Острів Мен (, менською: Ellan Vannin) — це острів у Британських островах, розташований в Ірландському морі між графством Камбрія в Англії та графством Даун у Північній Ірландії. Він не є частиною Сполученого Королівства, але є володінням британської корони: його власний обраний парламент, Тінвальд, керує внутрішніми справами острова, тоді як питання оборони та зовнішньої політики контролюються Великою Британією. У 2021 році населення острова становило 84 000 осіб.
Острів Мен має великий туристичний потік у літній сезон. Його головною подією є мотоперегони TT, які проводяться у травні та червні.
Міста
(Douglas, Doolish) is the capital and largest town on the island. (Castletown, Balley Chashtal) — колишня столиця з чудовим замком і будівлею Старого парламенту. (Port St Mary, Purt le Moirrey) — курортне селище на південному узбережжі. (Port Erin, Purt Çhiarn) — селище на південному заході острова (Peel, Purt ny h-Inshey) — місто з дивовижним острівним замком, собором і музеями. (St John's, Balley Keeill Eoin) — крихітне поселення, де засідав перший парламент острова. (Laxey, Laksaa) — мальовниче селище, де гігантське водяне колесо колись відкачувало воду з шахт. (Ramsey, Rhumsaa) — місто з довгим піщаним пляжем. (Jurby) — має два музеї транспорту.
Інші місця (Calf of Man, Yn Cholloo) — невеликий заповідний острів для птахів. Екскурсійні човни вирушають з Порт-Еріна та Порт-Сент-Мері.
(Snaefell, Sniaull) — найвища точка острова Мен. У ясну погоду звідси можна побачити Уельс, Англію, Шотландію та Ірландію. До вершини можна піднятися гірською залізницею або пішки.
Зрозуміти «Manannan beg va Mac y Leirr, Shen yn chied er ec row rieau ee..»
— Мананнан у легендах був першим правителем Мену, сином бога моря Ліра, який закликав туман як плащ невидимости.
Історія
Зростання рівня моря зробило цей острів ізольованим приблизно у 6500 році до н. е. водночас коли Велика Британія відокремилася від материка. Поселенці кам'яного віку займалися землеробством, рибальством і споруджували мегаліти. У залізному віці, приблизно в 500 році до н. е., сюди прийшли кельти, які розмовляли бритською (P-кельтською) мовою, подібною до давньовалійської. Римляни, ймовірно, висаджувалися тут, але не залишалися надовго.
Близько 500 року н. е. з Ірландії прибули нові поселенці, які принесли з собою Q-кельтську мову, що стала предком менської, шотландської та ірландської гельської. Починаючи з 800 року н. е., вікінги спочатку здійснювали набіги, а згодом оселилися й християнізувалися. Ґодред Крован (легендарний король Оррі) був вікінгом або норманським воїном, який правив островом з 1070-х років. Його володіння називалося Suðr-eyjar (південні острови Мену та Гебрид), на відміну від Norðr-eyjar (північні острови Оркні та Шетланд). Звідси походить назва церковної єпархії Содор і Мен.
У XIII столітті норвезька влада була зламана, і острів передали Шотландії, але він став об'єктом боротьби між Англією та Шотландією. У XVIII столітті через високі податки на контрабанду Мен перетворився на контрабандний центр настільки, що лондонський уряд вирішив втрутитися. У 1765 році британці викупили феодальні права у герцога Атолла. Вони розглядали можливість приєднати Мен до графства Камбрія, але зрештою залишили острів під прямим управлінням корони, а титул «Лорд Мену» повернувся монарху (з 2023 року ним є Чарльз III). Це рішення назвали «поверненням» (revestment), оскільки коли монарх створює володіння, він його «вкладає» (invests), а тут сталося зворотне — але, на щастя, без зрад і відрубаних голів.
Мені ніколи не входив до складу жодної з версій Сполученого Королівства, створених у 1603, 1707 або 1801 роках. У 1868 році острів отримав певну автономію, перетворився на вікторіанський курорт і «винайшов» тисячолітню традицію менського парламенту, хоча насправді той мав незначний вплив.
