Бази́ліка Сан-Мари́но () — головний храм міста Сан-Марино. Присвячений покровителеві міста і держави святому Марину. Базиліка виконана в стилі неокласицизму, з портиком з восьми коринфських колон. На фронтоні, над колонами, написано «» — «Святому Марину, покровителю, принісшому свободу. Сенат і народ». У 2008 р. разом з історичним центром Сан-Марино включене до списку Всесвітньої спадщини. Базиліка зображена на десятицентовій монеті карбування Сан-Марино.
Інтер'єр базиліки складається з трьох нефів, утворених шістнадцятьма колонами, що стоять півколом в апсиді. На головному вівтарі стоїть статуя святого Марина роботи учня Канови, Адамо Тадоліні. Під вівтарем зберігається частина мощів святого Марина, виявлених в 1586 р.. Інша частина в 1595 р. була передана в Далмацію, на острів Раб, місце його народження. У соборі також знаходиться «Трон регента», зроблений в 1600-х рр..
Історія На місці, де зараз знаходиться базиліка, з IV століття стояла церква з баптистерієм (П'єве), присвячена святому Марину. Перша згадка про неї відноситься до 530 року. З 1113 р. вона згадується як «церква святого Марина». До 1800-х років церква настільки занепала, що в 1807 р. довелося її знести і почати будівництво базиліки, для чого в Сан-Марино був запрошений болонський архітектор Акілле Серра. 24 липня 1825 р. Генеральна рада Сан-Марино ухвалила рішення про будівництво нової церкви на місці старої. Будівництво розпочалося 28 липня 1826 р. і тривало до 1838 р.. 5 лютого 1838 р. церква була освячена єпископом Монтефельтро Кріспіном Агостінуччі в присутності двох капітанів-регентів Сан-Марино. 21 липня 1926 р. Папа Римський Пій XI надав їй статус малої базиліки. 29 серпня 1982 р. цю базиліку відвідав Папа Римський Іван-Павло II, вклонитися мощам святого Марина.
Галерея
Див. також
Святий Марин
Джерела AA.VV. San Marino — antica terra delle libertà, Fiorentino, Edizioni International Souvenir S.A., 1997.
Посилання Informazioni storiche e turistiche sulla Basilica di San Marino — © CopyRight SanMarinotour.com