Ло́ренс Стерн (Ло́уренс Стерн; , 24 листопада 1713, Клонмель, Ірландія — 18 березня 1768, Лондон) — англійський письменник XVIII століття. Широко відомі його романи «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» і «Сентиментальна подорож Францією та Італією». Будучи священиком, він також опублікував численні проповіді, крім того, писав мемуари і брав участь у місцевому політичному житті.
Біографія Лоренс Стерн народився 24 листопада 1713 році в Клонмелі, Тіпперері, Ірландія. Його батько, Роджер Стерн, був прапорщиком у британському полку, який до того часу нещодавно повернувся з Дюнкерка. Полк Роджера був розпущений у день народження Стерна і вже через шість місяців сім'я повернулася в Йоркшир, на північ Англії. Перші десятиліття життя Стерна були проведені в переїздах з місця на місце, тому що його батько отримував призначення по всій Ірландії. Протягом цього періоду Стерни ніколи не жили на одному місці більше року. Мати письменника з численними дітьми переїжджала за піхотним полком і діти, позбавлені нормального догляду та вигод, вмирали один за одним. Вижив лише Лоренс. У 1724 році, його батько взяв Стерна до Ричарда, тому Стерн зміг відвідувати гімназію поблизу Галіфаксу. Стерн більше ніколи не бачив свого батька, після того як Роджер Стерн був призначений на посаду на Ямайці, де він помер від хвороби, яка перебігала з гарячкою, у 1731 році. В липні 1733 року, в віці 20 років. Стерна прийняли до коледжу Ісуса в Кембриджі. Його прадід Річард Стерн був магістром в коледжі, а також архієпископом йоркським. Стерн закінчив коледж із ступенем бакалавра мистецтв у січні й повернувся влітку 1740-го, йому була присуджена ступінь магістра мистецтв. Стерну, схоже, судилося стати священиком і він був посвячений у сан диякона в березні 1737 і в сан священика в серпні 1738.
Вивчав у Кембриджі богослов'я, довго був пастором у селі. Перший роман, написаний Стерном — «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» (The Life and Opinions of Tristram Shandy, Gentleman, Лондон, 1759—1767), приніс автору широку популярність; новизна його манери привернула загальну увагу, і Стерн, який переїхав до Лондона, став улюбленцем вищого лондонського товариства.
Сам роман складається з низки епізодів і має складну структуру з численними авторськими відступами. «Трістрам Шенді» витримав багато видань і перекладений на багато європейських мов. Інший його відомий твір «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (Sentimental journey through France and Italy, Лондон, 1768) був написаний Стерном після його подорожі. Це твір, за яким було названо «сентиментальним» цілий напрям у літературі. Він зображає любовні пригоди мандрівника, які чергуються з описом його почуттів. Крім того, Стерн видав багато томів «Sermons» (1760 та наступні роки) Після його смерті вийшли його листи до найщиріших друзів — «Letters to his most intimate friends» (1775) та листування з Елізою (Єлизаветою Дренер) — дамою, з якою Стерн довгий час був у близьких стосунках.
Лоренс Стерн і українська література Сентименталізм в українській літературі не став окремим літературним напрямом, а знайшов свій вияв у меншій стильовій тенденції — течії. Особливо важливим є зосередження уваги на закономірностях художніх світів Г. Квітки-Основ'яненка та Л. Стерна — з огляду на те, що в стернознавстві питання про приналежність цього письменника до сентименталізму також залишається контроверсійним. Його твори зараховують до рококо, преромантизму, романтизму або ж навіть до модернізму чи постмодернізму.
Важливо підкреслити, що в українському літературознавстві проблему типології сентименталізму порушував ще Микола Зеров. Він був одним із перших, хто вказав на український сентименталізм як на окремий літературний феномен і висловив важливе припущення, що сентименталізм в українській літературі був явищем довготривалим, постійним, і, подібно до сентименталізму англійського, явищем національного значення.