Клімат
Острів має 53 км у довжину (з північного сходу на південний захід) і 22 км у найширшому місці. Його рельєф горбистий, схожий на пейзажі Англійського озерного краю та Шотландського узгір'я, що робить його придатним для дрібного землеробства. Гори часто огортають хмари та туман («Мананнановий плащ»), а морський клімат м'який. Літо прохолодне, з дощами та сонячними періодами. Зими не надто суворі, а найвища гора Снефелл (621 м) названа так, тому що на ній сніг затримується найдовше.
Перегони TT
Острів переповнений туристами під час мотоперегонів TT у червні, активний у серпні, а потім затихає до березня, коли більшість закладів закривається.
Мотоперегони TT, які стартували в 1907 році, є головною туристичною подією острова Мен. На території Великої Британії автоперегони були заборонені, тому вони почали проводитися тут, як і в Ірландії. TT означає Tourist Trophy («Трофей туристів»), але також може розшифровуватися як time trials (індивідуальні заїзди на час), адже мотоцикли стартують з інтервалом у 10 секунд, а не змагаються безпосередньо.
Траса — це 60,72 км (37,73 милі) громадських доріг, що пролягають від Дугласа до Піла, потім до Рамсі й назад до Дугласа. Дороги перекривають під час перегонів і тренувань. Це звучить логічно, але знадобилося 20 років, щоб додуматися до цього правила.
Траса надзвичайно небезпечна: у 1970-х роках перегонники бойкотували змагання, і TT втратили статус етапу Гран-прі. Основні перегони перемістилися на трасу Сільверстоун в Англії. Офіційна статистика смертельних випадків підраховує лише тих, хто загинув під час перегонів, але не враховує любителів, які пробують трасу у вільні дні, та тих, хто випадково потрапляє їм на шляху.
Інформація для відвідувачів
Відвідайте вебсайт острова Мен.
Мова Англійською мовою розмовляють усі. Менська мова навряд чи буде почута — тут немає Гелтахту, як в Ірландії чи Шотландії, хоча уряд намагається її популяризувати, а в одній початковій школі вона є мовою навчання. На вулицях можна побачити багато знаків менською мовою.
Як дістатись
Вимоги до в'їзду Громадяни Великої Британії та Ірландії можуть в'їжджати та проживати на острові Мен без візи або дозволу від Імміграційного управління. Однак для роботи їм необхідно отримати дозвіл на працевлаштування.
Острів Мен входить до «Спільної зони подорожей» разом із Великою Британією, Ірландією та Нормандськими островами. Якщо ви маєте право на в'їзд до будь-якої з цих країн без візи, то можете подорожувати ними всіма. Якщо вам видано візу для однієї з цих країн, вона діє для всіх. Часто поромні компанії навіть не перевіряють паспорт.
Острів Мен не входить до Шенгенської зони ЄС, тому шенгенські візи тут не дійсні.
Громадяни багатьох країн можуть в'їжджати з туристичною або подібною метою без візи. Це стосується громадян ЄС, ЄЕЗ, США, Канади, Австралії та Нової Зеландії, але не ПАР чи Індії. В'їзд можливий на строк до шести місяців. Якщо віза все ж потрібна, її слід оформлювати через сайт імміграційної служби Великої Британії. Також приймається ірландська віза, але це незвичний спосіб в'їзду для неєвропейців, тому слід бути готовим до додаткових питань на кордоні. Візи є багаторазовими, і короткочасний виїзд (наприклад, на вихідні в Амстердамі) не зануляє відлік шести місяців перебування.
(Isle of Man Airport, ) знаходиться в Рональдсвеї, неподалік від Каслтауна на півдні острова. Звідси виконуються рейси протягом усього року до Лондона (аеропорти Гатвік і Сіті), Ліверпуля, Манчестера та Дубліна, а також сезонні рейси до інших міст. Авіакомпанії, що виконують рейси, включають BA, EasyJet, Loganair і Aer Lingus.
В аеропорту є прокат автомобілів та стандартні зручності. Неподалік знаходиться станція парової залізниці острова Мен, яка працює з березня по жовтень. Однак автобуси з аеропорту курсують до тих самих напрямків; вони швидші, частіші та знаходяться ближче до термінала, тому краще скористатися автобусом, якщо ви не є затятим любителем залізниці. Біля термінала також розташований музей авіації та військової історії.
