Миха́йло Миха́йлович Мочу́льський (13 листопада 1875, Миколаїв, теперішня Львівська область — 14 лютого 1940) — український критик, літературознавець, перекладач. Дійсний член НТШ.
Життєпис Закінчив Львівський університет 1898 року, працював юристом.
Вивчав творчість Тараса Шевченка, Івана Манжури, Івана Франка, поетів «української школи» в польській літературі — Северин Гощинський, Йосиф Богдан Залеський, Антоній Мальчевський.
Перекладав твори Василя Стефаника польською мовою — збірка «Кленові листки», 1904. Писав статті з української етнографії, художні твори.
Дійсний член НТШ, в 1904—1913 роках — член управи товариства.
1918-го призначений до складу делегації УНР на мирних переговорах у Бересті. Виконував обов'язки перекладача і нотаря для потвердження достовірності підписів контрагентів.
Працював нотаріусом у Городку, Тернополі, Гримайлові (1920 — грудень 1931). Листувався з Михайлом Грушевським.
Похований у меморіальному сквері Івано-Франківська.
Серед його робіт: 1901 — «Привілеї м. Миколаєва над Дністром » // Записки НТШ. — 1901. — Том 43. 1917 — «Кн. Микола Андрійович Цертелів», 1922 — «До генези й пояснення „Інтродукції“ до „Гайдамаків“ Т.Шевченка» — ЗНТШ, 1938 — «Іван Франко». — Львів, 1938, 1938 — «Погруддя з бронзи. Микола Цертелев і Іван Манджура», Львів.
Примітки
Джерела Ощипок Н. Л. «Михайло Мочульський у літературному процесі кінця ХІХ — початку ХХ ст.», 2009. Щербак Л. Мочульський Михайло Михайлович //
Посилання Мочульський Михайло Михайлович // ЕСУ
Лексика Пам'ятки Знання про Україну