SAE Інтернешнл (), раніше — Співтовариство автотранспортних інженерів () — розташована в Сполучених Штатах організація професійних інженерів, що працюють в авіаційній, космічній, автомобільній промисловості та в індустрії комерційних транспортних засобів. Співтовариство координує розвиток технічних стандартів, виходячи із найкращого досвіду, зібраного та описаного комітетами SAE, цільовими групами професійних розробників у відповідних галузях. SAE Інтернешнл має загалом більше 120 000 членів. Членство надається для окремих персон індивідуально, а не для компаній. Окрім розвитку стандартів, SAE Інтернешнл також надає ресурси для проєктів і програм навчання в «Системі STEM», для сертифікації персоналу та для проведення конкурсів університетських технічних проєктів за «Програмами CDS».
Історія Розвиток автомобільної промисловості та збільшення кількості автовиробників на початку 1900-х років як у цілому світі, так і в Сполучених Штатах, обумовив потребу в ефективному вирішенні конструкторських проблем та в розвитку технічних стандартів. Одним із рушіїв цього процесу міг бути «вільний обмін ідеями» між автомобільними інженерами для можливості розширення власних знань.
Два видавці журналів, Пітер Хелдт () — журналу «Безкінний Вік» () та Горацій Светланд () — журналу «Автомобіль» () були зачинателями концепції SAE. У своїй передовій статті, яку Хелдт написав у 1902 р., він сказав:Зараз для автовиробників існує вагома тенденція дотримуватися деяких загальноприйнятих напрямків у конструюванні, постійно виникають технічні питання, які вимагають рішень від кооперації техніків, пов'язаних із промисловістю. Такі питання можуть найкраще вирішуватися технічними співтовариствами. Полем діяльності для таких технічних співтовариств може бути технічна сторона автомобілів.«Співтовариство автомобільних інженерів» було засноване в Нью-Йорку в 1905 р. Горацій Светланд став першим службовцем SAE. Чотири службовці і п'ять менеджерів були першими його волонтерами. У 1905 р. першим президентом був Ендрю Райкер (), а Генрі Форд () був першим віце-президентом співтовариства. Членство на той час коштувало інженерам US$10 щорічно.
За перші 10 років кількість членів SAE невпинно зростала, і товариство ввело штатних співробітників із «повною зайнятістю» та розпочало видавати технічний журнал і всесторонню збірку технічних документів, що початково називалась «Відомостями SAE» (), та яка залишається існувати і до сьогодні у форматі «Журнали SAE Інтернешнл» (). Станом на 1916 р. SAE мала 1800 членів. На щорічній зустрічі, яка відбулася того ж року, представники від «Американського товариства інженерів аеронавтики», «Товариства тракторних інженерів», а також представники управління суднобудівною промисловістю зробили пропозицію для SAE наглядати за технічними стандартами у їх галузях. Аеронавтика на той час була ще молодою галуззю. Першу підтримку концепції співтовариства надавали інженери Томас Едісон (), Ґленн Куртісс (), Ґленн Мартін () та Орвілл Райт ().
Після зустрічі в 1916 нова організація, представляла інженерів усіх професій, пов'язаних із транспортом. Член SAE Елмер Сперрі () створив термін «автотранспортний» () від грецького autos (себе), латинського motivus (що рухається) для представлення будь-якого транспортного засобу, здатного себе пересувати. «Співтовариство автомобільних інженерів» () стало «Співтовариством автотранспортних інженерів» ().
Під час Першої світової війни президентом був Чарльз Кеттерінг (). У цей час було наголошено про важливість розвитку членської діяльності через регіональні відділення, названі «секціями». Після Другої світової війни Співтовариство встановило зв'язки із іншими Органами з стандартизації та Співтовариствами автотранспортних інженерів інших країн і заснувало секції в таких державах, як Бразилія, Індія, Китай, Росія, Румунія та Єгипет. До 1980 року кількість членів перевершила 35 000 осіб і протягом наступних двох десятиліть співтовариство ставало дедалі більшим, більш глобальним, більш різноманітним і більш оперативним.
З 2010 року співтовариство нараховує понад 120 000 членів, більше чверті з яких — з-поза меж Північної Америки.