Портом для всіх поромів є Дуглас. Перевезення здійснює Steam Packet Company. Пороми перевозять також автомобілі. Відправлення можливі з:
Ліверпуля — двічі на день швидкісним катамараном, час у дорозі 2 год 45 хв. Гейшама (Ланкашир) — один денний і один нічний рейс звичайним поромом, час у дорозі 3 год 30 хв. Белфаста (з травня по серпень) — один рейс на тиждень (дні варіюються), швидкісним катамараном (2 год 45 хв) або звичайним поромом (4 год 30 хв). Додаткові рейси виконуються на Різдво та Новий рік. Дубліна (з червня по серпень) — один рейс на тиждень (дні варіюються), швидкісним катамараном, час у дорозі 3 год.
Час відправлення залежить від припливів. Будинки на колесах довжиною до 7,5 м можна бронювати онлайн, але для більших транспортних засобів (наприклад, караванів) потрібно телефонувати до служби бронювання (☏ +44 1624 661661). Велосипеди та собаки перевозяться безплатно.
Транспорт
Автобусні маршрути розходяться від транспортного вузла Lord Street Interchange у Дугласі, неподалік від поромного термінала. Вони курсують на південь кожні 20 хвилин до аеропорту Каслтауна, Порт-Сент-Мері та Порт-Еріна, а на північ — щогодини до Лаксі та Рамзі. Автобуси також їздять на захід кожні 30 хвилин до Сент-Джонса та Піла, а один маршрут щогодини продовжується від Піла на північний схід до Кірк-Майкла та Рамзі. Прямого сполучення вздовж західного узбережжя між Пілом і Порт-Еріном немає, лише зрідка курсує шкільний автобус до Джербі.
Вартість квитків у межах Дугласа у 2023 році становить £1.30–2 для дорослих. Поїздка до аеропорту або Касл-Тауна коштує £3.10, до Порт-Сент-Мері або Порт-Еріна — £3.40, до Рамзі — £3.10, а до Піла — £2.70. Діти 5–15 років платять половину вартості, а для дітей до 5 років проїзд безплатний.
Острів Мен має вузькоколійні історичні залізниці, так само, як тропічні острови мають комарів. Три з них можна використовувати як практичний транспорт, а решта — суто туристичні атракції. Усі три залізниці працюють з середини березня до кінця жовтня і знаходяться в управлінні компанії IOM Bus and Rail.
Парова залізниця острова Мен курсує на південь від вокзалу в Дугласі (поруч із автовокзалом і поромним терміналом) до Каслтауна, Порт-Сент-Мері та Порт-Еріна, здійснюючи чотири рейси на день. Менська електрична залізниця вирушає на північ щогодини від замку Дуглас Дербі (північний край набережної Дугласа) до Лаксі (де можна пересісти на залізницю до Снаефелла) і Рамзі. Гірська залізниця Снаефелл сполучає Лаксі з вершиною Снаефелла.
У 2023 році вартість квитка «туди й назад» з Дугласа становить £13 до Каслтауна, £17 до Порт-Сент-Мері або Порт-Еріна, £13 до Лаксі та £17 до Рамзі. Проїзд з Дугласа або Рамзі через Лаксі до вершини Снаефелла і назад коштує £18, а окремий квиток Лаксі-Снаефелл — £16. Дитячі квитки коштують половину вартості дорослого.
Go Explore — це смарткартка для необмеженого проїзду на всіх видах транспорту. Вигідність її сумнівна: денний квиток коштує £19, тож вам потрібно здійснити поїздку залізницею та кілька автобусних пересадок, щоб заощадити бодай £1. Триденний квиток коштує £39. Ця картка не включає вхід до туристичних пам'яток, але Go Explore Heritage це передбачає — хоча вона коштує аж £67 за 5 днів. Інші картки призначені для регулярних пасажирів, наприклад, для щоденних поїздок на роботу.
Більшість відвідувачів привозять свої автомобілі поромом. Також можна орендувати авто в аеропорту та на поромному терміналі.
Рух на острові лівосторонній, як і у Великій Британії та Ірландії. Дороги загалом у хорошому стані. Правила дорожнього руху майже такі самі, як на материку, за винятком того, що тут немає загального обмеження швидкості. За межами міст можна розганятися до дуже високих швидкостей, що й роблять численні байкери. Однак це не означає, що це розумно, адже небезпечні повороти в селах нерідко названі на честь перегонників, які там загинули.