Тиратро́н — іонний газорозрядний багатоелектродний комутатор струму, в якому між анодом і катодом можуть розташовуватися одна (тріод), дві (тетрод) або більше сіток (керуючих електродів). Для того, щоб запалити розряд між анодом і катодом, на сітку подається електричний сигнал. На відміну від вакуумних тріодів, при знятті керуючого сигналу струм між анодом і катодом продовжується доти, поки напруга на аноді не зменшиться нижче напруги підтримки розряду. В сучасній електроніці, малопотужні тиратрони практично повністю витиснені напівпровідниковими приладами. Сучасні потужні тиратрони застосовуються при комутації імпульсів струму до 10 кА і напруги до 50 кВ.
Принцип роботи
Будова: катод (нагрівається і випускає електрони), анод (позитивно заряджений), сітка (керує подачею струму), газ (зазвичай водень, неон, аргон або пара ртуті).
Робота: Коли тиратрон нагрівається — катод випускає електрони. Якщо на сітці низька напруга — електрони не доходять до анода (струм не йде). Коли на сітку подається керуюча напруга — відбувається іонізація газу, і між катодом та анодом починає текти струм. Навіть якщо прибрати напругу з сітки — струм не припиняється, поки не зникне анодна напруга (тобто поки живлення не відключиться).
Особливості
Працює як перемикач — включився і не вимикається до скидання живлення. Може керувати великими струмами (до десятків ампер). Має інерційність — повільніше, ніж транзистори.
Застарілий, але історично важливий.
Застосування (історичне та частково сучасне)
Імпульсні генератори високої напруги. Керування потужними навантаженнями (наприклад, двигунами). У телевізорах і радіолокаційній техніці середини XX століття. В електрозварювальному обладнанні.
У наукових установках (для керування високовольтними імпульсами).
Див. також Електронна лампа