Розгляд творів крізь призму художнього вираження психологізму дає підстави для висновків про те, що український та англійський письменники активно психологізували сентименталістську прозу. В їхніх творах домінує використання екстервентного способу психологічного аналізу. Для аналізу душевних переживань людини сентименталісти використовували такі засоби екстервентного психологічного аналізу, як авторську характеристику внутрішнього стану героя, характеристику від імені інших персонажів, зовнішній вияв емоцій і почуттів (міміка, жести, поведінка, «мова поглядів»), портрет, пейзаж.
У прозі письменників наявне пародіювання найприкметніших стильових ознак сентименталізму. Наявність такого пародіювання не є свідченням того, що творчість Г. Квітки-Основ'яненка та Л. Стерна виходить поза контекст літературної парадигми сентименталізму. Така пародійна критична домінанта не заперечувала його, а пропонувала певні застереження. Висміюючи традиційний канон сентименталізму, письменники намагались утвердити власне бачення його поетики як системи з метою оновлення напряму — через пародіювання сентименталістського роману.
Г. Квітка-Основ'яненко та Л. Стерн висміяли багатотомні сентиментальні романи з неймовірними любовними пригодами, псевдоідеальними персонажами тощо. Письменники пародіювали мотиви сентиментального освідчення в коханні, смерті двох закоханих, їхніх клятв у вірності, а також сентименталістський мотив безкорисливої дружби. Так, український письменник пародіював у повісті «Ложные понятия» сентименталістські романи Й. В. Ґете («Страждання молодого Вертера»), Б. де Сен‑П'єра («Поль і Віржіні») та їхніх епігонів, зокрема європейську моду на самогубства від нещасливого кохання, що була породжена сліпим наслідуванням смерті ґетівського Вертера (імена дійових осіб романів Й. В. Ґете та Б. де Сен-П'єра згадані у тексті повісті). Л. Стерн пародіював сентименталістські твори, присвячені вигаданим історіям про вічне кохання з неодмінною смертю закоханих. Г. Квітка-Основ'яненко та Л. Стерн обігрували такі атрибути сентименталістських романів, як пастораль та любовний лист. Об'єктом пародії Г. Квітки-Основ'яненка стали також романтичні романи. Український письменник, як і англійський, висміював популярний у сентименталізмі жанр подорожніх нотаток, який вражав заінформованістю, надмірним деталізуванням та використанням вигаданих любовних історій.
Не пройшла повз увагу Г. Квітки-Основ'яненка також і політична складова вчення Ж.-Ж. Руссо, а Л. Стерна — життя цього філософа згідно з концепцією «природної людини». Декларуючи свої твори як антитезу до псевдосентименталістських, письменники намагалися викрити ті риси сентименталізму, які вважали непродуктивними та навіть негативними і протиставляли, зрозуміло, нерепрезентативним зразкам цього напряму власний доробок.
Естетика сентименталізму в прозі письменників набула нового переосмислення у зображенні художнього часу та простору. Хронотоп їхніх сентименталістських творів можна характеризувати як ідилічний (за М. Бахтіним). Провідним у них є любовний тип ідилії, який загалом характерний для сентименталізму, але в поєднанні з сімейним та хліборобсько-трудовим цей тип набуває певних особливостей. Ідилічному хронотопу властиве поєднання життя людини із життям природи.
Для сентименталістів важливі ті порухи внутрішнього, душевного життя людини, які спричинені зовнішніми обставинами, тобто привнесені зовнішнім простором. Хронотоп прози письменників позначений «естетикою предметності» сентименталізму. У ній представлені локалізованість ідилічного життя героїв, прив'язаність багатьох поколінь до певного місця; художньо зображені головні життєві реальності — життя, смерть, кохання тощо. Політопічному простору властиве протистояння двох протилежних полюсів — топосу міста і топосу села.
Дім формує своєрідну духовну «фортецю», яка є надійним захистком для простих людей. Сентиментальні персонажі міцно прив'язані до локусу дому, оскільки він є закритим простором. Згущуючи у тексті назви місцевостей, письменники відтворюють конкретний географічний простір. Хронотопи зустрічі та подорожі виконують важливу сюжетотворчу роль, увиразнюючи діалогічну взаємодію. Головним для сентименталістської прози є мотив зустрічі мандруючих сентиментальних персонажів. Письменники-сентименталісти «документалізують» свої твори, використовуючи визначені просторові координати.
