Підводні човни проєкту 611 (Zulu) — тип великих океанських підводних човнів СРСР. Побудовано і передано флоту 26 човнів цього проєкту. Подальшим розвитком цього проєкту був успішний і масовий проєкт 641

Історія Роботи над новим поколінням великих підводних човнів, перериваються під час німецько-радянської війни і поновилися одночасно зі створенням проєкту 613Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок, том 1,стор 59-61. Проєкт був створений в 1947–1948 роках в ЦКБ-18 Наркомату суднобудівної промисловості, головний конструктор С. А. Єгоров. Призначенням нових човнів були дії на океанських комунікаціях, причому як проти суден противника, так і з метою захисту конвоїв союзників, мінні постановки, далека розвідка. У конструкції підводного човна помітно істотний вплив німецьких підводних човнів типу XXI, а деякі механізми були уніфіковані з будованим одночасно проєктом 613. Новинкою для радянського підводного кораблебудування стало використання зовнішніх шпангоутів міцного корпусу, що дозволило поліпшити внутрішню компоновку обладнання і механізмів.

Будівництво головного човна проєкту розпочалося 10 січня 1951 року на ленінградському суднобудівному заводі № 196 (нині — «Адміралтейські верфі»).На смену крейсерским, vdvsn.ru, 2006/01/10 Після завершення будівництва він став найбільшим підводним човном в СРСР. Останній човен проєкту став до ладу 15 липня 1958 року. Будівництво велося на суднобудівних заводах № 196 «Судомех» в м. Ленінграді (8 одиниць) та № 402 в м. Молотовску (Сєверодвінськ) (18 одиниць)611 на navy.su.Википедия: Подводные лодки проекта 611

Конструкція

Двокорпусна трохвальна, міцний корпус поділявся на сім відсіків: Перший відсік — носовий торпедний: шість торпедних апаратів. Другий відсік — акумуляторний. На верхньому ярусі знаходилися кают-компанія для офіцерів, рубка гідроакустика, душова, на нижньому ярусі — перша група акумуляторних батарей. Третій відсік — центральний пост, висувні пристрої. Четвертий відсік — акумуляторний. На верхньому ярусі — кают-компанія старшин, радіорубка, комори, камбуз, на нижньому ярусі — друга група акумуляторів. П'ятий відсік — дизельний. У ньому розміщувалися всі три головних дизельних двигуна і два дизель-компресора. Шостий відсік — електромоторний. Служив для розміщення трьох головних гребних електродвигунів. Сьомий — кормовий торпедний. Чотири торпедні апарати, ліжка особового складу, на нижньому ярусі — допоміжний електродвигун.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання Проєкт 611 був розроблений для звичайних торпедних атак для ураження цілей, якими вони були під час війни, і тому також був обладнаний обладнанням виходячи з досвіду війни. Командирський Перископ типу С-2 був німецького виробництваsubmarines.narod.ru, gesichtet am 7. Juli 2011 і був доповнений Luftzielperiskop на деяких човнах. Для пошуку підводних цілей використовувався гідроакустичний комплекси «Тамір» 5ЛС і НЕЛ-4 Окрім цього на човнах були антени для активного і пасивного радара, систем впізнавання «свій — чужий» і системи довгохвильових і короткохвильових хвильових радіопередавачів/приймачів.

Озброєння Артилерія: Човни спочатку були оснащені палубними спареними 57-мм гарматами СМ-24-СИФ, встановленими в передній частині рубки. Ця гармата використовувала осколково-фугасні снаряди, які були придатні в першу чергу для протиповітряної оборони. Боєпостачання проводилося з трьох змінних магазинів, скорострільність 100—150 пострілів в хвилину. Ця гармата була розроблена у 1947 році на базі авіаційної гармати С-60 Другої світової війни для ураження бойових повітряних цілей на висоті до 6000 метрів.ZIF-24 bei navweaps.com, gesichtet am 6. Juli 2011 У цієї гармати було багато конструктивних недоліків, тому до 1956 року вона була знятий з озброєння човна. Від чого підводна швидкість човна збільшилася через в зниження опору води при русі в підводному положенні на один вузол.

Ще було встановлено на задній частині рубки спарену 25-мм автоматичну гармату 2М-3. Недоліком встановлення цієї гармати було те, що через наявність перископів й антен на рубці з неї неможливо було вести вогонь в сторону носа човна, тільки в сторони носа й бортів. Ця гармати були також з часом зняті з човнів, аби звільнити місце для встановлення шноркеля покращеної конструкції в задній частині рубки.

Торпедне озброєння: На човнах проєкту 611 було встановлено шість носових і чотири кормових торпедних апарати калібру 533-мм, з боєкомплектом у 22 торпеди. Або 6 торпед і 32 міни типу АМД-1000.

Енергетичне обладнання Підводні човни були оснащені трьома судовими дизельними двигунами типу 37Д потужністю по 2000 к.с. (1,471 кВт). Ці двигуни працювали на спалювані соляри і кисню (з навколишнього повітря). Вони працювали тільки над водою або при підводному русі з працюючим шноркілем. На них човен досягав швидкості до 18 вузлів. На великих глибинах електродвигуни живилися від свинцево-кислотних акумуляторів. Два електродвигуни ПГ-101, потужністю 1350 к.с. (993 кВт) обертали два бокових гребні вали, середній вал приводив в рух і електродвигун ПГ-102 потужністю 2700 к.с. (1985 кВт). Центральний вал міг також обертатися і від електродвигуна ПГ-104 потужністю 140 к.с. (103 кВт), котрий споживав набагато менше енергії, ніж інші двигуни і був набагато більш тихим.