Ключові моменти історії Дата Події1900-ті 1904 Едвард Трейсі Бірдсалл (), засновник «Американського інституту інженерів-електриків» (), запросив зацікавлених осіб до «Автомобільного клубу Америки» () на 753 5-й Авеню у Нью-Йорку для створення товариства інженерів, пов'язаних із усіма аспектами автомобілів. До запрошених входили Горацій Светланд, видавець каталогу Автомобіль (), та семеро інших. Генрі Форд, не дивлячись на запрошення, не прийшов.1905 30 засновників співтовариства автомобільних інженерів зустрілись у Нью-Йорку, щоб обрати керівний склад. Серед них були: Президент: Ендрю Л. Райкер, конструктор двигунів «Компанії Локомобіль Америки» (); Перший Віце-Президент: Генрі Форд; Другий Віце-Президент: Джон Вілкінсон (), конструктор двигунів «Автомобільної компанії Франкліна» (); Секретар-скарбник: Едвард Бірдсал. Рада SAE: Горацій Светланд, видавництво каталогу «Авомобіль» (); Ален Вайтінг (), виробник «Авто Вайтінга» у Нью-Йорку (); Хайрам П. Максім (), «Компанія електричних транспортних засобів» (); Хам В. Алден (), «Компанія електричних транспортних засобів» (); Гіббс (); Х. Вандербік ()1906 Співтовариство налічує 52 зареєстрованих членів. Участь у зустрічі взяли 32 члени, що представляли дев'ять штатів. Видано три примірники Вісника SAE, Том 1, № 0.1907 Близько 100 зареєстрованих членів.1908 Близько 150 зареєстрованих членів.1909 Співтовариством започатковано логотип SAE. Кількість членів досягла 400.1911 SAE формально зареєстровано в Нью-Йорку. За рішенням суду фактично розпущено «Співтовариство ліцензованих виробників автомобілів» (). SAE приймає технічний відділ ALAM, започаткувавши програму стандартизації SAE. SAE відкриває асоціативне членство для будь-кого «відповідно до його комерційної чи фінансової можливості». Засновано Вісник SAE.1912 SAE видав свій перший стандарт. ALAM офіційно розпущено.1913 Кількість членів досягла 1 700.1914 Розпочато видавництво річної збірки стандартів у «Книзі даних SAE» ().1915 SAE переносить штаб-квартиру в «Дім інженерних співтовариств» (). Зусилля SAE в галузі стандартизації зменшують кількість різних типів стопорних шайб, що застосовувалися у транспортних засобах, на 90 % (початково 300), зменшують кількість розмірів стальних безшовних труб з 1600 до 221. У Корнелльському університеті () сформовано перше студентське відділення.1916 SAE відкриває офіс у Детройті. До співтовариства прийняті члени «Американського співтовариства авіаінженерів» (), «Співтовариства тракторних інженерів» (), «Національної асоціації виробників двигунів та суден» (), «Національної асоціації газових двигунів» () і «Американського співтовариства сільськогосподарських інженерів» ().