Важливу роль у часопросторовій організації відіграє використання соціально-історичного часу, який увиразнює ілюзію достовірності. На відміну від «експериментатора» Л. Стерна, для сентименталістської прози Г. Квітки-Основ'яненка характерна просвітницька лінійність художнього часу, фактично літописний принцип викладу. Сентименталісти конкретизують не лише простір, а й час, у той чи інший спосіб датуючи важливі події. Художній час в оповіді постає як псевдоісторична, фікційна категорія, яка позначається певними маркерами для створення ілюзії документальності викладу.
Українські переклади «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» / пер. В. С. Бойко. — Харків: «Фоліо», 2014—638 с. ISBN 978-966-03-6752-4
Примітки
Джерела
Видання Sterne L. Selected Prose and Letters in 2 Volumes / Laurence Sterne. — Moscow: Progress Publishers, 1981. — Vol. 1. — 1—502 р. Sterne L. Selected Prose and Letters in 2 Volumes / Laurence Sterne. — Moscow: Progress Publishers, 1981. — Vol. 2. — 503—983 р.
Дослідження творів Атарова К. Н. От «Тристрама Шенди» к «Сентиментальному путешествию» / К. Н. Атарова // Известия Академии наук СССР: серия литературы и языка. — М. : АН СССР, 1973. — Т. 32. — Вып. 4. — С. 321—333. Атарова К. Н. Лев Толстой и Лоренс Стерн / К. Н. Атарова // Известия Академии наук СССР: серия литературы и языка. — М. : АН СССР, 1974. — Т. 33. — Вып. 6. — С. 508—515. Атарова К. Н. Семантика и структура повествования от первого лица в художественной прозе / К. Н. Атарова, Г. А. Лесскис // Известия Академии наук СССР: серия литературы и языка. — М. : Наука, 1976. — Т. 35. — № 4. — С. 343—356. Атарова К. Н. Жанровое новаторство Лоренса Стерна и его влияние на европейскую литературу: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.01.05 «Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии» / К. Н. Атарова. — М., 1976. — 22 с. Атарова К. Н. Лоренс Стерн и его «Сентиментальное путешествие по Франции и Италии» / Ксения Николаевна Атарова. — М. : Высшая школа, 1988. — 93 с. Банах И. В. Структура повествования в сентиментальном путешествии : («Жизнь и мнения Тристрама Шенди, джентльмена» и «Сентиментальное путешествие по Франции и Италии» Л. Стерна) / И. В. Банах // Философский век : альманах / [отв. редакторы Т. В. Артемьева, М. И. Микешин]. — СПб. : Санкт-Петербургский Центр истории идей, 2002. — Вып. 19. Россия и Британия в эпоху Просвещения : опыт философской и культурной компаративистики. — Часть 1. — С. 168—184. Верцман И. Лоренс Стерн (1713—1768) / Израиль Верцман // Стерн Л. Сентиментальное путешествие. Воспоминания. Письма. Дневник / Лоренс Стерн ; [пер. и примеч. А. Франковского]. — М. : Худож. лит., 1940. — С. I—XXXII. Верцман И. Лоренс Стерн / Израиль Верцман // Из истории английского реализма / [под. ред. И. И. Анасимова]. — М. : АН СССР, 1941. — С. 133—188. Грачева Е. Н. «Опыт о человеческой природе» Лоренса Стерна : [предисловие] / Е. Н. Грачева // Стерн Л. Сентиментальное путешествие по Франции и Италии : [роман] / Лоренс Стерн. — СПб. : Азбука, 2000. — С. 5—32. Елистратова А. А. Английский роман эпохи Просвещения / Анна Аркадьевна Елистратова. — М. : Наука, 1966. — 472 с. Елистратова А. Лоренс Стерн / Анна Елистратова // Стерн Л. Жизнь и мнения Тристрама Шенди, джентльмена. Сентиментальное путешествие по Франции и Италии: [романы ; пер. с англ. и примеч. А. Франковского] / Лоренс Стерн. — М. : Худож. лит., 1968. — С. 5—22. — (Библиотека всемирной литературы. Серия первая. Т. 61).