Ремонти і модернізації Багато підводних човнів проєкту 611 піддавалися модернізаціям по тому чи іншому проєкту. Відомі проєкти 611РУ, 611РЕ, 611РА, АВ611, АВ611С, АВ611Е, АВ611К, АВ611Ц, АВ611Д, 611П, П611, В611, ПВ611.

Проєкт АВ611 Під керівництвом головного конструктора М. М. Ісаніна була розроблена модифікація проєкту 611, що отримала позначення «В-611». Проєкт включав оснащення човнів двома балістичними ракетами Р-11ФМ з ядерною ГЧ (головною частиною, розміщеними в подовженій рубці, по висоті усього корпусу. Був модифікований один човен — Б-67. Після його модернізації, за зміненим проєктом, отримав позначення «проєкт АВ611», в літературі зустрічаються також позначення, «А611» або «611АВ». Подібним чином були модифіковані ще 5 човнів: Б-73, Б-78, Б-79, Б-89, Б-62.

Проєкт «Ліра» Одна з човнів був переобладнана для проведення наукових досліджень в області військово-морської науки.

Сучасний статус і перспективи У 1980—1990 роках усі човни були виведені зі складу флоту.

Представники НазваЗаводський номерЗакладенийСпущений на водуПрийнятий флотом (Флот)Примітки Завод № 196 «Судомех», ЛенінградБ-6158010 січня 195126 липня 195131 грудня 1953Добудовувалася і випробовувалася в ТаллінніБ-626316 вересня 195129 квітня 195231 грудня 1953«Вега». Модернізувався як АВ611, АВ611Ц.Б-636326 лютого 195217 липня 195230 червня 1954З 1978 — Б-863Б-6463315 травня 195229 листопада 195230 грудня 1954З 1970 — Б-864Б-6563424 липня 195221 березня 19536 грудня 1954Б-6663515 грудня 195230 червня 195329 грудня 1954«Ліра». З 1970 — Б-866Б-6763626 березня 19535 вересня 195330 червня 1956Модернізувався як В611, ПВ611, 611РАБ-686376 червня 195331 жовтня 195327 листопада 1955Модернізувався як 611РЭБ-6963814 вересня 195318 червня 195431 грудня 1955Модернізувався як 611ПЗавод № 402, СєвєродвінськБ-7035114 травня 195418 вересня 195529 червня 1956Б-714027 червня 195419 травня 195630 вересня 1956Модернізувався як 611РУБ-7240316 листопада 195318 вересня 195530 червня 1956Б-7340416 серпня 195416 січня 195730 листопада 1957«Ліра». Модернізувався як АВ611, АВ611КБ-7430527 вересня 19545 липня 195631 жовтня 1956Б-7530611 листопада 19548 липня 19566 листопада 1956Б-7630724 січня 195525 серпня 195621 листопада 1956Б-772087 травня 195520 вересня 195630 листопада] 1956Б-7820916 липня 195513 липня 195730 листопада 1957«Мурманський комсомолець». Модернізувався як АВ611, АВ611С, АВ611ДБ-7921019 грудня 195516 липня 19573 грудня 1957Модернізувався як АВ611Б-801111 лютого 195616 січня 195713 липня 1957Зберігся як музейний човен у НідерландахБ-8111219 квітня 1956З 1970 — Б-881Б-8211315 липня 195612 травня 195717 серпня 1957Модернізувався як 611РЕБ-8851417 серпня 19564 липня 195725 вересня 1957«Орион»Б-895155 лютого 195721 вересня 195713 грудня 1957Модернізувався як АВ611, АВ611ЕБ-9051625 жовтня 195617 серпня 195730 жовтня 1957«Марс»Б-9151725 січня 195726 листопада 195715 липня 1958Модернізувався як 611П. З 1970 — Б-891

Див. також Список підводних човнів ВМФ СРСР Теорія підводного човна Підводні човни атомні за типами і країнами Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

Примітки

Література А. Б. Широкорад: Советские подводные лодки послевоенной постройки Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0. Н. В. Усенко, П. Г. Котов, В. Г. Реданский, В. К. Куличков: Как создавался атомный подводный флот Советского Союза Санкт-Петербург 2004, ISBN 5-89173-274-2 Norman Polmar, Jurrien Noot: Submarines of the Russian and Soviet navies, 1718—1990. US Naval Institute Press, 1991, ISBN 0870215701. Oleg Bucharin, Pawel L. Podwig Russian Strategic Nuclear Forces. The MIT Press, 2004, ISBN 978-0262661812. Christoph Bluth: The collapse of Soviet military power. Dartmouth Pub Co, 1995, ISBN 1855214822. Steven J. Zaloga: Scud Ballistic Missile and Launch Systems 1955—2005. Osprey Publishing, 2006, ISBN 978-1841769479. Paul E. Fontenoy: Submarines: an illustrated history of their impact. ABC-CLIO, 2007, ISBN 978-1851095636.

Посилання Иллюстрированное описание проекта 611 и модификаций на сайте «Русский Подплав» www.deepstorm.ru // Проект 611 Как студент подлодку резал, vdvsn.ru, 2005/09/06