁵ Па; Система наддуву: Тип турбокомпресора — центробіжний одноступінчастий з газотурбінним приводом; Частота обертання ротора турбокомпресора — 21000 об/хв; Система подачі палива: Тип паливопрокачувального насосу — шестеренний; Привід паливопрокачувального насосу — електричний; Система змазки: Тип — циркуляційна під тиском з "сухим" картером; Тип маслопрокачувального насосу — шестеренний; Подача маслопрокачувального насосу — 0,000666 м³/с; Привід маслопрокачувального насосу — електричний; Частота обертання — 2800 об/хв; Мінімально допустимий тиск масла — 1•10⁵ Па; Кількість ступенів передачі — 3 (1 гідравлічний і 2 механічні); Компресор: Тип — МК-135; Число ступенів стиснення — 2; Робочий тиск другого ступеня — 8•10⁵ Па; Подача при номінальній частоті обертання колінчастого валу — 0,025 м³/с; Привід — механічний; Споживана потужність — 12,5 кВт; Частота обертання — 695 об/хв; Тип осьового редуктора — одноступінчастий з конічними шестернями; Тип гальм — колодкові; Спосіб приведення гальм у дію: Основний — електропневматичний; Резервний — пневматичний; Кількість гальмівних осей у вагоні — 4;
Примітки
Посилання
Джерела