«Національна асоціація газових двигунів» () та «Національна асоціація виробників двигунів та суден» () поєднали роботу над своїми стандартами із SAE. SAE видає перший авіаційний стандарт.1917 Елмер Сперрі () замість терміна «автомобільний» запропонував термін «автотранспортний» (); SAE змінили акронім на «Співтовариство автотранспортних інженерів» у лютому. «Національна автомобільна торгова палата» () розпочала підтримку роботи над стандартами. Засновано «Офіс Вашингтон Округ Колумбія» у Трастовому домі Мюнсей (). Проведено об'єднання із «Корпорацією Квотамейстер» () для виробництва вантажівок Liberty а також із Департаментом збройних сил США та із «Корпорацією Сигнал» (армія Сполучених Штатів) () для виробництва двигунів аеропланів Liberty L-12. Засновано журнал SAE.1918 У листі Орвілла Райта до Чарльза Уайтмена із «Witteman — Lewis Aircraft Company» він писав: «Мій дорогий містер Уайтмен! Якщо ваше ім'я не з'явиться в реєстрі SAE, я підозрюю, що переваги членства у співтоваристві будуть вам недоступні. Роботи, які охоплюють фахівці SAE, мають таку цінність, що будь-хто, хто ідентифікує себе із індустрією, повинен отримати членство».1919 Кількість членів перевершує 4 300.1920-ті1920 Кількість членів досягла 5 000, включаючи першу жінку-члена SAE Неллі M. Скотт (), скарбника компанії «Бантамський шарикопідшипник» () із Бантаму, штат Коннектикут.1921 Кількість стандартів SAE — 224. Журнал «Автотранспортна індустрія» () оцінив, що стандарти SAE зберегли $750 мільйонів, або 15 % від вартості усіх проданих автомобілів.1922 Кількість членів перевершила 5 000.1926 Кількість членів перевершила 6 000.1927 Започатковано першу нагороду SAE — «Медаль Братів Райт» — за найкращу статтю на тему літаків.1930 25-та річниця. Кількість членів перевершила 7 000.1933 Сформовано «Комітет відповідності палив і мастил» ().1935 Сформовано «Комітет відповідності тракторних і індустріальних силових установок».1936 Створено перший «Комітет відповідності авіаційної продукції».1939 Започатковане військове інженерне управління SAE для швидкого вирішення військових проблем.1940-ві1940 Кількість членів досягає 5 855.1942 Сформовано Військову раду для координування зусиль сил Союзників.1943 В Детройті створено «Військовий офіс».1944 Сформовано «Департамент спеціальних публікацій».1945 Кількість членів перевершила 12 000.1946 Сформоване «Технічне правління для розроблення стандартів з проєктування, виробництва, випробувань, контролю якості і реалізації».1947 Встановлена формальна структура технічної відповідності. Сформовано «Комітет відповідності технічних матеріалів».1958 Сформовано «Правління секціями» для керування окремими секціями SAE і інформування «Правління директорів SAE».1960-ті1961 Кількість авіаційних стандартів 1 000.1966 Публікації SAE охоплюють міжнародне співробітництво.1967 До логотипу SAE додані слова «суша, море, повітря та космос».1973 SAE запускає перший конкурс проєктів для студентів коледжів, названий «Оздоровчо-екологічне змагання транспортних засобів» ().1974 SAE переносить штаб-квартиру в Торн Хілл у Уоррендейлі, що на 20 миль північніше від Піттсбурга, штат Пенсільванія. Уоррендейл охрестили Світовою штаб-квартирою SAE.1976 SAE офіційно запроваджує свої «Серії університетських проєктів» ().1977 Співтовариство SAE започатковує нагороди для відзначення технічних і технологічних досягнень.1978 Сформовано «Жіночий комітет SAE».1980-ті1981 Розпочато змагання університетських проєктів Формула SAE (). Опубліковано перше видання Аерокосмічного технічного журналу ().1983 SAE розпочинає «Програму професійного розвитку» для навчання та сертифікації інженерів транспорту.1986 SAE створює «Фонд SAE» для фінансування і розвитку освіти у математиці та науці.1990 Започатковано фонд SAE «Світ у русі» () із специфічною метою привнесення нового стилю педагогіки у фізичні науки із ступенями «чотири, п'ять, шість». SAE встановлює Інститут звітності в роботі, некомерційний філіал, для розвитку забезпечення стандартами і, відповідно, систем відповідності. SAE утворює свій перший міжнародний філіал «SAE Бразилії»2000-ті2002 SAE організовує свій другий філіал, «SAE Індія».2004 «Інститут британських перевізників і автовиробників» () Великої Британії об'єднується із Мідлендською секцією SAE, сформувавши «SAE Великої Британії». Членство в SAE перевершує 84 000.2005 Кількість аерокосмічних стандартів SAE становить 6 200. SAE святкує свою 100-річну річницю 2006 SAE офіційно змінює свою назву із «Співтовариство автотранспортних інженерів» на «SAE International» для того, щоб відобразити всезростаючі міжнародну діяльність та членство.2010 Кількість членів SAE перевершила 120 000.2012 SAE International отримала права власності на «Tech Briefs Media Group» шляхом придбання акцій цієї медіа-групи.
Стандарти SAE та їх статус